Рішення № 33591132, 19.09.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2013 р. Справа № 926/871/13

За позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз", м. Чернівці

до відповідача фізичної особи-підприємця Батюкевич Олени Оттівни, м. Чернівці

про стягнення боргу та штрафних санкцій на загальну суму 2867,52 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - Штарьова І.М., представник за довіреністю 30.08.2013 р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця Філіпця Юрія Вікторовича про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлений природний газ в сумі 2867,52 грн., у тому числі 2 732,87 грн. основного боргу, 109,93 грн. пені, 21,99 грн. процентів річних, та 2,73 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання укладеного з відповідачем договору на постачання природного газу позивач поставив останньому природний газ. На порушення умов зазначеного договору щодо своєчасної оплати поставленого природного газу, зазначено у позові, відповідач неналежним чином провів розрахунки і заборгував позивачеві суму позову.

Провадження у справі порушено ухвалою від 20.08.2013 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 05.09.2013 р. за участю представників сторін, відповідача зобов'язано надати відзив на позов та докази в його обґрунтування.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.09.2013 р., у зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання, розгляд справи відкладено на 19.09.2013 р.

Станом на день розгляду справи 19.09.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого відповідача у світлі достатності наданого судом часу для реалізації процесуальних прав останнім у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

15.01.2013 року між позивачем і відповідачем було укладено договір №2013/ТП-ПР-837016 на постачання природного газу, згідно з яким Постачальник (позивач) постачає природній газ Споживачу (відповідачу)для забезпечення його потреб в обсягах і порядку, передбачених Договором, а останній оплачує вартість газу на умовах даного Договору (п.1.1. договору).

Пунктом п.10.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31.12.2013р.

Оплата вартості газу здійснюється Споживачем із розрахунку договірного обсягу постачання газу відповідно до додатку №2 до договору шляхом повної оплати вартості газу наступного розрахункового періоду не пізніше ніж за 10 календарних днів до його початку. У випадку недоплати вартості газу споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 1-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.6 договору).

Згідно з п.4.7 Договору оплата вартості газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника.

Відповідно до п. 2.6 Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу. Для цього Постачальник до 5 числа місяця наступного за звітним місяцем направляє Споживачу два примірники акта приймання-передачі газу за звітний період, підписаний працівником Постачальника та скріплені печаткою. Споживач в свою чергу протягом 2-х днів з дати одержання акту зобов'язався повернути Постачальнику один примірники акту приймання передачі газу, підписаний та скріплений печаткою чи штампом Споживача, або в цей же строк надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу(п.п 2.7 та 2.8 договору).

Пунктом 2.9 Договору встановлено, що акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Таким чином, укладений між сторонами договір на постачання природного газу допускає за певних умов складення акту приймання-передачі природного газу виконавцем (позивачем) в односторонньому порядку і такий акт є підставою для остаточних розрахунків.

На виконання договору №2013/ТП-ПР-837016 на постачання природного газу у березні-квітні 2013 року позивач реалізував відповідачеві, а останній спожив природний газ в кількості 0,581 тис.м3 вартістю 2732,87 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.03.2013 р. та 30.04.2013 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК).

Будь-яких доказів на спростування зазначених актів та доводів позивача про кількість спожитого відповідачем природного газу протягом зазначеного періоду відповідач не надав.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до статей 173 - 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Судом установлено що в порушення п.п. 4.6., 4.7. договору №2013/ТП-ПР-837016 на постачання природного газу відповідач своєчасно не провів повну оплату за поставлений природний газ, в зв'язку з чим станом на день розгляду справи відповідач заборгував позивачу 2732,87 грн. основного боргу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 217 Господарського кодексу України видами господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК).

Розмір штрафних санкцій згідно з частиною четвертою статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою ст. 549 ЦК України, частиною шостою ст. 231 ГК України, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Пунктом 6.2.2 договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що всі нарахування проведені позивачем правильно, тому заявлені суми, а саме: 109,93 грн. пені, 21,99 грн. процентів річних, та 2,73 грн. інфляційних, підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Батюкевич Олени Оттівни (58000, м. Чернівці, вул. Гончарова, 17, кв. 6, код 2908613104) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9А, код 03336166):

- основний борг в сумі 2732,87 грн. на банківський рахунок № 26031312870003 в ЧОВ ПАТ "Ощадбанк" м. Чернівці, МФО 356334.

- 109,93 грн. пені, 21,99 грн. процентів річних, 2,73 грн. інфляційних та 1720,50 грн. судового збору на банківський рахунок № 26005090012001 в ПАТ "КБ "Надра", м. Київ, Центр, МФО 380764.

3. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 19.09.2013 р.

Суддя М.О. Гурин