Рішення № 33584466, 12.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10892/13 12.09.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»

Про стягнення 679 331,91 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кучкова Ю.В. представник за довіреністю № 91/2012/06/13-1 від 13.06.13.

Від відповідача: Матура О.І. представник за довіреністю № 18-2547 від 24.12.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - позивач) до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (далі - відповідач) про стягнення 679 331,91 грн., а саме: 623 662,61 грн. - основного боргу, 49 308,73 грн. - пені, 332,93 грн. - збитків від інфляції, 6 027,64 грн. - 3% річних.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату відповідачем наданих послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 111-0609-6 від 01.11.98., що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, зумовило нарахування пені, 3 % річних, збитків від інфляції та звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.13. порушено провадження у справі № 910/10892/13; розгляд справи призначено на 02.07.13.

01.07.13. від відповідача через відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» проти позову заперечує з підстав важкого фінансового стану відповідача.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/10892/13 призначено до розгляду на 01.08.13.

31.07.13. від відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про припинення провадження в даній справі, в зв'язку зі сплатною останнім суми основного боргу.

В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/10892/13 призначено до розгляду на 12.09.13.

В судовому засіданні 12.09.123. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.13. просив провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу припинити, а проти стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/10892/13.

В судовому засіданні 12.09.13. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.98. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Абонент) було укладено Договір № 111-0609-6 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції, гарячого водопостачання, в кількості та обсягах, визначених Додатком № 1 до Договору (п. 2.2.1 Договору), а Абонент зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі (п. 2.3.1 Договору).

Договір № 111-0609-6 від 01.11.98. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно п. п. 2.3.1, 2.3.2 Договору, Абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в Додатку № 4 до Договору.

Облік споживання Абонентом теплової енергії проводиться по приладам обліку (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору, Абонент, що має прилади обліку щомісячно подає Енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії в терміни, передбачені в Додатку № 1 до Договору.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 4 до Договору Абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує Енергопостачальній організації вартість заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживачем теплової енергії (п. 2 Додатку 4 до Договору).

Пунктом 5 Додатку № 4 до Договору сторони погодили, що Абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 8 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 Додатку № 4 до Договору передбачено, що в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця;

- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що за період з 01.09.12. по 01.05.13. позивачем поставлено, а відповідачем було спожито теплову енергію, але відповідач за поставлену енергію не розрахувався, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в рахунок погашення спожитої протягом вересня 2012 р. - квітня 2013 р. теплової енергії у гарячій воді згідно Договору платіжним дорученням № 1683 від 12.06.13. на суму 30 000,00 грн. та платіжним дорученням № 2079 від 11.07.13. на суму 597 050,81 грн. було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 623 662,61 грн., після звернення 07.06.13. позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, судом встановлено, що вказані грошові кошти в розмірі 623 662,61 грн. відповідачем було сплачено вже після звернення позивача з даним позовом до суду, а тому у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 910/10892/13 в частині стягнення основного боргу в розмірі 623 662,61 грн. підлягає припиненню.

Стосовно вимог про стягнення 49 308,73 грн. пені, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору, у разі порушення терміну сплати за поточне споживання чи наявності боргу на початок кожного розрахункового періоду, Абоненту на суму боргу на початок періоду кожного розрахункового періоду (місяця) Пост0430альником нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.05. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 15 387,91 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 33 920,82 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 332,93 грн. та 6 027,64 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р.

Судом здійснено перерахунок збитків від інфляції, 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 330,89 грн. - збитків від інфляціїё 4 481,03 грн. - 3% річних. В іншій частині в розмірі 2,04 грн. збитки від інфляції та 1 546,61 грн. 3% річних нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

При цьому, судом враховано, що обґрунтованого розрахунку пені, 3% річних та збитків від інфляції позивачем подано не було, а відповідачем не було подано контррозрахунку вказаних сум.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, б. 2/10; ідентифікаційний код 14307699) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 15 387 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 91 коп. - пені, 330 (триста тридцять) грн. 89 коп. - збитків від інфляції, 4 481 (чотири тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 03 коп. - 3% річних, 12 877 (дванадцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 623 662 (шістсот двадцять три тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 61 коп. - основного боргу провадження у справі припинити.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.09.13.

Суддя Т.М. Ващенко