Рішення № 33590941, 13.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11003/13 13.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Державного підприємства "Укрінвестбуд"про стягнення 37 914,20 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Кравчик С.М. (дов. № 91/2013/17-2 від 17.06.2013 року)від відповідача Дяченко Т.В. (дов. № 316 від 21.11.2012 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13 вересня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укрінвестбуд" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 37 914,20 грн., а також просить суд покласти на відповідачів судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11003/13, слухання справи призначено на 05.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року справу № 910/11003/13 передано для розгляду судді Гулевець О.В., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.201 року суддя Гулевець О.В. прийняла справу № 910/11003/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 30.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/11003/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11003/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 05.07.2013 року.

25.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 30.07.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.07.2013 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 30.07.2013 року представник позивача надав документи на часткове виконання вимог ухвали суду та підтримав подане клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 року розгляд справи було відкладено на 13.09.2013 року.

У судовому засіданні 13.09.2013 року представник позивача підтримав позовні вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.09.2013 року надав усні пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2011 року між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (постачальник) та Державним підприємством "Укрінвестбуд" (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 52004 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього Договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та Додатків до Договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електро установки споживача.

Згідно з пунктом 2.2.2. Договору постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до правил улаштування електроустановок (ПУЕ) чинної редакції та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених Додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- з дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2 до Договору. Зокрема, пунктами 1, 2 сторони погодили, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 22 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та календарний місяць" вважаються прирівняними. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 27 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з Додатком до Договору "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачем". Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами. які діють на день здійснення платежу. Остаточний розрахунок за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно з Договором в частині оплати за спожиту електроенергію, внаслідок чого, у останнього, за період з 01.11.2012 року по 01.06.2013 року, виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" у розмірі 31 800,36 грн.

Пунктом 2.3.2. Договору встановлено обов'язок споживача дотримуватись режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електорустанвок відповідно до Додатків "Перелік об'єктів споживача" та "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу".

Згідно з пунктом 4.2.2. Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 5 0000 кВт/год і більше.

У листопаді 2012 року та у грудні 2012 року було зафіксовано перевищені договірних величин споживання електроенергії відповідно, двократна вартість якого становить 5 827,88 грн., що підтверджується актами про використану енергію за вказаний період.

За твердженням позивача, у зв'язку з частковою оплатою відповідачем двократної вартості різниці між фактично спожитою електричною енергією та договірною, сума заборгованості відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" за перевищення договірних величин споживання електричної енергії становить 3 987,49 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 31 800,36 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 3 987,49 грн. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами за листопад та грудень 2012 року, 355,15 грн. 3% річних та 1 771,20 грн. пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Умови спірного Договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, актів прийняття - передавання товарної продукції (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо постачання відповідачу електричної енергії, зауважень щодо поставки електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором строк оплату за спожиту електроенергію здійснив не в повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 31 800,36 грн. за спожиту активну електричну енергію належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Державного підприємства "Укрінвестбуд" 31 800,36 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію підлягають задоволенню.

Окрім того, у листопаді 2012 року та у грудні 2012 року було зафіксовано перевищення договірних величин споживання електроенергії відповідно, двократна вартість якого становить 5 827,88 грн., що підтверджується актами про використану енергію за вказаний період (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Згідно з частиною 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

З положень статей 26 та 27 цього Закону, а також частини 7 статті 27 вбачається, що законодавець визначає двократну вартість (частина 5 статті 26) як відповідальність та санкцію.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки (частина 1 статті 217 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 5 статті 277 Господарського кодексу України, відповідальність за порушення правил користування енергією встановлюється законом.

Пунктом 4.2.2. Договору сторони погодили, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю електроустановок 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 5 0000 кВт/год і більше.

Керуючись вищезазначеним, позивач нарахував відповідачу двократну вартість електричної енергії спожитої у листопаді та грудні 2012 року понад договірну величину та виставив для оплати рахунки на суму 5 827,88 грн.

У зв'язку з частковою оплатою відповідачем двократної вартості різниці між фактично спожитою електричною енергією та договірною, сума заборгованості відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" за перевищення договірних величин споживання електричної енергії становить 3 987,49 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Державного підприємства "Укрінвестбуд" 3 987,49 грн. боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами за листопад та грудень 2012 року.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 355,15 грн. 3% річних та 1 771,20 грн. пені.

Пунктом 4.2.1. Договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмір 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше розміру штрафних санкцій згідно з Господарським кодексом України.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, встановивши прострочення відповідача щодо оплати боргу за спожиту активну електричну енергію за Договором та за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами, беручи до уваги пункт 4.2.1. Договору, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача пені, за період з грудня 2012 року по травень 2013 року, у розмірі 1 771,20 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення з Державного підприємства "Укрінвестбуд" трьох процентів річних на загальну суму 355,15 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укрінвестбуд" (01024, м. Київ, вул. Банкова, буд 3, код ЄДРПОУ 31405158) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 31 800 (тридцять одну тисячу вісімсот) грн. 36 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 3 987 (три тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 49 коп. заборгованості за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії, 1 771 (одну тисячу сімсот сімдесят одну) грн. 20 коп. пені, 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн. 15 коп. три проценти річних, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.09.2013 року

Суддя С.В. Стасюк