Рішення № 33590640, 10.09.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3184/13-ц

2/646/1119/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.09.2013 року Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Шелест І.М.,

за участю секретаря - Макарійчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа АКБ "Правекс-Банк" про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з відповідачем ОСОБА_2 з 30.07.2005 року перебував у шлюбі. В період шлюбу, з метою покращення житлових умов для власних потреб вони у 2006 році придбали однокімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1. Для придбання квартири ними було оформлено кредитний договір в АКБ «Правекс-Банк», за яким для придбання квартири ними було отримано грошові кошти у сумі 21850 доларів США. За вказаним договором поручителями є його рідна сестра та він. За взаємною згодою кредит та квартира були оформлені на ім'я дружини.

На час звернення до суду шлюбні стосунки фактично припинилися, він бажає поділити спільно набуте у шлюбі майно, тому просив суд визнати за ним право сумісної власності на житлову квартиру АДРЕСА_1, поділити її, припинивши право спільної сумісної власності, визнати за ним право власності на ? частину квартири.

У судовому засіданні позивач позов підтримав і просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні просила суд у задоволенні позову відмовити, оскільки договір купівлі - продажу квартири був оплачений з коштів, які надала її мама, а також з кредитних коштів, кредит оформлений на її ім'я, з моменту припинення шлюбних відносин, кінець 2010 року - початок 2011 року, відповідач участі в погашенні кредиту не приймає, саме вона виконує покладені на неї кредитним договором обов'язки. До припинення шлюбних відносин, його участь в погашенні кредиту була незначною, оскільки він фактично не працював, дохід був незначний, який він витрачав на власні потреби.

Третя особа АКБ «Правекс-Банк» у судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки 29.08.2013 року. Про поважність причини неявки третя особа суд не повідомила.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши надані ними докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30.07.2005 року перебували у шлюбі, зареєстрованому Кам»янською селищною радою Дворічанського району Харківської області (а.с. 5).

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.05.2013 року у справі № 646/2512/13-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

26.05.2006 року ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3, р.н. НОМЕР_1, відповідно до якого ОСОБА_2 придбала у власність однокімнатну квартиру під номером АДРЕСА_1, загальна площа якої становить 30 кв.м. Право власності ОСОБА_2 на квартиру зареєстровано у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ( а.с.35-36).

Відповідно до умов п. 2.1 зазначеного договору купівлі - продажу за домовленістю сторін зазначена квартира продана за 123725 грн., з яких 13383 грн. кошти покупця, а 110342 грн., які еквівалентні 21850 доларам США, кредитні кошти, надані покупцеві АКБ «Правекс-Банк».

Факт отримання грошових коштів у кредит підтверджується даними кредитного договору № 12206-076/06Р від 26.05.2006 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит на загальну суму 21850 доларів США для споживчих цілей.

З метою забезпечення умов договору було укладено договір Іпотеки, відповідно до якого передано в Іпотеку квартиру під номером АДРЕСА_1, а також договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_1 поручився нести солідарну майнову відповідальність за виконання умов кредитного договору № 12206-076/06Р від 26.05.2006 року (а.с. 6, 46-48).

З огляду на пояснення сторін у справі, наведені докази, суд вважає, що квартира була придбана для потреб і в інтересах сім'ї.

Згідно зі ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною власністю чоловіка та дружини.

Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно ч. 1 ст. 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділено між співвласниками за домовленістю між ними.

Як встановлено судом, домовленості щодо поділу майна сторони у справі не досягли.

Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними

Зазначене узгоджується з положеннями ст. 70 Сімейного кодексу України, якою передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тому суд вважає доведеним, що спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і їх частки є рівними, тобто кожному повинно належати по ? частині квартири.

Що стосується заперечень відповідача, що квартира буда придбана за кредитні кошти та кошти, надані її матір'ю ОСОБА_4, для чого остання отримала фінансову допомогу на підприємстві у розмірі 14000 грн. (а.с. 35, 36), що саме вона після фактичного припинення брачних стосутніків з кінця 2010 року - початку 2011 року виконує умови договору, суд вважає, що зазначені обставини висновків суду, що спірна квартира під номером АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін і їх части є рівними, не спростовують.

Так, відповідно до положень ст. 65 Сімейного кодексу України, згідно з якою договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пп. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Право власності на спірну квартиру, яка придбана подружжям за час шлюбу в кредит, оформлено на відповідача ОСОБА_2, зареєстровано в органах бюро технічної інвентаризації. У зв'язку із цим її заперечення щодо того, що право власності на квартиру виникне лише після повного погашення кредиту, не відповідає положенням ст. ст. 334, 640 ЦК України та обставинам справи.

Положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець ОСОБА_2 не має права розпоряджатися квартирою без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним.

Таким чином, у результаті придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

За загальним правилом, установленим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 ЦПК України.

Належних та допустимих доказів, що грошові кошти у сумі 14000 грн., отримані як фінансова допомога ОСОБА_4 для придбання квартири дочці ОСОБА_2, є особистою приватною власністю ОСОБА_2 у розумінні положень ст. 57 Сімейного кодексу України, суду не надано.

Як встановлено судом, квартира, оформлена на ім'я ОСОБА_2 придбана в період шлюбу, для потреб подружжя і є об'єктом права спільної сумісної власності.

З огляду на наведене, суд вважає правильним позов задовольнити, поділити квартира під номером АДРЕСА_1, припинивши право спільної сумісної власності і визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину вказаної квартири.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, , 57, 58, 59, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 38 кв. м.

Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 38 кв. м., припинивши право спільної сумісної власності.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлової квартири АДРЕСА_1, загальною площею 38 кв. м.

Сторони або інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Харківської області через Червонозаводський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.М. Шелест