Постанова № 33588481, 11.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 р.Справа № 2а-6380/11/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шеметенко Л.П.

за участю секретаря Левицької З.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термінал" до Державної податкової інспекція у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Термінал" звернулося до суду з позовами до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби та після їх об'єднання та уточнення просило визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 21.12.11 р. № 0004392301 , від 05.01.2012 р.№ 0000022301 , від 30.01.12 р. № 0000512301,від 13.02.2012 року №0001242301,від 14.02.2012 р.№0001322301,від 04.04.2012 р.№0009932201.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.04.2012 року позов був задоволений: визнано протиправними та скасовано и податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні: від 21.12.11р. № 0004392301, від 23.12.11р. № 0000022301, від 30.01.12 р. № 0000512301, від 13.02.12р. № 0001242301, від 14.02.12р. № 0001322301, від 04.04.12 р. № 0009932201.

Не погоджуючись з постановою представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2013 року замість відповідача було залучено правонаступника- Державну податкову інспекцію у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області .

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Термінал" є юридичною особою, платником податків, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Херсоні, має у власності та в орендні офісні приміщення, склади паливно-мастильних матеріалів, земельні ділянки, основні фонди, транспортні засоби, обладнання, загальна чисельність працюючих 14 осіб.

02.12.2011 р. ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Термінал" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Торговий дім "Палладіум" за серпень 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт № 4191/23-2/31294401 від 02.12.2011р., яким встановлено порушення позивачем ч. 1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. І ст. 216, ст. 662, 665, 656 ЦК України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ТД "Термінал" при придбанні товарів у постачальника ТОВ "ТД "Паладіум" у серпні 2011 року, відповідному зменшенню підлягають податкові зобов'язання з податку на додану вартість у серпні - вересні в межах податкового кредиту; порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість у серпні 2011 року на суму ПДВ 221134,50 грн., в результаті чого занижено суму податку па додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму ПДВ 606,67 грн. Разом з тим, податковим органом визнано нікчемним правочин, укладений між ТОВ "ТД "Термінал" та ТОВ "ТД "Палладіум" у серпні 2011 р. Акт підписаний керівником ТОВ "ТД "Термінал" із запереченням.

Підставою для висновків перевірки був акт від 11.11.11 р. №62/15-2/36672180 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ „ТД „Палладіум" за серпень 2011 року , згідно з яким не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ „ТД „Палладіум" (код 36672180) з платниками податків за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. , а також встановлено, що 25.10.2011 до ДП1 у Деснянському районі м. Києва ТОВ „Будтех Інтеграл Компані" подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2011 року, яким відкориговано податкові зобов'язання щодо реалізації продукції в адресу ТОВ „Торговий дім „Палладіум", в зв'язку з чим виникла розбіжність ПДВ в сумі 1 801 862,80 грн.

На підставі акту перевірки № 4191/23-2/31294401 від 02.12.2011 року ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.12.11 № 0004392301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Торговий дім "Термінал" за платежем податок на додану вартість на суму 161519,20 грн., застосовані штрафні санкції в розмірі 40379, 80 грн. (25 %).

23.12.2011р. ДПІ у м. Херсоні було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім "Термінал" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ « Ресурс -Агро Кіровоград» за квітень 2009 р.,ТОВ "ТД "Паладіум" та ТОВ "Компанія Тегра" за вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 4472/23-2/31294401 від 23.12.2011 р., яким встановлено порушення ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч.2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ТД "Термінал" при придбанні товарів у постачальників ТОВ "ТД "Паладіум" та ТОВ "Компанія Тегра" та продажу цих товарів контрагентам-покупцям у перевіряємому періоді, порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 201.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 130509 грн. Податковим органом визнано нікчемними правочини між ТОВ "ТД "Термінал" та ТОВ "ТД "Паладіум", а також між ТОВ "ТД "Термінал" та ТОВ "Компанія "Тегра" в вересні 2011 р.

Підставою для висновків перевірки був акт від 23.11.11р. про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "ТД "Паладіум" за вересень 2011 року, згідно з яким свідоцтво платника ПДВ анульовано 11.11.11р., декларація за вересень 2011 року прийнята "до відома", у ТОВ немає ні приміщень, ні транспортних засобів.

Сума заниження грошового зобов'язання по податку на додану вартість 130509 грн. складається з суми ПДВ 50010,75 грн. по податковій накладній від 19.08.11 № 83, яка не була прийнята податковою інспекцією як належним чином оформлена, в ній не було обов'язкового реквізиту коду товару згідно УКТ ЗЄД , а також 80498,23 грн. по операціям з ТОВ "ТД "Паладіум".

На підставі акту перевірки № 4472/23-2/31294401 ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05 січня 2012 року № 0000022301 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ "Торговий дім "Термінал" по податку на додану вартість на суму 130509 грн., та застосування штрафних санкцій в розмірі 32627 грн. (25%).

Підставою для прийняття вказаного повідомлення - рішення від 05 січня 2012 року № 0000022301 було неналежне оформлення податкової накладної від 19.08.11 № 83, яка не була прийнята податковою інспекцією через відсутність в ній обов'язкового реквізиту - коду товару згідно УКТ ЗЄД., але 27.12.11 р. позивач подав до ДПІ у м. Херсоні правильно оформлену податкову накладну № 83 від 29.08.11 замість виписаної невірно, тобто, до дати прийняття податкового повідомлення-рішення.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції , що відсутність коду товару згідно УКТ ЗЄД в податковій накладній не є достатньою підставою позбавлення податкового кредиту належного платника податків при відсутності інших порушень та підтвердження реальності господарської операції належними доказами.

На підставі акту перевірки № 4472/23-2/31294401 ДПІ у м. Херсоні було прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2012 р. № 0001242301 про застосування 32627 грн. штрафних санкцій.

З 06.01.2012 року по 11.01.2012 року працівником ДПІ у м. Херсоні, на підставі затвердженого плану перевірки та направлення від .06.01.12 № 45/23-2, виданого ДПІ у м. Херсоні, наказу ДПІ у м. Херсоні від 05.01.2012 р. № 26 , була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ „ТД „Термінал" (код 31294401) з питання підтвердження господарських відносин з ТОВ „ТД „Палладіум" (код ЄДРПОУ 36672180) та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг) отриманих від ТОВ „ТД „Палладіум" (код ЄДРПОУ 36672180) за червень, липень 2011 року .

За результатами перевірки було складено акт від 13 січня 2012 року № 0096/23-2/31294401 , яким встановлено порушення ч. 1-5 ст. 203, ч. 1-2 ст. 215, ч. 1ст. 216, ч. 2 ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ТД "Термінал" при придбанні товарів у постачальника ТОВ "ТД "Паладіум" у червні, липні 2011 року на загальну суму ПДВ - 270117 грн. та продажу цих товарів контрагентам - покупцям на загальну суму ПДВ - 285981 грн.

В результаті вищевказаних порушень встановлено завищення суми податкового зобов'язання (ряд 9) в інших періодах, в яких відбулась реалізація ТОВ "ТД "Термінал" товару, придбаного у ТОВ "ТД "Палладіум" в червні та липні 2011 року, а саме: у травні 2011 р. - на 14953 грн.; у серпні 2011 р. - на 81905 грн.; у жовтні 2011 р. - 3068 грн.; у листопаді - 2011 р. - 35423 грн., порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.1, ст. 186 п. 187ст. 187, п. 188ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України , внаслідок чого занижено податок на додану вартість в липні 2011 року на суму 131752 грн., податковим органом визнано нікчемними правочини між ТОВ "ТД "Термінал" та ТОВ "ТД "Паладіум" у червні та липні 2011 р.

В акті вказано, що господарські операції підтверджено первинними документами, видатковими накладними, податковими накладними, ТТН, актами прийому-передачі нафтопродуктів, платіжними документами про оплату продукції.

При проведені перевірки податковою службою був використаний акт перевірки від 21.12.11 № 91/15-2/36672180 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ "ТД "Паладіум" за червень-липень 2011 року, в якому була зазначена інформація про те, що постачальниками ТОВ "ТД "Паладіум" були по ланцюгу ТОВ "Бізнес-Профіт" - ТОВ "ТД "Брокбізнесцентр" (яке не подавало звітності у червні 2011 року) та " 7 Небо" (яке мало стан "8", та якому було згорнуто податковий кредит на суму 1470740 грн.) Згідно наданих транспортних документів, перевезення дизпалива здійснювало ТОВ "Бізнес-Профіт", але на думку ДПРІ, товарно-транспортні накладні оформлені неналежним чином, оскільки в них відсутні відомості про якість , місце навантаження та розвантаження, термін перевезення. Таким чином, податковою службою виявлено заниження податкового кредиту позивачем по ПДВ в липні 2011 року на 131752 грн.

На підставі висновків перевірки, ДПІ у м. Херсоні прийняла податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2012 року № 0000512301 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ на 131753 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 32938 грн.(25 %).

Дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено платником податків в апеляційному порядку, рішенням ДПА у Херсонській області від 02.04.12 № 1810/7/10-207 частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 30.01.12 № 0000512301 в частині визначення податку в сумі 3555 грн., оскільки загальний розмір донарахованого податкового зобов'язання повинен складати 128197 грн., а не 131752 грн. Штрафні санкції збільшені на 31160 грн. 50 коп., оскільки загальний розмір штрафної санкції має бути 64098 грн. 50 коп. (131752 грн. - 3555 грн. =128197 грн. х 50 %), з посиланням на п. 123.1 ст. 123 ПКУ, яким встановлено, що повторне протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 % суми нарахованого податкового зобов'язання.

За актом перевірки № 0096/23-2/31294401 ДПІ у м. Херсоні прийняла податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 14 лютого 2012 р. № 0001322301 про застосування 131752 грн. штрафних санкцій, що становить 100 % від донарахованого грошового зобов'язання .

