Рішення № 33579363, 02.09.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2013 р. Справа № 914/2420/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянувши матеріали справи

за позовом: Львівського комунального підприємства «Старий Львів», м. Львів;

до відповідача: Львівського академічного обласного театру ляльок, м. Львів;

про: стягнення 33 033 грн. 17 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: - Гринів Т.В. представник на підставі довіреності № 1 від 06.01.2013 року;

відповідача: Синиця Я.В. - директор.

Обставини розгляду справи. Ухвалою господарського суду від 20.06.2013 року порушено провадження у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до Львівського академічного обласного театру ляльок про стягнення заборгованості в розмірі 33 033 грн. 17 коп. Розгляд справи призначено на 07.08.2013 року.

У судовому засіданні 07.08.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, подав витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, подав документи для долучення до матеріалів справи.

За клопотанням представників сторін судом оголошувалась перерва в судових засіданнях 07.08.2013 року та 14.08.2013 року.

В судовому засіданні 20.08.2013 року судом продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів за клопотанням представників сторін та відкладено її розгляд до 02.09.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Представник відповідача позов заперечив та просить суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 24.07.2013 року та підтверджених відповідними доказами.

Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 02.09.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Між Львівським комунальним підприємством «Старий Львів» (надалі по тексту рішення - позивач, власник) та Львівським академічним обласним театром ляльок (надалі по тексту рішення - відповідач, користувач) було укладено договір № 350 (надалі по тексту рішення - договір) про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення.

Згідно з договором користувач до 15 числа місяця, наступного за звітним, вносить плату за надані послуги на рахунок власника будинку. Як стверджує позивач, відповідач не здійснював належним чином оплату за надані послуги протягом 2011-2012 років та протягом січня-березня 2013 року, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 33 033 грн. 17 коп. (згідно з розрахунком заборгованості, що додається до позовної заяви). Наявність у відповідача боргу позивач підтверджує копіями договорів, укладених із Приватним підприємством «Мрія-ліфт» на технічне обслуговування і ремонт ліфтів, Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» на постачання електричної енергії, Санітарно-енідеміологічною станцією Львівської області, Львівським комунальним ремонтно-аварійним підприємством, актами виконання робіт (щодо миття сходів за період з 08.04.2013 року по 26.07.2013 року) та робочими листками за період з 01.04.2013 року по 30.04.2013 року; 01.04.2013 року по 30.04.2013 року; 01.04.2013 року по 30.04.2013 року;01.03.2013 року по 29.03.2013 року; 02.01.2013 року по 31.01.2013 року та 03.05.2013 року по 03.05.2013 року.

Відповідач позовні вимоги заперечує повністю. Стверджує, що договір від 2008 року відповідач не продовжував у зв'язку з невиконанням позивачем своїх обов'язків, передбачених договором, на підтвердження чого подав копії листів про відмову від пролонгації укладеного договору. Крім цього, відповідач доводить неналежне виконання іншою стороною своїх зобов'язань, що підтверджує копіями договорів на виконання окремих видів робіт, які відносяться до обов'язків позивача наполягає на тому, що він не повинен оплачувати послуги, які фактично йому не надавались (зокрема, Обласним комунальним підприємством профдезинфікації, ФОП Мохняк Н.Я., ТзОВ «Мрія-ліфт», ТзОВ «Аве-Львів», ПАТ «Львівобленерго», ЛМКП «Львівводоканал», ПАТ «Львівгаз» та НВ ТзОВ «Техномашприлад» (обслуговування котельні).

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 12.09.2008 року сторони уклали договір № 350 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення.

Згідно з п. 1 договору користувач, який згідно з договором оренди № 4312 від 05.07.1995 року займає нежитлове приміщення для проведення своєї діяльності за адресою вул. Гонти, 8, загальною площею 1 129 кв. м., сплачує експлуатаційні витрати пропорційно займаній площі, а власник забезпечує утримання прибудинкової території та технічне обслуговування жилого будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 6 угоди даний договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 31.12.2010 року. Якщо одна зі сторін не заявить письмово про розірвання договору за один місяць до закінчення його дії, то він автоматично продовжується на наступний термін (рік). Дія договору припиняється після закінчення терміну договору, а також внаслідок банкрутства користувача, в разі оренди приміщення іншим користувачем - за згодою сторін. Дострокове розірвання договору здійснюється за погодженням сторін або згідно з рішенням суду у разі дострокового розірвання договору оренди на нежитлове приміщення.

Згідно з п. 3.1 договору власник житлового будинку до 10 числа місяця, наступного за звітним, представляє користувачу відповідний рахунок для сплати експлуатаційних витрат.

Відповідно до п. 3.2 договору користувач до 15 числа місяця, наступного за звітним, вносить плату за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території пропорційно займаній площі на рахунок власника будинку.

