Постанова № 33587036, 08.08.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2013 року Справа № 812/6159/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Борзаниці С.В.,

при секретарі: Величко Л.М.,

за участю:

представник позивача - Калінін К.В.,

представник відповідача - Буркова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА ФІЄСТА" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 №0000042270, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА ФІЄСТА" (далі за текстом - Позивач) до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області (далі за текстом - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 №0000042270.

В обґрунтування позову зазначив, що Відповідачем на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України та наказу №21 від 18.06.2013 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА» за період з 01.03.2012 по 31.07.2012. За результатами перевірки складено акт №35/22-700/10/30516363 від 21.06.2013 (Далі за текстом - Акт). 02 липня 2013 року Позивачем отримано податкове повідомлення-рішення №0000042270 від 02.07.2013, з яким позивач не згоден, оскільки до перевірки були надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА»: договір поставки №01034 від 01.03.2012, договори оренди, податкові накладні, банківські виписки, реєстри, товарно-транспортні накладні. Крім того, Позивач реалізовував придбаний у ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА» товар своїм контрагентам. Позивач вважає всі доводи відповідача, викладені в акті перевірки, необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0000042270 від 02.07.2013, прийняте на підставі цього акта, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА» встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, а також будь-яких інших документів або пояснень щодо перевезення активів від ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА» до Позивача. Перевірка проведена відповідно до норм чинного законодавства, а спірне додаткове повідомлення-рішення винесене правомірно.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Позивач зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 25.08.1999 за №13821070012006677 (том 1, а.с.7).

Посадовими особами Відповідача відповідно до наказу від 18.06.2013 №21 згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 та ст.79 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА» за період з 01.03.2012 по 31.07.2012 (том 1 а.с.186).

За результатами перевірки складено акт №35/22-700/10/30516363 від 21.06.2013 (том 1, а.с.190-209), у якому зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з березня по липень 2012 року завищено суму податкового кредиту на загальну суму 16474 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16474 грн.

На підставі Акта Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02.07.2013 №0000042270, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 16474 грн., та нарахована штрафна санкція в сумі 4119 грн. (том 1, а.с.188).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягає реальність господарських операцій між Позивачем з контрагентом ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА», що є підставою для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до статті 8 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, податковий кредит Позивача сформований по операціях з контрагентом ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА».

Представником позивача в ході судового розгляду справи було надано суду первинну документацію, на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит. Додаткових документів, окрім долучених до матеріалів справи, позивачем не надавалося та не повідомлялося про наявність інших додаткових первинних документів щодо господарської діяльності із зазначеним вище контрагентом.

В судовому засіданні встановлено, що між Позивачем та ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА» укладено договір постачання №01034 від 01.03.2012 (том 1, а.с.51), відповідно до якого Постачальник - ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА» зобов'язується поставити, а Покупець - Позивач прийняти та оплатити товар. Постачальник зобов'язується поставити товар за попередньою заявкою. Товар повинен бути в запакованому вигляді належної якості. Доставка товару здійснюється транспортом Постачальника. Якість товару повинна відповідати стандартам.

Позивачем в якості доказів підтвердження транспортування товару надано до суду товарно-транспортні накладні, які не надавалися при перевірці на запит податкового органу. У зв'язку з чим на підставі положень абз. 1 п. 44.6 ст. 46 Податкового кодексу України надані накладні вважаються такими, що були відсутні у Позивача на час складення такої звітності, внаслідок чого визнаються неналежними доказами по справі.

На підтвердження виконання договору від 01.03.2012 представником позивача не були надані наступні документи: в підтвердження виконання зазначених пунктів не надані належні товарно-транспорті накладні, подорожні листи; зовсім не надані докази дотримання вимог Інструкції про порядок прийомки за кількістю та якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7- щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що позивач в порушення вимог ст. ст. 626-629 ЦК України та відповідних пунктів укладеного договору постачання неналежним чином оформлював результати поставки товару, що виявилося в наступному.