Під час розгляду справи судом 1-ої інстанції ДПІ у м. Херсоні за висновками акту перевірки від 13.01.12 № 0096/2301/31294401 було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0009932201 від 04.04.12 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 128197 грн. та застосування штрафні санкції у розмірі 64098 грн. 50 коп. .

Рішення було прийнято в період оскарження даного податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, що суперечить п. 56.18 ПКУ, та при відсутності доказів скасування або відкликання попередніх податкових повідомлень-рішень - 30 січня 2012 р. № 0000512301, від 14 лютого 2012 р. № 0001322301, прийнятих за висновками того ж самого акту перевірки від 13.01.12 р.

Згідно п.п.14.1.8 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п.п. 198.1ст. 198 ПК України від 02.12.10 №2756-VІ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Згідно п.п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п.п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Підпунктом 5.9.2. п. 5.9 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок №166) визначено, якщо в результаті розрахунку значення різниці рядків 18 і 19 менше 0, то платник повинен заповнити рядок 21 декларації.

А згідно п. 5.11 Порядку №166 встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Закон України №168/97-ВР та Податковий кодекс України не передбачали відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД - фізичних осіб, з якими ТОВ взагалі не мало господарських відносин.

Судом 1-ої інстанції було встановлено , що згідно договору поставки №04/03-1 від 04.03.2011 р. між ТОВ "ТД "Термінал" - «покупець» та ТОВ "ТД "Палладіум", ТОВ "ТД "Термінал" придбало дизпаливо у серпні 2011 року на загальну суму1626871,5 грн., у вересні 2011 року на загальну суму 827827,98 грн..,у червні,липні 2011 року -на суму 1620696 грн.

Факт виконання угод та отримання товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами :податковими та видатковими накладними за відповідні періоди , свідоцтвами про визнання, паспортами на топливо дизельне автомобільне, актами прийома-передачі нафтопродуктів, де вказано обсяг, вага, реквізити автомобілів, найменування вантажоперевізників, прізвища, ініціали водіїв, їх підписи, витягами з товарної книги кількісного руху нафтопродуктів.,банківськими виписками про перерахування коштів на рахунки , операції відображено у бухгалтерському обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 14.1.185 ст. 14 ПК України постачання послуг - операція, зокрема, з надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, судом першої інстанції було правомірно встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти були належним чином зареєстрованими та відносилися до платників податку на додану вартість.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість ", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість ". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно п.1 розділу V "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978 (далі - Положення №978), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України.

А пунктом 2 розділу V Положення №978 встановлено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як термін « фіктивне підприємство»,застосований у акті перевірки , визначений Кримінальним Кодексом України ,як злочин , відповідальність за який встановлена ст.205 КК України та є створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона , а факт скоєння вказаного злочину в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду ,який набув законної сили , а ні актом перевірки податкового органу .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та контрагентом , якій на момент укладання договорів, додатків до них та їх виконання були зареєстровані, не припинені та не виключені з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, позивачем сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів , належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладена угода між позивачем та контрагентом до теперішнього ніким не оскаржена та не визнавалася недійсною у судовому порядку, «товарність» операцій підтверджено довідками,податковими та видатковими накладними , які відображають зміст та обсяг товарів , їх кількість, вартість, підписані від імені юридичних осіб та завірені печаткою юридичних осіб, банківськими платіжними дорученнями в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції .

Згідно з правовою позицією ,викладеної у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення: за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно з абз. 1 п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно із пунктами 56.1.-56.3 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Згідно п. 56.18. ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 18.07.2005 №276, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, розраховані органом державної податкової служби, обліковуються у картках особових рахунків за даними електронного реєстру податкових повідомлень у частині узгоджених сум.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 21.12.11 р. № 0004392301 , від 05.01.2012 р.№ 0000022301 , від 30.01.12 р. № 0000512301,від 13.02.2012 року №0001242301,від 14.02.2012 р.№0001322301,від 04.04.2012 р.№0009932201 є протиправними, та підлягають скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагентів позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентом-продавцем із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладених договорів, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні, та неправомірним є прийняття повідомлень-рішень щодо застосування штрафних санкцій за неузгодженими податковими зобов'язаннями.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що судом 1-ої інстанції справа по-суті вирішена правильно, але наявна помилка у даті прийняття повідомлення-рішення від 05.01.2012 № 0000022301, та замість вірної дати вказана інша - 23.12.11р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 198 КАС України ,за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду .

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що є підстави для зміни постанови суду 1-ої інстанції , у мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення замість дати « 23.12.11р.» повідомлення-рішення № 0000022301 слід вказати вірну дату « 05.01.2012р.».

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.2 ч.1. ст.198, 201, ч.2 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби задовольнити частково , а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року - змінити , вказавши у мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення замість дати « 23.12.11р.» повідомлення-рішення № 0000022301 - дату « 05.01.2012р.».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів зі дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду, або з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя пис/

Судді: /під