Листом № 8 від 21.01.2011 року користувач попередив власника про відмову продовжувати дію договору на наступний рік, оскільки власник не виконував свої зобов'язання належним чином. Заборгованість у розмірі 12 грн. 46 коп. за 2010 рік перед позивачем погашена. Таку ж позицію користувач висловлював і в листі № 26 від 17.02.2011 року. Листами від 10.01.2012 року та 26.11.2012 року користувач пред'являв претензії власнику стосовно невиконання власником обов'язків, відсутності правовідносин між сторонами, безпідставністю представлених рахунків для оплати.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 30721 грн. 89 коп. через наступне.

Як встановлено судом, 12.09.2008 року сторони уклали договір № 350 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» звернулося із позовними вимогами про стягнення із відповідача боргу, що виник на підставі договору № 350 в розмірі 33033 грн. 17 коп. Згідно представленого позивачем розрахунку заборгованості борг відповідача перед позивачем виник за період з січня 2011 року по березень 2013 року.

Судом також встановлено, що 04.03.2013 року Прокуратура Галицького району м. Львова зверталася до господарського суду Львівської області із позовом в інтересах позивача - Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до Львівського академічного обласного театру ляльок про стягнення боргу в розмірі 30721 грн. 89 коп., що виник за період з січня 2011 року по січень 2013 року на підставі цього ж договору № 350 від 12.09.2008 року. Судом порушено провадження на підставі даного позову (справа № 914/886/13-г) та відповідно здійснювався розгляд справи по суті (копію позовної заяви та розрахунку позовних вимог у справі № 914/886/13-г долучено до матеріалів справи).

16.04.2013 року судом було винесено ухвалу, якою припинено провадження у справі № 914/886/13-г.

Підставою припинення провадження у справі № 914/886/13-г є п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а саме прокурором в порядку ст. 78 Господарського процесуального кодексу України подано заяву № 12/13 від 01.04.2013 року про відмову від позову.

Пункт 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу передбачає, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16 січня 2013 року N 2 «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі» відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора, оскільки така відмова не означає вибуття позивача з процесу чи зміни його процесуального статусу. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. У разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК, з урахуванням вимог частини шостої статті 22 ГПК; такі ж наслідки настають, якщо позивач відмовився від позову (повністю або в певній частині), а прокурор, зі свого боку, не підтримує відповідні позовні вимоги та не наполягає на їх задоволенні, про що він письмово або усно (із зазначенням про це в протоколі судового засідання) повідомив суд. Винятком з цих правил є відмова громадянина від позову, який було подано у його інтересах прокурором; у такому разі позов залишається без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 81 ГПК.

В ухвалі про припинення провадження у справі від 16.04.2013 року та відповідному протоколі судового засідання зазначено, що представник позивача (який був присутній в судовому засіданні) заяву прокурора про припинення провадження у справі підтримав (копія ухвали та протоколу судового засідання у справі № 914/886/13-г знаходяться в матеріалах справи).

Як зазначено в ч. 8. п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 16 січня 2013 року N 2 «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі» згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Оскільки у позовній заяві у справі № 914/886/13-г, поданій прокурором в інтересах держави, прокурор визначив наявність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме: Львівське комунальне підприємство «Старий Львів», то Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» набуло статусу позивача.

Відмова позивача від позову - це безумовна відмова від судового захисту матеріального права. Підтримуючи заяву про відмову від позову (про що зазначено в протоколі судового засідання та ухвалі суду), позивач не скористався своїм правом на продовження судового розгляду у відповідному спорі.

Ухвала від 16.04.2013 року позивачем не оскаржувалсь і вступила в законну силу.

Відповідно до п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Із наведеного вище вбачається що позовна заява Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до Львівського академічного обласного театру ляльок у даній справі в частині стягнення 30721 грн. 89 коп. підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, дослідивши представлені суду докази, суд вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення решта позовних вимог про стягнення боргу в розмірі 2311 грн. 28 коп. (заборгованість Львівського обласного театру ляльок за період лютий-березень 2013 року) через наступне.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на укладений між сторонами договір № 350 про відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій, де знаходяться нежитлові приміщення від 12.09.20108 року

Даний договір вступив в законну силу з дня його підписання (а саме 12.09.2008 року) і діє до 31.12.2010 року. Якщо одна із сторін не заявить письмово про розірвання угоди за один місяць до закінчення його дії, то договір автоматично продовжується на наступний термін (рік), відповідно до п. 6.1. договору.

Відповідач посилається на те, що пролонгації договору з його сторони не було, а навпаки він звертався до позивача із письмовою вимогою від 21.01.2011 року № 8 та від 17.02.2011 року № 26 про відмову від подальшого продовження строку дії угоди № 350.

Вищенаведені доводи відповідача суд не може прийняти до уваги, оскільки заяви відповідача про розірвання угоди не були вчасними, тобто за місяць до закінчення строку дії договору. Відтак, суд виходить з того, що договір між сторонами не припинив свою дію.