Всі документи, які надані Позивачем в підтвердження реального виконання укладеного договору, містять лише відомості щодо виду товару, його кількості та ціни. При цьому позивачем не дотримувалися вимоги чинного законодавства щодо порядку прийомки за кількістю та якістю товару. Зазначені порушення призвели до визнання судом певних документів, наданих позивачем, неналежними доказами по справі, про що зазначено вище за текстом.

Крім того, згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.06.2013 скасована постанова Луганського окружного адміністративного суду від 22.02.2013, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «СХІДНОУКРАЇНСЬКА КОМПАНІЯ «МЕГА» до державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій з проведення зустрічної звірки ТОВ «Східноукраїнська компанія «МЕГА» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків за березень-вересень 2012 року, результати якої оформлені Довідкою № 802/22-300/35025055 від 22.11.2012 року «Проведення зустрічної звірки ТОВ «Східноукраїнська компанія «МЕГА» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків за березень-вересень 2012 року». Відповідно до висновків Довідки № 802/22-300/35025055 від 22.11.2012 року не підтверджена реальність здійснення господарських відносин ТОВ «СК «МЕГА» з постачальниками за березень-вересень 2012 року, в тому числі й з Позивачем по операціям, які є предметом дослідження по даній адміністративній справі. Внаслідок чого на підставі положень ст. 72 КАС України ці обставини є встановленими та не доказуються при розгляді даної адміністративної справи.

Представником позивача з приводу придбання товару надані відповідні документи його оприбутковування. Однак з урахуванням того, що в судовому засіданні позивачем не надано належних доказів постачання цього товару за вказаним договором від 01.03.2012, в наявності підстави визнати недостовірними податкові накладні, зазначені позивачем в якості підстави для формування податкового кредиту, оскільки вони складені на підставі первинних бухгалтерських документів, які не відображають реальних господарських операцій з вказаним контрагентом. У зв'язку з чим по вказаному договору відсутні події, передбачені п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, що вказує на відсутність при даних обставинах права позивача як платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, оскільки в судовому засіданні позивачем не надано, а судом не виявлено доказів списання коштів саме за товар, зазначений в договорі від 01.03.2012 №01034, та встановлено, що позивач отримував товар, документи на який не відповідають характеристикам, визначеним в цьому договорі.

Однак при цьому встановлені в судовому засіданні факти наявності товару у позивача, на постачання якого він надав бухгалтерські документи, які не відображають фактичного постачання саме цього товару. Ці факти вказують на наявність того, що відповідно до статті 1 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у позивача мали місце господарські операції як дії, які потягли за собою зміни в структурі активів. При цьому в порушення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем не зазначено та не надано належним чином складених первинних документів, які б фіксували факти здійснення цих господарських операцій відповідно до договору, який зазначив сам позивач як підставу для отримання такого товару. Факт наявності товару без належних підтверджуючих бухгалтерських документів щодо його первинної поставки до позивача вказує на порушення ведення бухгалтерського обліку посадовими особами Позивача, а не на фактичне виконання зазначеного договору від 01.03.2012 №01034, оскільки неможливий рух продукції у позивача без її фактичної доставки.

При цьому в судовому засіданні встановлено, що відповідач в акті перевірки №35/22-700/10/30516363 від 21.06.2013 невірно до наявних фактичних обставин зробив висновки про фактичне неотримання товару Позивачем. Згідно наданих матеріалів встановлено неналежне оформлення бухгалтерських документів щодо придбання товару. Ці факти вказують на передчасність висновку податкового органу щодо нездійснення операцій з реалізації товару Позивачем. Однак, станом на момент перевірки відповідно до наданих податківцям документів, зміст та повнота яких була перевірена в ході судового розгляду справи, позивач дійсно не мав права на складання податкових накладних та використовувати їх як підстави для формування податкового кредиту.

Вказані вище обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, вказують на правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РІА ФІЄСТА" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного Управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2013 №0000042270 відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 13 серпня 2013 року.

Суддя С.В. Борзаниця