Рішення № 33590913, 16.09.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 р. Справа № 909/768/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника Коломийського міжрайонного прокурора

в інтересах держави в особі Коломийської міської ради

пл. Відродження, 1, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200

проспект Грушевського, 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203

до відповідача:Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича

вул. Квіткова, 13, м. Коломия, Івано-Франківська область,78200

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні позивача Управління економіки Коломийської міської ради

вул. Грушевського, 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203

про стягнення заборгованості по договору № 16 від 16.05.2012 р. про пайову

участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури

міста в сумі 48441 грн. 17 коп., в тому числі:

45758 грн. 35 коп. основного боргу, пені в сумі 2682 грн. 82 коп.

За участю представників сторін:

від прокуратури:Гарасимик Т.О. - прокурор відділу прокуратури м. Івано-Франківська,

(службове посвідчення № 011571 від 26.10.12);

від позивача: Торос В.Я. - головний спеціаліст юридичного відділу,

(довіреність № 1109/0/01-37/24 від 22.11.10);

від відповідача: Петрук В.М. - приватний підприємець,

(паспорт серія СЕ 483454 від 27.01.09);

від третьої особи: Явдошняк Р.Д. - головний спеціаліст відділу економічного аналізу та

стратегічного планування, ( довіреність № 324/01-13 від 09.08.13)

ВСТАНОВИВ:

у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України заступник Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коломийської міської ради, на підставі покладеного на нього п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництва, звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича про стягнення заборгованості по договору № 16 від 16.05.2012 р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста в сумі 47 447 грн. 44 коп., в тому числі: 45758 грн. 35 коп. основного боргу та пені в сумі 1689 грн. 09 коп.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України перший заступник прокурора м. Івано-Франківська в позовній заяві № 70-158-13 від 25.06.13 (вх. № 5857/13 від 02.07.13) визначив на підставі якого законодавства подається позов, в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.13 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні позивача - Управління економіки Коломийської міської ради та призначено справу до розгляду на 16.07.13.

16.07.13, за участі представників сторін, в судовому засіданні оголошено перерву до 26.07.13.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.07.13, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 12.08.13.

08.08.13 через канцелярію господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява заступника Коломийського міжрайонного прокурора про збільшення розміру позовних вимог (вих. № 70-158-13 від 05.08.13; вх. № 13003/13 від 08.08.13), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 48441 грн. 17 коп., а саме: 45758 грн. 35 коп. основної заборгованості та пені в сумі 2682 грн. 82 коп.; до заяви долучені докази направлення останньої відповідачеві. Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 12.08.13 заява позивача про збільшення розміру позовних вимог(вих. № 70-158-13 від 05.08.13; вх. № 13003/13 від 08.08.13) прийнята судом до розгляду по суті; продовжено строк розгляду спору на підставі статті 69 ГПК України; розгляд справи відкладено на 16.09.13.

16.09.13 представники прокуратури та позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримують з підстав викладених в позовній заяві та просять суд позов задовольнити відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог.

В обгрунтування позовних вимог заступник Коломийського міжрайонного прокурора посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 16.05.2012 року в частині сплати пайового внеску, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 45758 грн. 35 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано пеню в сумі 2682 грн. 82 коп.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзиві на позов від 11 липня 2013 року (вх.№ 11694/13 від 15.07.13).

Заперечуючи позов відповідач посилається на те, що справа № 909/768/13 не підвідомча господарському суду, оскільки договір № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 16.05.2012 року не є господарським договором, а одностороннім цивільним правочином, так як, замовником виступає фізична особа Петрук В.М., а не суб»єкт підприємницької діяльності - приватний підприємець Петрук В.М. Крім того, відповідач вважає, що договір №16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 16.05.2012 року є нікчемним; на думку відповідача, укладення договору № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 16.05.2012 року суперечить пункту 3.4. останнього.

Згідно вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокуратури, сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.05.2012 року між позивачем (далі - Рада) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста та додатки до нього.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що за цим договором замовник в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Коломиї (реконструкція існуючої будівлі з добудовою під житло та кафе по вул. Мазепи, 92, загальна площа - 1201,6 кв.м).

Розмір і порядок сплати пайового внеску визначений в розділі 3 Договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунок пайового внеску здійснюється відповідно до розділу 9 п.9.1;9.2;9.3 та розділу 10 Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Коломиї.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що замовник сплачує пайовий внесок у сумі 65758,35 грн.

Пунктом 3.2. договору замовник зобов»язався сплачувати суму пайового внеску згідно затвердженого графіку (додаток № 2 до договору №16).

Відповідно до погодженого графіку відповідач мав здійснити наступні платежі:

перший внесок до 01.06.2012 в сумі 20000 грн.;

до 01.07.2012 - 15252,79;

до 01.09.2012 - 30505,56;

Всього - 65758,35 грн.

Замовник прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; 16.05.12 частково оплатив пайовий внесок в сумі 20000 грн. (доказ оплати наявний в матеріалах справи); оплату залишку розміру пайового внеску в сумі в сумі 45758,35 грн. відповідачем не здійснено.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання умов договору.

01.02.2012 року та 17.04.2012 року, з метою досудового врегулювання спору відповідачеві надіслано претензії № 143/0/01-20/24 та № 451/0/01-20/24 про сплату заборгованості. Проте, вимоги щодо сплати заборгованості залишені без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно приписів ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України. Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Щодо заперечень відповідача слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Щодо спірного договору існує пряма вказівка щодо обов»язковості його укладення згідно ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Зокрема в частині 2 зазначеного вище закону зазначено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання вимог вищезазначеної норми, 16.05.2012 року, приватний підприємець Петрук Віталій Миколайович, звернувся до міської ради з листом-згодою (наявний в матеріалах справи) щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. В вищезазначеному листі чітко зазначено, що Петрук Віталій Миколайович є приватним підприємцем.

16.05.12 укладено договір № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста.

Також в матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.05.2013 року, де вказано дату державної реєстрації фізичної особи-підприємця Петрука Віталія Миколайовича - 05.08.2005 року.

Умови чинності правочину водночас є умовами його дійсності, які визначені у ст. 203 ЦК України. Зокрема, умовами чинності (дійсності) правочину є такі вимоги:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно приписів частини другої ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Тобто, нікчемним (або «абсолютно недійсним») визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладення, незалежно від пред»явлення позову та рішення суду (такі правочини ще називають мертвонародженими).

Натомість, договір № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 16.05.2012 укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України. Зазначений вище договір, в силу ст. 204 ЦК України є правомірним правочином, так як його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним. Сторонами погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього, дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача.

Заперечення відповідача з посиланням на п. 3.4 договору, про те, що всупереч цьому пункту договору , договір укладений після здачі об"єкта в експлуатацію, суд не може визнати обгрунтованими з огляду на те, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно приписів п. 5.1. нової редакції Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Коломиї затвердженої рішенням Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 06.04.2011 № 285-4/2011, замовник, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об"єкта містобудування у населеному пункті, зобов"язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених розділом 7 даного Положення.

Пунктом 5.3. зазначеного вище Положення передбачено, що підставою для сплати пайової участі (внеску) є договір про пайову участь укладений між заявником (замовником) і органом місцевого самоврядування на підставі письмового звернення.

Згідно присів частини 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до ч. 11 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", замовник зобов'язаний протягом семи календарних днів з дня введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта письмово поінформувати про це місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням об'єкта будівництва.

В матеріалах справи наявна декларація про готовність об"єкта до експлуатації зареєстрована інспекцією ДАБК в Івано-Франківській області 22.02.2012 р. № ІФ 14312027448. Проте, відповідач, в порушення вимог зазначеної вище норми Закону, не повідомив про це місцеві органи виконавчої влади, натомість, 16.05.2012 року, приватний підприємець Петрук Віталій Миколайович, звернувся до міської ради з листом-згодою (наявний в матеріалах справи) щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

Згідно приписів ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (ст. 40 Закону).