Однак, суд наголошує на тому, що сторони у п.2.1.1 договору домовились про те, що при несплаті користувачем частини експлуатаційних витрат за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території більше одного місяця з моменту закінчення строку платежу ( до 15 числа місяця наступного за звітним, п. 3.1. договору) власник (позивач у справі) має право припинити надання послуг до подальшого рішення щодо надання послуг та стягнення боргу.

Звертаючись до господарського суду позивач посилається на несплату відповідачем боргу січня з 2011 року по лютий 2013 року. При цьому, в підтвердження продовження надання послуг Львівським комунальним підприємством «Старий Львів» позивач посилається на договір № 36 на технічне обслуговування ліфтів», укладений 02.01.2009 року із Приватним підприємством «Мрія-ліфт», та платіжні доручення за період з січня по липень 2013 року про оплату за технічне обслуговування ліфтів. Дана угода і платіжні доручення не є прямим доказом надання відповідних послуг саме відповідачу, оскільки відсутні акти виконаних робіт по об'єкту відповідача, та лише платіжні доручення за січень-березень 2013 року можуть стосуватися спірного періоду.

Крім цього, в підтвердження наявності боргу відповідача, позивачем долучено договір про постачання електричної енергії № 90431від 12.05.2010 року, укладений із Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго». Даний договір не може бути підтвердженням виникнення боргу у відповідача, тим більше, що останнім подано договір, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» та Львівським обласним театром ляльок від 01.01.2009 року, що виключає будь-яку відповідальність перед позивачем по сплаті електроенергії.

Угоди позивача із Обласним комунальним підприємством профілактичної дезінфекції від 31.12.2009 року та із Львівським комунальним підприємством Ремонтно-аварійне підприємство від 02.01.2010 року також спростовується договорами, укладеними безпосередньо відповідачем із Обласним комунальним підприємством профілактичної дезінфекції від 31.12.2011 року № 202а та відсутністю актів виконаних робіт по приміщенню, яке займає відповідач.

Договір № 101 із Львівським комунальним підприємством «Збиранка від 03.01.2007 року, на який посилається позивач, припинив свою дію 31.12.2007 року, тобто до моменту виникнення боргу.

Подані позивачем акти виконаних робіт по миттю сходової клітки за підписами двох мешканців за період з 08.04.2013 року по 06.05.2013 року також не можуть бути доказом, оскільки заборгованість, яку просить стягнути позивач, нарахована за період з січня 2011 року по березень 2013 року.

Із врахуванням викладеного, суд виходить з того, що позивачем не доведено надання відповідачу послуг, передбачених договором № 350 від 12.09.20108 року за спірний період.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач заперечує позовні вимоги наданими суду доказами отримання послуг, оплату за які вимагає позивач, від третіх осіб, з якими відповідач укладав договори; рахунками про їх сплату та актами виконаних робіт, зокрема договором № Г/СЛ 325/К від 01.01.2011 року про надання послуг з вивезення побутових відходів, договором на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі від 13.08.2002 року, договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 7020 від 01.01.2012 року, та договором про надання послуг № 71 від 01.07.2012 року, предметом якого є послуги по перевірці димових, вентиляційних каналів і боровів.

Як зазначено у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

- комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

- послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо;

- послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків;

- послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, відповідно до п. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 6 ст. 20 вищезазначеного закону споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як зазначено в. п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, серед іншого є: вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості.

При цьому, ч. 2 даної статті надає сторонам право крім істотних умов зазначити в договорі і інші умови за згодою сторін.

Договір № 350 не містить істотних умов, передбачених 3, 5 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». При цьому, сторони передбачили у п. 2.1.1, що при несплаті користувачем частини експлуатаційних витрат за надані послуги з утримання будинку і прибудинкової території більше одного місяця з моменту закінчення строку платежу власник має право припиняти надання послуг до подальшого рішення щодо надання послуг та стягнення боргу.

Відтак, суд виходить з того, що позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 2.1.1 договору.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог про стягнення грошових коштів в розмірі 2311 грн. 28 коп., суд прийшов до висновку, що позов в цій частині не обґрунтований та підлягає відмові.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, ст. п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Припинити провадження у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Старий Львів» (м. Львів, вул. Сербська, 15, код ЄДРПОУ 20782401) до Львівського академічного обласного театру ляльок (м. Львів, вул І.Гонти, 8, код ЄДРПОУ 02225571) в частині позовної вимоги про стягнення 30721 грн. 89 коп.

Відмовити в задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Старий Львів» (м. Львів, вул. Сербська, 15, код ЄДРПОУ 20782401) до Львівського академічного обласного театру ляльок (м. Львів, вул І.Гонти, 8, код ЄДРПОУ 02225571) в частині позовної вимоги про стягнення 2311 грн. 28 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 10.09.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв