Рішення № 33592041, 20.09.2013, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1566/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2013 року м.Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Свояка Д.В.,

при секретарі Олійник Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об'єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України про примусове стягнення належних відшкодувань за незаконну затримку виплати розрахункових коштів та заподіяну моральну шкоду,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав позовну заяву та просить, із врахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з відповідача на свою користь з дня його звільнення 05.06.2012 по 19.09.2013, всього за 471 календарний день, тобто за весь час затримки проведення повного розрахунку, кошти у розмірі середньоденного заробітку в сумі 41688,21 грн.; стягнути з відповідача на свою користь кошти в сумі 8000 грн. за завдану йому моральну шкоду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він 17.06.2008 був прийнятий на роботу до Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України, правонаступником якого є відповідач.

05.06.2012 позивач звільнений з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України за згодою сторін.

Відповідач невчасно та не у повній мірі сплатив позивачу належні йому розрахункові кошти. Зокрема, 11.10.2012 йому сплачено 829,83 грн. Решту - 575, 46 грн., з яких 268,56 - недорахованої компенсації за невикористані дванадцять календарних днів щорічної відпустки та 306,9 грн. - недоплачені кошти нарахованої компенсації за невикористані щорічні відпустки, сплачено не було.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04.07.2013 стягнуто з відповідача по даній справі на користь позивача по даній справі грошову компенсацію за невикористані 12 календарних днів щорічної відпустки в сумі 268, 56 грн. та недоплату до раніше виплаченої компенсації за 55 календарних днів щорічної відпустки в розмірі 306,9 грн., а разом 575,46 грн. 16.07.2013 вказане рішення суду набрало законної сили.

Позивач вказав, що присудженні йому за вказаним рішенням суду кошти сплачені 16.07.2013 відповідачем не у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили зважаючи на те, що позивачем пропущено законодавчо визначений тримісячний строк на звернення із таким позовом. А також, вказали, що позивачем невірно зроблений розрахунок середньомісячної та середньоденної заробітної плати, а також 16.07.2013 позивачу сплачені кошти за рішенням суду із відрахуванням обов'язкових платежів, у тому числі пенсійного внеску.

Заслухавши думки учасників судового розгляду, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

17.06.2008 наказом № 25 директора Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України Журила М.Г. позивача прийнято на роботу до підприємства на посаду менеджера з питань відпочинку та оздоровлення.

05.06.2012 наказом № 10 в.о. директора ПОГ «Навчально-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України Потапенка М.І. позивача звільнено з підприємства з посади бухгалтера-економіста на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Цим наказом вказано головному бухгалтеру підприємства видати довідку про отриману заробітну плату за останні 6 місяців до Переяслав-Хмельницького МРЦЗ. Позивач з наказом ознайомився 22.06.2012.

19.09.2012 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення з ним розрахунку при звільненні.

08.11.2012 позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про заробітну плату за весь період роботи на підприємстві.

04.07.2013 рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області стягнуто з відповідача по даній справі на користь позивача по даній справі грошову компенсацію за невикористані 12 календарних днів щорічної відпустки в сумі 268, 56 грн. та недоплату до раніше виплаченої компенсації за 55 календарних днів щорічної відпустки в розмірі 306,9 грн., а разом 575,46 грн. 16.07.2013 вказане рішення суду набрало законної сили.

16.07.2013 відповідачем шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позивача сплачено останньому 560, 00 грн. в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду від 04.07.2013

29.07.2013 відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення суду від 04.07.2013. Інформація щодо відкриття провадження за цією скаргою відсутня.

Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обставини, встановлені рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04.07.2013 у справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об'єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України про визнання незаконним наказу та стягнення заборгованості по заробітній платі, не підлягають доказуванню.

При цьому, спірні правовідносини у цій справі є похідними від правовідносин у вищезазначеній цивільній справі.

У зв'язку з цим, суд приймає до уваги ту обставину, що вказаним рішенням встановлено, що загальна сума розрахункових коштів, які не сплачені відповідачем позивачеві на день його звільнення складає 575,46 грн. без утримання прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.

Досліджуючи питання застосування до спірних правовідносин строків, передбачених ст. 233 КЗпП України, суд виходить з того, що між позивачем та відповідачем виник спір щодо розміру заборгованості по виплаті позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та недоплату до раніше виплаченої компенсації за таку відпустку.

Вказаний спір був вирішений Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області 04.07.2013. За таких обставин, зважаючи на те, що позовна заява щодо стягнення належних відшкодувань за незаконну затримку виплати розрахункових коштів та заподіяну моральну шкоду позивачем подана 05.06.2013 суд приходить до висновку, що позивачем не пропущений законодавчо визначений тримісячний строк на подання такої заяви.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

У рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.05.2011 по справі № 6-1371св11 «Про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди» вказано, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку має бути співмірною із сумою заборгованості по заробітній платі.

Верховний Суд України у своїй постанові від 24.10.2011 по справі № 6-39цс11 «Про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди» встановив, що висновок Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у рішенні від 29.06.2011 по цій справі про відсутність правових підстав для визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням суми заборгованості із заробітної плати, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Також, у цій постанові Верховний Суд України дійшов висновку, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Ухвалюючи нове рішення по даній справі Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 23.11.2011 (№ 6-41464св11) врахував вищевказані висновки Верховного Суду України, у тому числі, у частині визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням істотності суми заборгованості порівняно із середнім заробітком.

З огляду на зазначене, суд визначає загальну затримку розрахунку відповідача з позивачем з 05.06.2012 по 04.07.2013, що складає 394 дні.

Обраховуючи середньомісячний та середньоденний заробіток позивача суд бере до уваги положення пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, а також інформацію про заробітну плату позивача за останні два місяці, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу позивача від 26.11.2012 (форма ок-5), довідці про доходи позивача за період з 01.04.2012 по 31.05.2012 за підписами генерального директора та головного бухгалтера відповідача, відомості на виплату грошей за квітень 2012 року № 4, відомостях нарахування заробітної плати за квітень та травень 2012 року.

При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів у квітні та травні 2012 року складає 18 та 5 днів відповідно, що підтверджується табелями роботи працівників відповідача за квітень та травень 2012 року.

За таких підстав загальна заробітна плата позивача за квітень, травень 2012 року складала 2124, 04 грн. (1656, 45 грн. + 467,59 грн.), тобто середньомісячна заробітна плата - 1062,02 грн. (2124, 04 грн./2 міс.), середньоденна - 92,35 грн. (2124, 04 грн./23 дні).

Таким чином, середній заробіток позивача за весь час затримки складає (394 дні Х 92,35 грн.) 36385, 90 грн.

Разом з тим, зважаючи на вищезгадані висновки Верховного Суду України суд вбачає, що заявлений розмір відшкодування позивачу за час затримки розрахунку з урахуванням суми заборгованості із заробітної плати, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Зокрема, визначений середній заробіток позивача за весь час затримки у більш ніж 15 разів перевищує розрахункову суму, яка йому не була сплачена; ця заборгованість складає 1/69 від заявлених вимог та відповідно 54,2% від середньомісячної заробітної плати позивача.

За таких підстав, суд визначає розмір відшкодування позивачу за час затримки розрахунку у сумі 575,46 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо нанесення йому моральної шкоди та визначення її розміру позивач вказує, що вона полягає у введенні його у стан психологічного дискомфорту, моральних стражданнях, нервових потрясіннях, порушенні душевної рівноваги, приниженні його в очах друзів та знайомих тощо, що негативно позначилося на його робото здатності та успішному навчанні в аспірантурі.

Разом з тим, на підтвердження свої тверджень позивач не надав доказів, крім як докази листування із відповідачем з приводу спірних правовідносин, а також звернення до органів прокуратури із відповідною скаргою й до суду із позовною заявою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено нанесення йому відповідачем моральної шкоди у частині спричинення йому моральних страждань, нервових потрясінь, порушення душевної рівноваги, приниженні його в очах друзів та знайомих.

При цьому, суд вважає, що протиправними діями відповідача позивачеві нанесено моральну шкоду, яка проявилась у психологічному дискомфорті, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через необхідність захисту свого порушеного права, у тому числі шляхом звернення до правоохоронних органів та суду.

Виходячи з принципу розумності та справедливості суд оцінює завдану позивачеві моральну шкоду у розмірі 150 грн.

Питання про розподіл судових витрат вирішується у відповідності до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог із врахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на положення ст.ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212, 214, 215, 360-7 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Підприємства об'єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України про примусове стягнення належних відшкодувань за незаконну затримку виплати розрахункових коштів та заподіяну моральну шкоду задовольнити частково.

Стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, код ЄДР 02647556, на користь ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 46 коп.

Стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, код ЄДР 02647556, на користь ОСОБА_1, і.н. НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 150 (сто п'ятдесят) грн. 00 коп.

Зазначені суми присуджуються без утримання податків та інших обов'язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Підприємства об'єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, код ЄДР 02647556, на користь держави судовий збір в розмірі 7 (сім) грн. 25 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано в установлений строк.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д. В. Свояк