Ухвала суду № 33580110, 19.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2013 р.Справа № 815/3082/13-а

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Запорожана Д.В.судді -Жука С.І.при секретарі -Синявській І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-М» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій при проведенні зустрічної звірки щодо взаємовідносин з ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» за період червень, вересень-листопад 2012 року та складання Акту перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082 та включення до цього акту перевірки висновків щодо ненастання реальних правових наслідків по операціям купівлі та подальшого продажу за ТОВ «КРОК-М» та включення позивача по цим операціям до категорії «транзитерів»,

встановила:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «КРОК-М» 16.04.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними дій при проведенні зустрічної звірки щодо взаємовідносин з ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» за період червень, вересень-листопад 2012 року та складання Акту перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082 та включення до цього акту перевірки висновків щодо ненастання реальних правових наслідків по операціям купівлі та подальшого продажу за ТОВ «КРОК-М» та включення позивача по цим операціям до категорії «транзитерів».

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що перевірка ТОВ «КРОК-М» була проведена відповідачем без повідомлення позивача, що є порушенням ст.ст.75,78,79 Податкового кодексу України. В свою чергу, Товариство було позбавлено можливості надати будь-які первинні документи. Також, позивач зазначив, що висновки, викладені відповідачем в акті перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082, не містять посилання на документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, ґрунтуються на припущеннях, і тому не можуть бути доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним угоди з контрагентами мають ознаки нікчемності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив суд позов задовольнити.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що не визнає вимоги ТОВ «КРОК-М» у повному обсязі, та вважає їх безпідставними з огляду на наступне. На підставі рішення начальника ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, оформленого наказом ДПІ від 16.01.2013 року №127 та відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, була визначена необхідність проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача за період червень, вересень-листопад 2012 року.

За результатами аналізу податкової звітності, відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП» та АІС «Бест Звіт» та інформації з зовнішніх джерел не встановлено наявність у позивача власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності. Таким чином, враховуючи те, що у позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням згідно з частинами 1,5 ст.203, пунктами 1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, угоди з контрагентами за період червень, вересень-листопад 2012 року мають ознаки нікчемності, не встановлено факту передачі товарів за цими угодами, в зв'язку із чим позивача визначено «транзитером» податкових операцій з ПДВ на загальну суму 1323301,62 гривень.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (підпис представника ДПІ у довідковому листі на обкладинці справи), а тому суд розглянув справу за його відсутності згідно положень ч.4 ст.128 КАС України та виходив з його правової позиції, що викладена у письмових запереченнях проти позову від 23.04.2013 року №17487/9/10-117 (а.с.51-60 т.1).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року позовні вимоги було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби по складанню акту перевірки та внесенню до акту перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082 висновків про те, що угоди купівлі-продажу, надання послуг та виконання робіт, укладені ТОВ «КРОК-М» з контрагентами ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» за період червень, вересень-листопад 2012 року мають ознаки нікчемності, тобто не спричиняють реального настання правових наслідків по операціям купівлі товарів та послуг і подальшого їх продажу та про включення ТОВ «КРОК-М» до категорії «транзитерів».

В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що у відповідності до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Отже, висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених позивачем угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Більше того, в висновках вищевказаного акта перевірки відповідач обмежився твердженнями про порушення позивачем тільки вимог ЦК України.

Неприпустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків вже визнано ДПА України та доведено до відома нижчестоячих підрозділів листом №20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Така ж думка висловлена й в інформаційному листі ВАС України № 742/131 від 02.06.2011 року.

Таким чином наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Судом 1-ї інстанції, обґрунтовано прийняті до уваги надані представником позивача в судовому засіданні наступні письмові докази, які підтверджують фактичне виконання укладених договорів: договори з контрагентами (а.с.96-98 т.1, а.с.2-6,190-192 т.2), свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ позивача та його контрагентів (а.с.43-47 т.1), видаткові накладні на поставку товарів (а.с.173-231 т.1, а.с.47-82,88-133,193-223 т.2), акти прийняття виконаних робіт (а.с.232-244 т.1, а.с.84-87,134-136,224-227 т.2), податкові накладні (а.с.101-171 т.1, а.с.7-46,137-187,228-262 т.2).

Висновок, зазначений в акті перевірки про незнаходження підприємства за юридичною адресою є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає дійсності. Ні на момент проведення перевірки, ні на момент розгляду справи доказів фіктивності контрагентів позивача ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» не встановлено, вироки суду щодо засновників цих підприємств не винесені. Судові експертизи про встановлення фактів підробки підписів посадових осіб цих підприємств у договорах, актах приймання виконаних робіт, видаткових накладних, податкових накладних не призначались, вказані факти не встановлювались.

При цьому, на думку колегії суддів, зазначені в акті перевірки висновки мають юридичні наслідки, як для позивача так і для його контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що відповідачем не надано доказів правомірності складеного акту по результатам перевірки позивача та не доведені суду обставини на яких ґрунтуються його заперечення. Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС по внесенню до акту перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082 висновків про те, що угоди купівлі-продажу, здійснення послуг та виконання робіт,укладені ТОВ «КРОК-М» з контрагентами ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» за період червень, вересень-листопад 2012 року мають ознаки нікчемності, тобто не спричиняють реального настання правових наслідків та зазначення про те, що позивач має статус податкового «транзитера» є безпідставним та дії податкового органу по включенню до акту перевірки таких висновків повинні бути визнані протиправними на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

При цьому суд 1-ї інстанції правильно визнав, що порушень податкового законодавства при призначенні та проведенні позапланової виїзної перевірки позивача не було, оскільки підставою для призначення позапланової виїзної перевірки платника податків згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України є податкова інформація інших податкових органів. Згідно наданих представником відповідача актів про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача від 18.12.2012 року №2183/22-90/38203635 відносно ТОВ «ДОКА-ГРУПП» (а.с.63-69 т.1), від 31.01.2013 року №286/22-90/38320888 відносно ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» (а.с.70-75 т.1), від 23.08.2-12 року №494/22-5/37415381 відносно ТОВ «ВІДЖІ БУД» (а.с.76-80 т.1) станом на час прийняття наказу керівника ДПІ від 16.01.2013 року №127 в розпорядженні податкового органу була податкова інформація про наявність непідтверджених взаємовідносин із зазначеними контрагентами, що надавало податковому органу право призначити проведення позапланової виїзної перевірки.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРОК-М» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій при проведенні зустрічної звірки щодо взаємовідносин з ТОВ «ВІДЖІ БУД», ТОВ «ДОКА-ГРУПП», ТОВ «ГРИН ГАРДЕН ДИЗАЙН» за період червень, вересень-листопад 2012 року та складання Акту перевірки від 14.02.2013 року №741/22-5/20958082 та включення до цього акту перевірки висновків щодо ненастання реальних правових наслідків по операціям купівлі та подальшого продажу за ТОВ «КРОК-М» та включення позивача по цим операціям до категорії «транзитерів» - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/Д.В. Запорожан Суддя:/підпис/С.І. Жук