Постанова № 33591823, 16.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 р. Справа № 2а-14118/11/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бартош Н.С.,

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача - Онищенко А.В.

представника відповідача - Ключник О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління Міндоходів, Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК «Транстрейд Україна» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 2а-14118/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління Міндоходів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК «Транстрейд Україна», Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»

про стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив стягнути з ТОВ «ПК Транстрейд Україна» на користь ДП «Укрспецвагон» кошти у розмірі 18216000,0 грн., що були сплачені по договору поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р.; стягнути з ДП «Укрспецвагон» в доход Держави кошти в сумі 18216000,0 грн., як компенсація вартості поставлених товарів за договором поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.13 р. по справі № 14118/11/2070 позов був задоволений частково: стягнуто з ТОВ «ПК Транстрейд Україна» на користь Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» кошти у розмірі 2340000,0, що були сплачені по договору поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р., а також стягнуто з Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» в дохід Держави грошові кошти в сумі 2340000,0, як компенсація вартості поставлених товарів за договором поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р. У задоволені решти позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.13 р. по справі № 14118/11/2070 в частині відмови у задоволенні позову і в цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач, Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів», не погодився з судовим рішенням в частині задоволення позову і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.13 р. по справі № 14118/11/2070 в частині задоволення позову і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач, ТОВ «ПК Транстрейд Україна», не погодився з судовим рішенням в частині задоволення позову і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.13 р. по справі № 14118/11/2070 в частині задоволення позову і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, доводи апеляційних скарг та заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Харківської області Державної податкової служби не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» ТОВ та «ПК Транстрейд Україна» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що при проведенні позивачем позапланових виїзних перевірок ДП «Укрспецвагон» з питань законності та достовірності декларування від'ємного значення ПДВ за січень, лютий та березень 2011 р. та суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень, лютий та березень 2011 р., камеральної перевірки з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ, яке становить більше 100 тис. грн., за квітень 2011 р., були виявлені порушення вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ДП «Укрспецвагон» з ТОВ «ПК «Транстрейд Україна». Результати перевірок та виявлені факти порушень законодавства були викладені в актах № 1146/40-028/01056362 від 21.04.11 р., № 1407/40-028/01056362 від 19.05.11 р., № 1667/40-028/01056362 від 17.06.11 р., № 1766/40-028/01056362 від 08.07.11 р. на підставі яких позивачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.11 р. № 0000500840 (т. 1 а.с. 93) про зменшення суми бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на 1395766,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,0 грн. і № 0000510840 (т. 1 а.с. 94) про зменшено від'ємного значення ПДВ на 2139434,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,0 грн.; № 0000630840 від 09.06.11 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 р. в сумі 906135,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,0 грн., № 0000950840 про визначення завищення від'ємного значення ПДВ в розмірі 941471,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,0 грн.; № 0000850840 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 339529,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,0 грн.; № 0000950840 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 780000,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,0 грн.; № 0000960840 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 975000,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,0 грн.

Оскільки при проведенні позивачем вищенаведених перевірок ДП «Укрспецвагон» було виявлено, що укладений ним з ТОВ «ПК Транстрейд Україна» договір поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р. не спрямований на реальне настання правових наслідків, тобто є нікчемним, отримані за його наслідками грошові кошти у розмірі 18216000,0 грн. на підставі ст. 208 ГК України підлягають стягненню в дохід держави, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов в частині вимог, суд першої інстанції вказав на те що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.11 р. по справі № 2а-7737/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.06.12 р. за позовом ДП «Укрспецвагон» було скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000510840 від 17.05.11 р. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень 2011 р. на 1713512,13 грн., а у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.05.11 р. № 0000510840 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за січень 2011 р. на 425922,0 грн. і застосуванні штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,0 грн. та № 0000500840 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 р. на суму 1395766,0 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,0 грн. було відмовлено.

При розгляді вказаної справи судами першої та апеляційної інстанцій були зроблені висновки про те, що отримання товару ДП «Укрспецвагон» саме від ТОВ «ПК Транстрейд Україна» не підтверджується дослідженими письмовими доказами, а свідчить про оформлення операцій між контрагентами лише шляхом складання первинних документів. Також судом було встановлено, що зі змісту залізничних накладних вбачається, що отримання товару позивачем саме від ТОВ «ПК Транстрейд Україна» не підтверджується дослідженими письмовими доказами, а свідчить про оформлення операцій між контрагентами лише шляхом складання первинних документів.

Як зазначив суд першої інстанції, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.12 р. по справі № 2а-12890/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.13 р., було скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові № 0000630840 від 09.06.11 р. в частині зменшення бюджетного відшкодування за лютий 2011 р. в сумі 480213,0 грн., а вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000630840 від 09.06.11 р. в частині зменшення бюджетного відшкодування за лютий 2011 р. в сумі 425922,0 та штраф 1,0 грн. було відмовлено, з посиланням на те, що висновки органу ДПС про завищення ДП «Укрспецвагон» від'ємного значення ПДВ за січень 2011 р. на загальну суму 425922,0 грн. (35922,0 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ПФК «Кубера-Трейд» та 390000,0 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ПК Транстрейд Україна») визнані правомірними в судовому порядку.

Посилаючись на приписи ч. 1 ст. 72, ч. 5 ст. 254, ст. 255 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт укладання ДП «Укрспецвагон» з ТОВ «ПК Транстрейд Україна» правочину, який не направлений на реальне настання правових наслідків, підтверджений судовим рішенням, яке набрало законної сили, а тому дані обставини не підлягають додатковому доказуванню.

Також суд першої інстанції навів зміст п. 23 ч. 1 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України, п. 1 та п. 2 ст. 215, ст. 203, ст. 228, ч. 1 ст. 216 ЦК України, вказав на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню, було встановлено завищення ДП «Укрспецвагон» у січні 2011 р. суми від'ємного значення ПДВ у розмірі 390000,0 грн. на підставі укладеного із ТОВ «ПК Транстрейд Україна» договору поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р. і зробив висновок про те, що дані господарські відносини були направлені на надання податкової вигоди ДП «Укрспецвагон», тобто по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Як встановив суд першої інстанції, сума за договором поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р. у січні 2011 р. склала 2340000,0 грн., а тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 208 ГК України, де визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави, суд першої інстанції зробив висновок про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «ПК Транстрейд Україна» на користь ДП «Укрспецвагон» кошти у розмірі 2340000,0 грн., що були сплачені по договору поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р., та стягнення з ДП «Укрспецвагон» в дохід держави грошові кошти в сумі 2340000,0 грн., як компенсація вартості поставлених товарів за договором поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р.

Колегія суддів вважає доцільним вказати на те, що право органів ДПС на звернення з позовом про стягнення з платників податків коштів передбачено ст. 208 ГК України, де зазначено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави. Дана норма має застосовуватися з урахуванням ст. 228 ЦК України, в якій визначено, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним і визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Проте на порушення ДП «Укрспецвагон» вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України вказується позивачем в актах перевірок, що свідчить про те, що дані висновки зроблені перевіряючими з перевищенням компетенції органів ДПВ, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаних слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених господарюючим суб'єктом за тими критеріями ознак, що містяться в складених актах, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків актів перевірок правочин, вчинений ДП «Укрспецвагон», кваліфікується як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемним. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Позивачем не наведені дані про судові рішення щодо недійсності вчинених суб'єктом правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених правочинів, а тим більш, їх нікчемності позивачем не надано.

В постанові суду першої інстанції зроблені посилання на судові рішення, які начебто підтверджують встановлення факту здійснення відповідачами нікчемного правочину. Але, як вбачається з залучених до матеріалів справи перелічених судом першої інстанції судових рішень, в жодному з них не зроблений висновок про нікчемність правочину за договором поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р.

Також слід відмітити, що санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків або порушення оформлення податкової звітності, а тому пов'язувати нікчемність правочину з тим, що дані господарські відносини були направлені на надання податкової вигоди ДП «Укрспецвагон» у зв'язку з неналежним оформленням документів або їх відсутністю, і робити висновок проте, що по суті правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків, що суперечить інтересам держави і суспільства, як зазначено в постанові суду першої інстанції, є безпідставним.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення в дохід Держави коштів у розмірі 15876000,0 грн., суд першої інстанції вказав на те, що за наслідками проведених перевірок висновки перевіряючих про здійснення ДП «Укрспецвагон» у березні-квітні 2011 р. господарських операцій із ТОВ «ПК «Транстрейд Україна», які не підтверджені оформленими первинними документами, а отже здійсненні без мети настання реальних наслідків (акти перевірок № 1667/40-028/01056362 від 17.06.11 р., № 1766/40-028/01056362 від 08.07.11 р.), були прийняті податкові повідомлення-рішення, які ДП «Укрспецвагон» оскаржило до суду і постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.12 р. по справі № 2а-17359/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.12 р., були скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 14.07.11 р. № 0000840840 та № 0000850840, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.12 р. по справі № 2а-15798/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.08.12 р., скасовані податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 21.07.11 р. № 0000950840 та № 0000960840. даними судовими рішеннями були визнані безпідставними висновки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, що господарські відносини між ДП «Укрспецвагон» та ТОВ «ПК «Транстрейд Україна» у березні-квітні 2011 р. не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючи те, що реальність господарських операцій між ДП «Укрспецвагон» та ТОВ «ПК «Транстрейд Україна» у березні-квітні 2011 р. на підставі договору поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р. на загальну суму 15876000,0 грн. були підтверджені рішенням суду, яке набрало законної сили, та згідно із вимогами ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають додатковому доказуванню, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення даних коштів в дохід держави, та як насідок, задоволення позовних вимог.

Колегія суддів вважає можливим погодитися із загальним висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки доводи апеляційної скарги позивача їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.13 р. по справі № 2а-14118/11/2070 була прийнята з частковим порушенням вимог чинного законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування в частині задоволення позову.

Також колегія суддів вважає за необхідне замінити первинного позивача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління Міндоходів, яка є її правонаступником, оскільки представником позивача до суду апеляційної інстанції наданий витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який підтверджує вказаний факт.

Відповідно ч. 1 ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Допустити заміну позивача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Харкові на Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 2а-14118/11/2070 - залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК «Транстрейд Україна» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 2а-14118/11/2070 - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 2а-14118/11/2070 - скасувати в частині задоволення позову СДПІ з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального Головного управління Міндоходів про стягнення з ТОВ «ПК Транстрейд Україна» на користь Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» коштів у розмірі 2340000,0, що були сплачені по договору поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р., стягнення з Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» в дохід Держави грошові коштів в сумі 2340000,0, як компенсація вартості поставлених товарів за договором поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з ТОВ «ПК Транстрейд Україна» на користь Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» коштів у розмірі 2340000,0, що були сплачені по договору поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р., стягнення з Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» в дохід Держави грошові коштів в сумі 2340000,0, як компенсація вартості поставлених товарів за договором поставки № 519П-ЦВСВ(ВЗК-10.487)ю від 13.12.10 р.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 2а-14118/11/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Н.С. Бартош

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19.07.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська