Постанова № 33579358, 19.09.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.09.2013 р. справа №913/1691/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: суддівРадіонової О.О. Зубченко І.В., Татенко В.М.секретаря Федорової Ю.І.від позивача:Пальчик М.О., представник за дов. від 19.06.13р. № 06-05-104/985від відповідача:не з»явивсярозглянув у відкритому судовому засіданні Державного підприємства «Сєвєродонецька апеляційну скаргу теплоелектроцентраль» м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.на рішення господарського судуЛуганської областівід 09.07.2013 року у справі№ 913/1691/13 (суддя Зюбанова Н.М.)за позовомДержавного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м. Сєвєродонецьк, Луганська областьдо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Сєвєродонецьк, Луганська областьпростягнення боргу у розмірі 18639,06 грн.ВСТАНОВИВ:

20.06.2013р. Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 м.Сєвєродонецьк Луганської області про стягнення основного боргу у сумі 12034,74 грн., пені у сумі 6 227,53 грн., 3% річних у сумі 352,30 грн., інфляційних витрат у сумі 24,49 грн. (а.с.2-6).

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.07.2013р. з урахуванням ухвали від 16.07.2013р. у задоволені позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача (а.с. 128-131).

Судове рішення мотивовано тим, що у зв»язку з припиненням дії договору, позивачем не доведено обґрунтованість звернення з позовом про стягнення боргу через порушення відповідачем умов договору від 22.12.2003р.

Позивач, Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк, Луганської області звернувся із апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, просить скасувати його та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі (а.с.138-141).

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що дія договору від 22.12.2003р. № 295 не могла припинитися у 2011р., раніше 22.12.2011р., тому висновок суду про припинення дії договору в квітні 2011 року є хибним.

На думку апелянта, суд невірно ототожнив такі поняття як «розірвання договору» та «припинення дії договору».

Через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду 15.08.2013р. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги з огляду на відсутність підстав для скасування або зміни рішення, судові витрати покласти на позивача (а.с148-150).

13.09.2013р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшла заява позивача від 10.09.2013р. № 06-05/1-273 про залучення до справи документів, витребуваних судом, яка розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи (а.с.155-170).

Позивач у судове засідання з»явився, апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зважаючи на те, що явка сторін згідно ухвали про порушення апеляційного провадження від 05.08.2013р. не була визнана обов»язковою, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутністю сторони, відповідача у справі.

Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк, Луганської області (ідентифікаційний код 00131050) є юридичною особою, що підтверджено довідкою із ЄДРПОУ та витягом з ЄДР, копією Статуту (а.с.39, 108).

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджено Свідоцтвом про державну реєстрацію суб»єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (а.с.11).

22.12.2003р. між ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» (за договором енергопостачальна організація, далі - позивач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6 (за договором - споживач, далі - відповідач) було укладено договір № 295 про постачання теплової енергії в гарячій воді, за яким енергопостачальна організація бере на себе зобов»язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов»язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (а.с.12-14).

Теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення в період опалювального сезону у приміщення за адресою: пр. Гвардійський, 6 загальною площею 211,6 кв.м (п.2.1 договору).

Енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 22.12.2003р. по 22.12.2005р. теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 29Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням Е Q = 0,0149 Гкал /годину (п.2.2 договору).

Пунктом 3.2.1 договору встановлений обов»язок енергопостачальної організації забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором, а п. 4.2.3 передбачає обов»язок споживача виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Розділом 6 договору передбачений порядок розрахунків.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених відділом цін Луганської облдержадміністрації (п.6.1 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць ( п.6.2 договору).

Споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числі місяця, наступного за розрахунковим (п.6.6 договору).

Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення (п.7.2.3 договору).

Порядок вирішення спорів визначений розділом 8 договору.

Розбіжності та спори між сторонами, пов»язані з виконанням, зміною та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величин надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу (п.8.1 договору).

У разі неможливості досягти згоди сторони мають право звернутись до суду для вирішення спірного питання, у претензійному порядку (п.8.2 договору).

Пунктом 10.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з 22 грудня 2003р. та діє до 22 грудня 2005р.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін, Припинення дії договору не звільняє споживача від обов»язку повної сплати спожитої теплової енергії (п.10.2 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що опалювальне нежитлове приміщення за адресою м.Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський,6 є власністю відповідача, що підтверджено договором купівлі-продажу нежитлового приміщення та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Сєвєродонецьким міським БТІ (а.с.94-95).

Позивач наполягає на тому, що за опалювальні сезони 2011-2012рр. та 2012-2013р.р. ним було поставлено теплової енергії у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача у кількості 10,7 Гкал на загальну суму 12 034,74 грн., на підставі чого відповідачу були виставлені рахунки № 295 від 31.10.2011р. за опалювальний сезон 2011-2012р. на суму 5807,21 грн.; № 295 від 31.10.2012р. за опалювальний сезон 2012-2013р. на суму 6227,53 грн. із доказами їх направлення відповідачу (а.с.18-19).

Внаслідок не оплати відповідачем рахунків, йому були направлені претензії від 28.11.2011р. № 16-20-473 та від 19.12.2012р. № 16-20-1117 (а.с.20-21).

Доказами початку та закінчення опалювальних сезонів є рішення виконкому Сєвєродонецької міської Ради від 11.10.2011р. № 1334 та від 11.10.2012р. № 1307 та розпорядження міського голови від 05.04.2012р. № 97 та від 03.04.2013р. № 135 (а.с.26-29).

Також з матеріалів справи вбачається, що 09.11.2005р. між сторонами був складений Акт обстеження технічного стану системи теплопостачання за адресою: м.Сєвєродонецьк, пр.Гвардійський,6 маг. «Автодом», яким встановлено, що на підставі проекту 212/05-ОВ від 02.11.2005р. проведена реконструкція системи опалення та з 09.11.2005р. приміщення переведено на автономний газовий котел, який підписаний обома сторонами (а.с.37).

Актом встановлено, що в приміщеннях знаходиться 175,7 м. опалювальних стояків з тепловіддачею 5,35 Гкал на рік. З 09.11.2005р. позивач нарахування за опалення за вказаною адресою здійснює по діючим тарифам на момент розрахунку за 5,35 Гкал на рік, а власник приміщення до 1 жовтня здійснює оплату розрахункової величини 5,35 Гкал на рік за діючими тарифами. Вартість послуг з теплопостачання відповідачу обраховується в межах даної справи на підставі цих даних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертався до позивача із заявою від 14.11.2011р. про розірвання договору № 295 від 22.12.2003р. у зв»язку із закінченням строку договору, мотивуючи тим, що теплова енергія за вказаним договором фактично не постачається та не споживається з листопада 2005р. за відсутності системи теплоспоживання та в її поставках відсутня потреба, оскільки опалення приміщення магазину «Автодом» здійснюється за допомогою автономної системи опалення (а.с.104-105).

Позивач, отримавши вказану заяву надіслав відповідачу лист від 15.12.2011р. № 12-01-206/1877, в якому зауважив, що не вбачає правових підстав для розірвання договору, одночасно пославшись на Акт від 09.11.2005р., який підписаний обома сторонами та обов»язок споживача щорічно, до 01 жовтня здійснювати оплату розрахункової величини 5,35 Гкал на рік за діючими тарифами, а відтак вважаючи на те, що сторони переглянули умови раніше укладеного договору, і в разі незгоди відповідачу було запропоновано звернутися до суду з позовною заявою про розірвання договору (а.с.67).

Акт звірки розрахунків за договором № 295 від 22.12.2003р. підписаний в односторонньому порядку позивачем (а.с.97).

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду із зазначеним вище позовом до відповідача про стягнення основного боргу у сумі 12034,74 грн., пені у сумі 6 227,53 грн., 3% річних у сумі 352,30 грн., інфляційних витрат у сумі 24,49 грн. за опалювальні сезони 2011-2012рр. та 2012-2013рр.

Суть спірних правовідносин полягає у вирішення питання щодо стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. № 2633-1У ( далі - Закон № 2633), Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року №1875-IV( далі - Закон № 1875- IV), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 1875 комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством

Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем.

Згідно зі ст. 19 Закону України № 2633 споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Основним обов'язком споживача теплової енергії, відповідно до ст. 24 зазначеного Закону, визначено додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 295 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 22.12.2003р. є договором про надання послуг, отже на нього розповсюджуються положення глави 63 ЦК України «Послуги. Загальні положення».

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов»язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов»язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов»язання ( ч. 2 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли одній чи обом сторонам договору на їх розсуд дозволяється односторонньо відмовитися від виконання договору, незалежно від порушення договору другою стороною. Це, зокрема, стосується і договору про надання послуг (ст. 907 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору в порядку, на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

В даній справі мова йде про односторонню відмову від договору при потребі, наслідком якої є розірвання договору. Сторони можуть скористатися наданим правом у будь-який час - як до початку виконання, так і під час надання послуги. Крім того, таке право на законних підставах може належати будь-якій із сторін.

Надання сторонам вказаного права пов»язане з особливостями послуги і може відбуватися у трьох випадках: коли підстави розірвання договору передбачені цим Кодексом; коли підстави розірвання договору передбачені законом; за домовленістю сторін.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов»язання сторін припиняються.

Слід зазначити, що розірвання договору є спеціальною підставою припинення зобов»язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 598 ЦК України припинення зобов»язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з договору № 295 від 22.12.2003р. такої підстави припинення зобов»язання як розірвання договору, він не містить, а відтак слід керуватися нормами, які визначають такий порядок та встановлені Законом.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному випадку відповідач звернувся до позивача із заявою про розірвання договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 14.11.2011р. з дотриманням порядку, встановленого вимогами ст. 907 ЦК України щодо розірвання договору про надання послуг в односторонньому порядку та з врахуванням п. 10.2 договору № 295 від 22.12.2003р.

Враховуючи п. п.10.1 та 10.2 договору № 295 про постачання теплової енергії в гарячій воді, договір припинив свою дію з 22.12.2011р. Одночасно питання про розірвання договору № 295 від 22.12.2003р. ставилося відповідачем раніше згідно заяви-претензії відповідача № 16-5-571 від 13.04.2011р.( а.с.120-121).

Стосовно питання про припинення вказаного договору саме з 22.12.2011р. також зазначалося у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. у справі № 27/190/2011, яка була залишена без змін постановою ВГСУ від 05.07.2012р. ( а.с.72-82).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимог щодо стягнення боргу з відповідача за опалювальні сезони 2011-2012рр. та 2012-2013рр. є необґрунтованим та такими, що задоволенню не підлягають.

Інші вимоги щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних є похідними від основної вимоги, а відтак задоволенню не підлягають.

Апелянт у скарзі, зокрема, вказує про те, що суд повинен був задовольнити позовні вимоги частково, а саме стягнути заборгованість за період з жовтня 2011р. по 22.12.2011р., проте позивач наданим йому процесуальним Законом правом щодо збільшення або зменшення розміру позовних вимог не скористався, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог матеріали справи не містять.

Інші доводи апелянта не спростовують висновок суду першої інстанції, тому колегією суддів не приймаються до уваги.

Адресоване Донецькому апеляційному господарському суду клопотання відповідача про захист прав споживача та зобов»язання надати розрахунок обсягів теплової енергії та її вартості для складення акту взаємних розрахунків на виконання ухвали від 27.06.2013р. у даній справі, колегія суддів відхиляє з огляду на відсутність у матеріалах справи такої ухвали та відповідної вимоги суду (а.с.152).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2013 року у даній справі повинно бути залишено без змін за мотивами, викладеними у даній постанові, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2013 року у справі № 913/1691/13 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 09.07.2013 року у справі № 913/1691/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді І.В.Зубченко

В.М.Татенко

Надр.4 прим:1 -у справу; 2 -позивачу;3 -відповідачу; 4 -ДАГС;5-ГС Луганської обл.