Аналогічні приписи містить пункт 12.7. нової редакції Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку міста Коломиї.

Як вбачається з матеріалів справи, Договір № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 16.05.2012 року скріплений підписами уповноважених на це осіб, сторонами погоджено всі істотні умови договору, отже дотримання положень такого Договору є обов'язковими як для позивача, так і для відповідача.

Згідно приписів ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Свобода договорів полягає у визнанні за суб"єктом цивільного права можливості укладати договори (або утримуватися від укладання договорів) і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

З огляду на вищевикладене, заперечення відповідача наведені у відзиві на позов та в судовому засіданні є безпідставними, не спростовують доводів позивача, підтверджених наявними в матеріалах справи документальними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо сплати пайового внеску не виконав, станом на дату судового засідання заборгованість відповідача перед позивачем становить 45758 грн. 35 коп., розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи.

За наведених обставин та правових норм, приймаючи до уваги часткову сплату пайового внеску згідно договору № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 16.05.2012 в розмірі 20000 грн., суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пайового внеску в розмірі 45758 грн. 35 коп. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 16.05.2012 підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростований.

Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється в письмовій формі.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежу, визначеного пунктом 3.2 Договору, замовник сплачує в міський бюджет пеню у розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення платежу.

На підставі вказаного пункту договору за прострочення платежу позивач просить стягнути пеню у розмірі 2682 грн. 82 коп.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором № 16 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 16.05.2012 підтверджується матеріалами справи, з урахуванням положень укладеного сторонами Договору (п. 5.1. Договору), вимоги позивача щодо стягнення пені обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Проте, при перевірці нарахування позивачем пені, судом встановлено, що в розрахунку допущено помилку.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою калькулятора ІПС «Заканодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 2675 грн. 49 коп.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач помилився в розрахунку щодо нарахування пені, тому в частині стягнення пені в сумі 7 грн. 33 коп. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно пункту 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року, у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

За наведених обставин та правових норм судовий збір в сумі 1720,16 коп. підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

Згідно приписів п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Оскільки, в частині позову першого заступника Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коломийської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні позивача - Управління економіки Коломийської міської ради до Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича про стягнення пені в сумі 7 (сім) грн. 33 коп. відмовлено, судовий збір в сумі 0 грн. 34 коп. підлягає стягненню в доход державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам з визначеного прокурором позивача - Коломийської міської ради.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 121, 124 Конституції України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року, ст.ст. 193, 216, 230-232 ГК України, ст.ст. 3, 11, 204, 207, 208, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 626 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 22, 33, 49, ст. 82, ст.ст. 83-85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коломийської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні позивача - Управління економіки Коломийської міської ради до Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича про стягнення заборгованості по договору № 16 від 16.05.2012 р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста в сумі 48 441 грн. 17 коп., в тому числі: 45758 грн. 35 коп. основного боргу та пені в сумі 2682 грн. 82 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича (вул. Квіткова, 13, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203; ід. номер 20010173906) на користь Коломийської міської ради ( вул. Грушевського, 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203; код 04054334) заборгованість по договору № 16 від 16.05.2012 р. про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста в сумі 45758(сорок п»ять тисяч сімсот п»ятдесят вісім) грн. 35 коп. та пеню в сумі 2675(дві тисячі шістсот сімдесят п»ять) грн. 49 коп.

Стягнути з Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича (вул. Квіткова, 13, м. Коломия, Івано-Франківська область,78203; ід. номер 20010173906) судовий збір в розмірі 1720(одна тисяча сімсот двадцять)грн. 16 коп. за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову заступника Коломийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коломийської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні позивача - Управління економіки Коломийської міської ради до Приватного підприємця Петрука Віталія Миколайовича про стягнення пені в сумі 7 (сім) грн. 33 коп.

Стягнути з позивача - Коломийської міської ради ( вул. Грушевського, 1, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203; код 04054334) в доход державного бюджету - судовий збір в розмірі (нуль)грн. 34 коп. за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.09.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 20.09.13