Рішення № 33587910, 10.09.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9322/13-ц

Провадження №2/761/4723/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді Гайдук С.В.

при секретарі Назаренко М.В., Ковальові О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Третя Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права на спадщину та вселення,

в с т а н о в и в:

В квітні 2013 р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача Київської міської ради про визнання права на спадщину за заповітом та вселення. Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6 За життя мати залишила заповіт на її ім'я на ? частини квартири АДРЕСА_1. Після смерті матері вона звернулась у встановлений законом строк до Третьої нотаріальної контори м. Києва з заявою про прийняття спадщини. Листом від 27.02.2013 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на квартиру. Вважає, що порушуються її спадкові права, а тому вона вимушена звернутись до суду за захистом її спадкових прав.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав зазначених у ньому.

Відповідач представник Київської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги в частині визнання права на спадщину за заповітом визнав та просив їх задовольнити. В частині щодо вселення позивачки посилається на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала та зазначила, що в квартирі проживає з 2011 року, оскільки має частку у цій квартирі. Право власності на себе вона не оформляла. Зазначила, що перешкод у проживання позивачці ніхто не чинить, оскільки вона також не зареєструвала своє право власності на цю квартиру.

Треті особи: ОСОБА_3 та представник Третьої Київської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутності.

Третя особа Головне управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явились, надіслали до суду листа (а.с.52-53) просять розглядати справу у їх відсутності при вирішення даного спору покладаються на розсуд суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, третю особу ОСОБА_3, дослідивши надані докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло виданого Відділом приватизації державного житлового фонду Шевченківської державної адміністрації від 24.10.1996 р., квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_7, ОСОБА_6 в рівних частках кожному (а.с.14).

17 листопада 2000 року ОСОБА_6 належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 заповіла своїй дочці позивачці ОСОБА_1, що підтверджується заповітом (а.с.8).

Як було встановлено судом, даний заповіт є чинним на даний час, скасованим чи визнаний недійсним у встановленому законом порядку не був.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Мінськ, Республіки Білорусь померла мати позивачки ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.9).

Відповідно до ст.ст 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до вимог ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи,визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В той же час, відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 зверталася до нотаріальної контори із відповідною заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак їй листом від 27.02.2013 року № 273/0214 було відмовлено у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Як було встановлено судом та підтверджується доказами, які знаходять в матеріалах справи, 09.12.2005 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Третьої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За її заявою була заведена спадкова справа № 1393/2005 щодо майна померлої ОСОБА_6

Однак в зв'язку з відсутністю у позивачки правовстановлюючого документу на спірну квартиру, остання не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що відповідно порушує її права як спадкоємця за заповітом та власника даного майна.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів, тобто дій особи, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа , який засвідчує його право власності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, про необхідність визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом - на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Стосовно вимоги про вселення позивача в ? частини квартири АДРЕСА_1, то вимоги в цій частині є передчасними, оскільки на момент розгляду справи позивачка не набула права власності на дану частку квартири, а тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 321, 328, 392, 1216, 1217, 1233, 1241, 1269 ЦК України, ст. ст. 27, 28, 29, 30, 57, 58, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Головне управління юстиції у м. Києві, Третя Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права на спадщину та вселення - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на спадщину на ? частини квартири АДРЕСА_1.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: