Постанова № 33591190, 20.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2013 р. Справа № 804/7109/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріЛісна А.М. за участю: представника позивача представника відповідача Дьомін А.О. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Першомаєць" до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

23.05.2013 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби у Дніпропетровській області, у якому просить:

- акт від 22.03.2013 року № 62/21/190877535, рішення від 26.03.2013 року № 040222 Регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у м. Дніпропетровську про застосування санкцій до ТОВ «Першомаєць» скасувати повністю;

- рішення про застосування фінансових санкцій від 18.04.2013 року № 040248 до ТОВ «Першомаєць», яке направлено помилково скасувати повністю;

- визнати неправомірними дії посадової особи Департаменту САТ ДПА України, яка провадила перевірку ТОВ «Першомаєць» 22.03.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час проведення фактичної перевірки позивача грубо порушив норми Податкового кодексу України щодо проведення фактичної перевірки, а саме: перед початком перевірки працівники відповідача належним чином не представилися, не пред'явили службового посвідчення; не розписалися у книзі обліку перевірок; акт перевірки складено без присутності керівника чи представника позивача; у акті перевірки відсутні записи про направлення на перевірку та наказ як підстава для перевірки; особа, яка купувала алкогольні напої, на зовнішній вигляд мала років 30; працівники відповідача нечітко показали паспорт неповнолітньої особи, яка нібито придбала в магазині позивача алкогольні напої; висновки перевіряючи не підкріплені жодними доказами та носять характер суб'єктивних припущень.

Ухвалою суду від 18.06.2013 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.08.2013 року замінено відповідача його правонаступником - Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 20.09.2013 року провадження у адміністративній справі закрито в частині наступних заявлених позовних вимог: скасувати Акт від 22.03.2013 року № 62/21/190877535.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та повідомив суд про те, що фізична особа ОСОБА_4 ніколи не працювала у ТОВ «Першомаєць», відповідачем не надано доказів купівлі алкогольних напоїв та тютюнових виробів у ТОВ «Першомаєць» - фіскальних чеків.

Відповідач у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. У матеріалах справи знаходяться письмові заперчення відповідача на позовну заяву, у яких останній вказує на те, що оскаржувані рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з продажем позивачем алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. Дії працівників контролюючого органу під час проведення перевірки були законними, оскільки останні мали наказ та направлення на проведення фактичної перевірки позивача.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

21.03.2013 року відповідачем прийнято наказ № 61-П «Про проведення перевірки ТОВ «Першомаєць», у відповідності до якого з 22.03.2013 року по 26.03.2013 року доручено провести фактичну перевірку ТОВ «Перщомаєць» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чекістів, 21Б.

Відповідачем також видано своїм працівникам направлення № 61 від 21.03.2013 року на проведення фактичної перевірки з 22.03.2013 року по 26.03.2013 року ТОВ «Першомаєць».

Судом встановлено, що працівник позивача ОСОБА_5, яка обіймає посаду заступника директора ТОВ «Першомаєць», розписалась в отриманні копії наказу на проведення перевірки та ознайомилася із направлення на проведення перевірки, що вбачається з копії розписки № 61 від 22.03.2013 року, яка знаходиться у матеріалах справи.

Судом також встановлено, що ОСОБА_5 відмовилась від підписання акту перевірки та від отримання акту перевірки, про що працівниками відповідача складено Акти від 22.03.2013 року про відмову від підписання акту перевірки та відмову від отримання акту перевірки, копії яких знаходиться у матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено, що позивач фактично допустив працівників відповідача про проведення фактичної перевірки. У матеріалах справи відсутні докази, як Ію підтверджували факт відмови позивача у допуску працівників відповідача до проведення перевірки.

Згідно ч.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (п.п.80.2.5 п.80.2 ст. 80 ПК України).

Відповідно до п.81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно пункту 81.2 ст.81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Враховуючи те, що фактична перевірка позивача проведена на підставі наказу відповідача, який не скасовано у судовому порядку, отримання позивачем копії наказу про проведення перевірки та розпису представника позивача у направленні на проведення перевірки, допущення працівників відповідача до проведення фактичної перевірки, не використання позивачем наданого йому Податком кодексом України права недопущення посадових осіб контролюючого органу до перевірки у разі не пред'явлення встановлених документів, то суд вважає, що дії посадових осіб відповідача, які проводили фактичну перевірку правомірними.

На підставі викладеного суд не знаходить правових підстав для задоволення позовної вимоги - визнати неправомірними дії посадової особи Департаменту САТ ДПА України, яка провадила перевірку ТОВ «Першомаєць» 22.03.2013 року.

Щодо заявленої позовної вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 26.03.2013 року № 040222, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що за наслідками фактичної перевірки відповідачем складено Акт від 22.03.2013 року № 62/21/19087535, у якому зазначено про продаж алкогольного напою працівником позивача неповнолітній особі, чек за покупку працівник позивача не видав.

На підставі вказаного вище акту відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 26.03.2013 року № 040222, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 6800,00 гривень за продаж алкогольних напоїв неповнолітнім.

Частиною 1 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 481/95-ВР) передбачено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Таким чином, предмет доказування у адміністративній справі, предметом позову у якій є скасування рішення про застосування фінансових санкцій за продаж алкогольних напоїв неповнолітній особі, є: вік особи, яка придбала алкогольний напій, факт продажу алкогольного напою неповнолітній особі та здійснення продажу саме особою, яку притягнуто до відповідальності або її працівником.

Судом встановлено, що вік особи, яка вказана у Акті від 22.03.2013 року № 62/21/19087535 в якості покупця алкогольного напою, ОСОБА_7 становив станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 17 років, що підтверджується копією паспорту останньої, який знаходиться у матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України продажем (реалізацією) товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Судом під час розгляду справи встановлено, що у магазині ТОВ «Першомаєць» розрахункові операції з продажу товарів здійснюються із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, що підтверджується довідкою про опломбування реєстратора розрахункових операцій, реєстраційним посвідченням НОМЕР_2 на реєстратор розрахункових операцій, довідкою № 0463006074 про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій, Книгою обліку розрахункових операцій, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Пунктами 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(далі - Закон № 265/95-ВР) передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що належним доказом факту продажу товару суб'єктом господарювання, який застосовує у своїй діяльності реєстратор розрахункових операцій, є розрахунковий документ встановленої форми та змісту (касовий чек) або у разі відсутності касового чеку визнання позивачем факту продажу алкогольного напою.

Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19.06.2012 року по справі № 2а/2570/5566/11 (номеру ЄРСР 24894404).

При цьому, судом встановлено, що розрахунковий документ, який би підтверджував факт продажу слабоалкогольного напою неповнолітній особі ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутній, про що також зазначено у Акті від 22.03.2013 року № 62/21/19087535.

В свою чергу, досліджений судом денний звіт реєстратора розрахункових операцій за 22 березня 2013 року також спростовує факт порушення позивачем частини 1 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР.

Крім того, суд відхиляє преюдиційний характер постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради № 650 від 10.04.2013 року в справі про адміністративне правопорушення, оскільки, вона не є рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, та, відповідно, не містить обставин, звільнених від доказування.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних доказів продажу алкогольного напою, а також те, що позивач та його працівники не підтвердили у суді факт продажу алкогольного напою, то суд вважає рішення про застосування фінансових санкцій від 26.03.2013 року № 040222 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо заявленої позовної вимоги про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 18.04.2013 року № 040248, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення відповідача воно прийнято на підставі адміністративного матеріалу від 14.12.2012 року про адміністративне правопорушення та у зв'язку з продажем тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Таким чином, суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач двічі застосував до нього за одне і те саме порушення закону відповідальність, оскільки судом встановлено, що відповідач застосував до позивача відповідальність в одному випадку за продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років, а в іншому випадку за продаж тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

На підставі викладеного судом встановлено, що підставою для винесення відповідачем рішення від 18.04.2013 року № 040248 слугував лише адміністративний матеріал.

