Рішення № 33592147, 09.09.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 0107/11318/2012

Провадження по справі 2/122/329/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2013 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Уржумової Н.В.

при секретарі - Тарасюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за несвоєчасну виплату всіх сум належних до виплати при звільненні,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» (далі ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад») про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячного заробітку за несвоєчасну виплату всіх сум належних їй при звільненні, компенсації за дні невикористаної відпустки, моральної шкоди, мотивуючи первісні позовні вимоги тим, що вона з 17.03.2000 року працювала у відповідача на посаді керівника групи з окладом у розмірі 2100 гривень на місяць. Наказом ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» за №15Л від 07.08.2012 року вона була звільнена - за власним бажанням. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника передбачена виплата всіх сум, що належать йому від підприємства на день звільнення, однак відповідачем цей обов'язок не був виконаний та не була виплачена заборгованість з заробітної плати у розмірі 15245, 60 грн., включаючи нараховану, але не виплачену компенсацію за дні невикористаної відпустки. Ст.ст. 116,117 КЗпП України передбачена відповідальність підприємства за затримку розрахунку працівника при звільненні. Також неправомірними діями відповідача, позивачці була спричинена моральна шкоду, яку ОСОБА_1 оцінила у 2000 гривень та просила стягнути з відповідача на її користь. З наведених підстав, посилаючись на ст.ст. 47, 116,117 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд: стягнути з ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» на її користь: заборгованість по заробітній платі та компенсацію за виплачені дні невикористаної відпустки у розмірі 15245, 60 грн.; середньомісячний заробіток за несвоєчасну виплату всіх сум, що належали їй при звільненні у розмірі 5324,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 2000 гривень, також витрати за правову допомогу у розмірі 2000 гривень (а.с.1-3).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 16 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» про відшкодування моральної шкоди залишені без розгляду - з підстав п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України (а.с.238).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АРК від 09 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» про стягнення компенсації за невикористану відпустку у розмірі 4168, 33 грн. залишені без розгляду - з підстав п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України (253).

Під час провадження справи у суді, ОСОБА_3, діюча як представник ОСОБА_1, декілька разів уточнювала позовні вимоги своєї довірительки, остаточно виклавши їх в уточненій позовній заяві від 09.09.2013 року та з підстав, викладених у первісній позовній заяві, посилаючись на ст.ст. 116,117 КЗпП України просила суд: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2011 року по 20.08.2012 року у розмірі 16087,00 грн.; середньомісячний заробіток за несвоєчасну виплату всіх сум, щ належали позивачу при звільненні за період з 21.08.2012 року по 09.09.2013 року у розмірі 33015,60 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень (а.с.243-246).

У судовому засіданні ОСОБА_3, підтримала позовні вимоги своєї довірительки з підстав ст.ст. 116,117КЗпП України, з урахуванням уточнень, викладених в уточненій позовній заяві від 09.09.2013 року, додатково пояснивши, що розрахунок сум, які ОСОБА_1 просять стягнути з відповідача на її користь, приведений в уточненій позовній заяві від 09.09.2013 року - без урахування податків та інших обов'язкових платежів; заборгованість по невиплаченим сумам при звільненні розрахована за період з 01.01.2011 року (за бажанням позивачки, хоча невиплата мала місце і раніше) по 20.08.2012 року ( день звільнення) середньомісячний заробіток за час затримки у виплаті сум, що належали позивачці при звільненні, зроблений за період з 21.08.2012 року ( день наступний після звільнення) на час ухвалення судового рішення - 09.09.2013 року; витрати на правову допомогу та розрахунок їх обґрунтованості, підтверджується доданими до матеріалів цивільної справи документами на а.с.11-16.

Представник ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у письмових запереченнях. Не спростовуючи арифметичної правильності розрахунку заявлених до його довірителя сум, представник відповідача пояснював, що, дійсно, ОСОБА_1 працювала у зазначений нею період у ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад», однак заробітна плата нараховувалася їй не за посадовим окладом, а з урахуванням Тимчасового положення про форму розподілу заробітної плати та доплат УДІПС «Укрдіпросад», яке було введено в дію 01.01.2004 року та яке було затверджено директором інституту і погоджене головою профспілкового комітету: інженерно-технічним працівникам, адміністративно-управлінському апарату і допоміжним службам інституту за виконаний обсяг робіт згідно затвердженого плану, а спеціалістам виробничих відділів - пропорційно виконаному і оплаченому обсягу робіт, тому, на думку представника, у ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад», станом на час звільнення ОСОБА_1- 20.08.2012 року, не було перед позивачкою заборгованості із заробітної плати, отже, немає й підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку - з підстав ст. 117 КЗпП України.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін по справі, дослідивши матеріали цивільної справи та оцінивши усі наявні у справі докази і матеріали цивільної справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 17.03.2000 року була прийнята на роботу до комплексного відділу вишукувань та проектування багаторічних насаджень Українського Державного інституту проектуванню садів та виноградників провідним інженером.

20.08.2012 року ОСОБА_1 звільнена з посади виконуючого обов'язки керівника групи грунтових і топологогеодезичних вишукувань Комплексного відділу по проектування багаторічних насаджень ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» - за власним бажанням.

Зазначені обставини підтверджуються відомостями трудової книжки ОСОБА_1(а.с.5-8), довідки відповідача на а.с. 31 та не спростовувалися у судовому засіданні представником відповідача.

Як убачається з копії наказу за №12-Л від 17.03.2000 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу з окладом 172 гривні (а.с.34).

Звертаючись до суду з позовними вимогами про виплату невиплаченої заробітної плати за період з 01.01.2011 по 20.08.2012 року, ОСОБА_1 у позовній заяві та її представник у судовому засіданні, зазначали, що у цей час ( між іншим як і раніше), відповідач виплачував їй заробітну плату, виходячи не з посадового окладу, як було передбачено умовами трудового договору між сторонами по справі, а пропорційно виконаному та оплаченому обсягу робіт згідно затвердженого плану, посилаючись при цьому на наказ відповідача за №25 від 04.05.2005 року про введення відрядно-преміальної системи оплати праці та Тимчасове положення про форму розподілу заробітної плати та доплат УДІПС «Укрдіпросад», яке було введено в дію 01.01.2004 року та яке було затверджено директором інституту і погоджене головою профспілкового комітету.

Саме посилаючись на вищезазначені розпорядчі документи відповідача, в обґрунтування своїх заперечень на позовні вимоги ОСОБА_1, посилався у судовому засіданні й представник відповідача.

Однак, на час прийняття ОСОБА_1 на роботу до ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» ( у 2000 році) на цьому підприємстві ще не було введено у дію відрядно-преміальну систему оплати праці, і, як було встановлено судом вище, прийнята вона була на роботу саме з оплатою праці за окладом.

Докази того, що ОСОБА_1, у відповідності з вимогами трудового законодавства, була попереджена відповідачем про істотні зміни в умовах праці, до яких відноситься й переведення на відрядно-преміальну систему оплати праці, у матеріалах цивільної справи відсутні і судовим розглядом не встановлені.

Не довів цього у судовому засіданні й представник відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про недоплату їй відповідачем у зазначений нею у позовній заяві період : з 01.01.2011 по 20.08.2012 рр. заробітної плати: різниці між посадовим окладом та фактично виплаченими за цей час сумами заробітної плати.

Зазначене підтверджується дослідженими у судовому засіданні відомостями по виплату заробітної плати (а.с.50-61), довідкою відповідача на а.с. 88, з якої убачається, що з 01.01.2011 року оклад ОСОБА_1 складав 1838 гривень та штатними розписом підприємства, з якого убачається, що з 2012 року оклад ОСОБА_1 складав 2890 гривень (а.с.46-48).

Різниця між сумами заробітної плати, які повинні були бути у спірний період ( з 01.01.2011 по 20.08.2012 рр.) нараховані позивачці та сумами, які фактично були виплачені за цей час, складає 16087,00 грн. та підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки ОСОБА_1

Враховуючи висновок суду про наявність у ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» перед ОСОБА_1 на час звільнення з роботи заборгованності з заробітної плати, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь - з підстав ст.117 КЗпП України середньомісячного заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні з 21.08.2012 - на час ухвалення судового рішення - 09.09.2013 року - у розмірі 33015, 60 грн.

При визначенні розміру середньомісячного заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд приймає розрахунок цих сум, наданий представником позивача до уточненої позовної заяви.

Цей розрахунок зроблений представником, з урахуванням посадових окладів ОСОБА_1 у спірний період та на підставі Порядку обчисленням середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 ( з наступними змінами і доповненнями).

Правильність розрахунку середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні - 33015, 60 грн., наведений представником позивача, у представника відповідача заперечень не викликав.

З урахуванням усього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2011 року по 20.08.2012 року у розмірі 16087,00 грн.; середнього заробітку за несвоєчасну виплату всіх сум, належних позивачу при звільненні за період з 21.08.2012 року по 09.09.2013 року у розмірі 33015,60 грн.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення цих сум, суд вважає за необхідне зазначити у резолютивній частині судового рішення про стягнення цих сум - без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно з вимогами статті 214 ЦПК України, ухвалюючи судове рішення, суд повинен вирішити питання й про судові витрати.

Дотримуючись вимог ст. 214 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» у дохід держави судовий збір у розмірі 1% від задоволеної частини позовних вимог (1% від ( 16087,00 грн.+ 33015,60 грн.) - 491,02 грн., від сплати якого при подачі позову до суду позивачка була звільнена.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з ДП «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» на користь ОСОБА_1 2000 гривень - компенсацію за понесені нею витрати у зв'язку із наданням їй правової допомоги адвокатом ОСОБА_3

На підставі статей 116, 117 Кодексу Законів про працю України, керуючись статтями 10,11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» ( ідентифікаційний код 00415416 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.01.2011 року по 20.08.2012 року у розмірі 16087,00 грн., середньомісячний заробіток за несвоєчасну виплату всіх сум належних до виплати при звільненні за період з 21.08.2012 по 09.09.2013 року у розмірі 33015,60 грн., а всього стягнути 49102 (сорок дев'ять тисяч сто дві гривні) шістдесят копійок ( без урахування податків та інших обов'язкових платежів).

Стягнути з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» ( ідентифікаційний код 00415416 ) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 ( дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників Укрдіпросад» ( ідентифікаційний код 00415416 ) у дохід держави судовий збір у розмірі 491 ( чотириста дев'яносто одна) гривня 02 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя