Рішення № 33594291, 20.09.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№243/8747/13-ц

№ 2/243/3286/2013

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2013 року Слов"янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.

при секретарі - Степановій С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що її чоловік, ОСОБА_2 працював постійно у відповідача на різних посадах в період з 1973 року по 2001 рік включно. Згідно записів у трудовій книжці чоловіка і Довідки відповідача № 18-7122 від 12 червня 2012 року він був прийнятий електрослюсарем автотранспортного цеху у відповідності до наказу №1358 від 26 жовтня 1973 року, згодом був переведений майстром дільниці «БЄЛАЗ» цього цеху. З жовтня 1996 року підприємство припинило сплачувати заробітну плату. ЇЇ чоловік неодноразово звертався до відповідача з приводу виплати заборгованості по заробітній платі, але відповідач посилався на відсутність коштів. Наказом від 11.12.2001 року №288-а був звільнений. ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік помер, у відповідності до чого вона вважає, що має законне право на отримання заробітної плати, що була нарахована її чоловіку. Станом на час звільнення заборгованість по заробітній платі складає 621,82 грн. Також вважає, що оскільки підприємством не було здійснено повний розрахунок, підлягає стягненню з відповідача сума середнього заробітну за весь час затримки розрахунку у розмірі 7891,32 грн.

Враховуючи той факт, що тривалий час відповідач не здійснює розрахунок, чим порушувало права її чоловіка на отримання винагороди за виконану роботу у вигляді заробітної плати, внаслідок чого він не мав можливості вести нормальний спосіб життя, вимушений був докладати додаткових зусиль для матеріального забезпечення себе та своєї родини, що призвело до душевних та фізичних страждань. У зв'язку з чим просить стягнути на її користь завдану моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 1000,00 грн. З урахуванням наведеного звернулася до суду.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.13), до суду надала заяву про слухання справи без його участі, наполягала на задоволенні позовних вимог, не заперечувала проти винесення заочного рішення(а.с.17).

Представник відповідача - ВАТ "Содовий завод", в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України.(а.с.15)

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював у ВАТ "Содовий завод" з 1973 року по 2001 року. У відповідності до Наказу №1358 від 26 жовтня 1973 року він був прийнятий електрослюсарем автотранспортного цеху, згодом був переведений майстром дільниці «БЄЛАЗ» цього цеху, зазначене підтверджується копією Трудової книжки Серії НОМЕР_1(а.с.11-12).

Наказом 11.12.2001 року №288-а ОСОБА_2 був звільнений.

Відповідач ВАТ "Содовий завод" неналежно здійснював виплату заробітної плати, та мав заборгованість перед чоловіком позивачем.

Згідно Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2, актовий запис №26, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2(а.с.8)

Згідно Свідоцтва про укладання шлюбу Серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 17 серпня 1977 року уклали шлюб(а.с.5)

У відповідності до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Розрахунок з чоловіком позивачки відповідач при звільненні не здійснив. У відповідності до довідки №18-7122 від 12.06.2012 року наданої ВАТ "Содовий завод" заборгованість по заробітній платі померлого чоловіка ОСОБА_2 складає 621,82 грн.(а.с.10)

Отже, вимоги позивачки про стягнення заборгованості по заробітній платі чоловіка, у розмірі 621,82 грн. підлягають задоволенню.

За життя ОСОБА_2 неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити розрахунок по заробітній платі, але відповідачем звернення було проігноровано.

Судом встановлено, що з моменту звільнення до теперішнього часу позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем, підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства на підставі Постанови Донецького Господарського суду від 04 вересня 2003 року.(а.с.8)

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Частиною 6 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що діє мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Таким чином, аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_1 просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі з її чоловіком з 12 грудня 2002 року по день день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_2.

Приписами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачем повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем обов'язку по проведенню розрахунку із звільненим працівником,то таке є підставою для покладення на нього встановленої ст. 117 КЗпП України відповідальності.

Виходячи із засад законодавства, що регулює трудові правовідносини між працівником та роботодавцем, відсутність підстав для її покладення, в т.ч. у визначеному повивачем розмірі такої відповідальності має доводити роботодавець.

Відомості про те, що відповідач заперечував проти проведеного позивачем розрахунку у справі відсутні.

Тому з підприємства - ВАТ "Содовий завод" на користь позивачки слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку - з 12 серпня 2002 року по день ІНФОРМАЦІЯ_2, день смерті ОСОБА_2

У відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348) середньоденний заробіток чоловіка позивачки складає 6,96 грн. з наступного рахунку.

Згідно Довідки наданої ВАТ "Содовий завод" за №18-7122 від 12.06.2012 року середній заробіток за останні два місяці ОСОБА_2 складає 156,58 грн. Число робочих днів в жовтні 2001 року складає 23 р.д., у листопаді 2001 року складає 22 р.д. Середньомісячна кількість робочих днів становить (23+22)/2 = 22,5 робочі дні. Середньоденна заробітна плата становить 156,58 х 2/22,5р.д. х 6,96 грн. Загальна кількість робочих днів становить 1129,5 р.д.

Загальна сума заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 6,96 грн х1129,5=7861,32 грн.

Враховуючи зазначене, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 12 серпня 2002 рок по 19 лютого 2006 року, складає 7861,32 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

Вимоги позивачки щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню враховуючи наступне.

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що за змістом норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Таким чином відсутні підстави у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог".

У зв'язку з чим, з відповідача - ВАТ "Содовий завод", на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,88,192,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Законом України "Про судовий збір", суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б.91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561,код ЄДРПОУ 00204895 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНННОМЕР_4, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, суму заборгованості по заробітній платі чоловіка ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2(Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_2, актовий запис №26) у розмірі 621,82 грн, середній заробіток за весь час затримки з 12 серпня 2002 року по 19 лютого 2006 року у розмірі 7861,32 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити у зв'язку з відсутністю підстав.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Содовий завод", що розташований за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б.91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Словянська МФО 334561,код ЄДРПОУ 00204895, судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 229,40 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А.Хаустова