З адміністративного матеріалу № 23-1395 від 19.12.2012 року, який надала адміністративна комісія Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, вбачається, що адміністративною комісією притягнуто до адміністративної відповідальності працівника ТОВ «Першомаєць» ОСОБА_4, яка обіймала посаду продавця-стажера в магазині ТОВ «Першомаєць» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Чекістів, 21-б.

В адміністративному матеріалі № 23-1395 від 19.12.2012 року знаходяться письмові пояснення працівника ТОВ «Першомаєць» ОСОБА_4, у яких остання зазначає, що працювала у магазині позивача неофіційно продавцем - стажером, а також визнає факт продажу тютюнових виробів особі 14 грудня 2012 року.

В адміністративному матеріалі № 23-1395 від 19.12.2012 року знаходяться письмові пояснення особи, яка купувала у магазині ТОВ «Першомаєць» тютюнові вироби, ОСОБА_6, у яких зазначено про те, що останній придбав тютюнові вироби у магазині ТОВ «Першомаєць» 14.12.2012 року.

У матеріалах справи знаходиться копія паспорту ОСОБА_6, з якого вбачається що станом на 14.12.2012 року останньому було 17 років.

Як вже було зазначено судом вище належним доказом продажу тютюнових виробів, у магазині у якому використовується реєстратор розрахункових операцій, є або касовий чек або визнання позивачем факту продажу тютюнових виробів.

У адміністративному матеріалі № 23-1395 від 19.12.2012 року відсутній касовий чек, який би підтверджував факт продажу тютюнових виробів особі, про те наявні письмові пояснення працівника ТОВ «Першомаєць» ОСОБА_4, у яких остання визнала факт продажу тютюнових виробів особі.

В свою чергу, досліджений судом денний звіт реєстратора розрахункових операцій за 14 грудня 2012 року також спростовує факт порушення позивачем частини 1 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР.

Крім того, суд відхиляє преюдиційний характер постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради № 1491 від 19.12.2012 року в справі про адміністративне правопорушення, оскільки, вона не є рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, та, відповідно, не містить обставин, звільнених від доказування.

Суд також зазначає, що представник позивача у судовому засіданні не визнав факт продажу тютюнових виробів 14.12.2012 року особі, які не виповнилось 18 років.

У матеріалах справи також знаходяться пояснення директора ТОВ «Першомаєць», у якому вказано про те, що ОСОБА_4 ніколи не працювала у ТОВ «Першомаєць».

У матеріалах справи знаходяться також письмові пояснення ОСОБА_4 від 10.09.2013 року, у яких остання зазначає що не перебувала ніколи у трудових відносинах з ОСОБА_4, тютюнові вироби особі, які не виповнилось 18 років не продавала.

Враховуючи суперечливість пояснень ОСОБА_4, а також те, що відповідачем не надано суду копії касового чеку, який би підтверджував факт купівлі тютюнових виробів у ТОВ «Першомаєць», то суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування факт продажу позивачем тютюнових виробів особі, які не виповнилось 18 років.

Одночасно судом також відхиляються доводи позивача про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вигляд мали більше років ніж 18, оскільки частиною 1 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР прямо встановлено заборону продажу тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років та закріплено обов'язок продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У зв'язку з викладеним рішення відповідача від 18.04.2013 року № 040248 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України у разі якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Дніпропетровській області від 18.04.2013 року № 040248 та 26.03.2013 року № 040222 про застосування фінансових санкції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Першомаєць».

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Першомаєць» судовий збір у розмірі 136,00 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2013 року

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили станом на 20.09.2013 року СуддяС.В. Златін С.В. Златін