Постанова № 33579130, 04.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2013 року м. Київ П/800/449/13

16 год. 04 хв.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Масло І.В.,

суддів Веденяпіна О.А.,

Зайцева М.П.,

Шведа В.В.,

Швеця В.В.

секретар судового засідання Марчук Л.А.

за участю:

позивача ОСОБА_3

представника відповідача Єрмакової К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення № 4908/дп-12 від 13 вересня 2012 року, визнання порушення присяги судді, -

ВСТАНОВИВ:

5 серпня 2013 року позивачка звернулась до Вищого адміністративного суду України як до суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення № 4908/дп-12 від 13 вересня 2012 року, визнання порушення присяги судді.

Свої позовні вимоги мотивувала тим, що не погоджується з рішенням Комісії № 4908/дп-12від 13 вересня 2012 року, яким було відмовлено у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 за зверненням ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки дані їх заяв не перевірялись, відсутність порушення з боку судді при розгляді апеляційних скарг було встановлено лише на підставі його пояснень, наданих члену Комісії. Отже, оскаржуване рішення ґрунтується на однобоких доказах.

Крім того, відповідно до п. 11 ст. 91, п. 5 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідач може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

ВККС України в порушення закону проігнорувала наступні порушення присяги суддею ОСОБА_7: розглядав справи не в порядку черговості (порушення частини 1 п. 4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»); розглядав справу з порушенням п. 5 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо десятиденного строку розгляду справи (відкрив провадження по справі - 27 серпня 2010 року, призначив справу - на 20 червня 2012 року); не направляв або направляв не у встановлений законодавством строк копії ухвал про відкриття провадження по справі, не направляв копії ухвали про призначення справ до розгляду та копії апеляційної скарги, чим порушив право знати про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються інтересів особи (порушення п. 3 ст. 49, п. 2 ст. 189, п. 6 ст. 107, ст. 190 Кодексу адміністративного судочинства України); порушив їх право бути присутніми на судовому засіданні та захищати свої права; не зробив заміну сторони правонаступником, в зв'язку з чим ускладнено виконання рішення суду.

Вважаючи, що відповідач взагалі не розглядав звернення, просила:

- визнати незаконним та протиправним рішення ВККС України № 4908/дп-12 від13 вересня 2012 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 за зверненням ОСОБА_3 та ОСОБА_5;

- скасувати рішення ВККС України № 4908/дп-12 від13 вересня 2012 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 за зверненням ОСОБА_3 та ОСОБА_5;

- визнати, що має місце порушення суддею Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 присяги судді.

У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала та просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судому засіданні надала пояснення, аналогічні письмовим поясненням, наданим суду через канцелярію. Вказала, що скарга позивачки надійшла до відповідача і була розглянута членом Комісії, як того вимагає чинне законодавство України. На запит члена Комісії суддя, на дії якого скаржиться позивачка, надав пояснення та дані про своє навантаження (станом на 1 січня 2010 року - 4486 адміністративних справ, станом на 1 січня 2011 року - 3965 адміністративних справ, станом на 1 січня 2012 року - 7971 адміністративна справа). Враховуючи характер проступку, його наслідки, особу судді, ступінь його вини, обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що передбачено частиною другою ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», було прийняте оскаржуване рішення. Таким чином, Комісія діяла в межах чинного законодавства України, жодних порушень під час розгляду скарги позивачки не допущено, її права та охоронювані законом інтереси не порушені.

Заслухавши пояснення сторін по справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, колегія суддів встановила наступне.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2010 року у справі № 2а-2141/10 був частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, третя особа - ОСОБА_5 про оскарження постанови про закриття провадження та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Вдовиченко Н.В. по складанню постанови від 26 січня 2009 року ВП № 10696019 про закінчення виконавчого провадження, скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Вдовиченко Н.В. від 26 січня 2009 року ВП № 10696019 про закінчення виконавчого провадження, зобов'язано відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції виконати рішення апеляційного суду Рівненської області від 26 вересня 2009 року.

На дану постанову ОСОБА_3 та ОСОБА_5 подали апеляційні скарги.

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 від 27 серпня 2010 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (справа № 30756/10/9104).

Повісткою учасники процесу були викликані в судове засідання на 20 серпня 2012 року.

Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду (суддя-доповідач - ОСОБА_7, судді - Запотічний І.І., Шавель Р.М.) від 20 червня 2012 року постанова Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2010 року в справі № 2а-2141/10 - залишена без змін (справа № 30756/10/9104).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року в справі № 2а-6860/09 був частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_3 до Голови Державного комітету України із земельних ресурсів Кулініча О.М. та заступника Голови Державного комітету України із земельних ресурсів Кулініча В.В. про визнання бездіяльності протиправною. Визнано протиправними дії Голови Державного комітету України із земельних ресурсів Кулініча О.М. щодо неналежного розгляду звернення ОСОБА_3 від 1 вересня 2009 року та ненадання відповіді на її звернення. Зобов'язано Голову Державного комітету України із земельних ресурсів Кулініча О.М. розглянути звернення ОСОБА_3 та надати відповідь на її звернення від 1 вересня 2009 року в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».

На вказану постанову ОСОБА_3 та Голова Державного комітету України із земельних ресурсів Кулініч О.М. подали апеляційні скарги.

Ухвалою судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 від 1 квітня 2010 року було відкрито апеляційне провадження (справа № 20633/10).

Ухвалою колегії суддів Львівського апеляційного адміністративного суду (суддя-доповідач - ОСОБА_7, судді - Запотічний І.І., Шавель Р.М.) від 20 червня 2012 року постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року у справі № 2а-6860/09 - залишена без змін (справа № 20633/10).

27 липня 2012 року до ВККС України разом із супровідним листом надійшли скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (зареєстровані за № 8вк-6429/12), в яких заявниці просили визнати, що суддею Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 порушені обов'язки і присяга судді та порушити питання про його звільнення з посади судді.

Листом від 31 липня 2012 року за вих. № 8вк-6429/12 член Комісії Фадєєва Н.М. витребувала у судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 письмові пояснення по суті порушених у зверненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_5 питань, копії процесуальних документів. Копія цього листа була надіслана ОСОБА_3 до відома.

20 серпня 2012 року до ВККС України надійшли витребувані членом Комісії Фадєєвою Н.М. документи із супровідним листом вих. № К-2140/12 від 16 серпня 2012 року за підписом Голови Львівського апеляційного адміністративного суду Богаченко С.І.

За результатами перевірки скарги вх. № 8вк-6429/12 від 27 липня 2012 року членом ВККС України Горбачовою Л.П. був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 у зв'язку з відсутністю підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, передбачених ст. 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

13 вересня 2012 року ВККС України було прийнято рішення № 4908/дп-12, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 за зверненням ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Підставами для прийняття рішення слугувало те, що звернення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не містять відомостей про наявність в діях судді ОСОБА_7 ознак дисциплінарного проступку, а частиною четвертою статті 84 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Листом від 14 вересня 2012 року за вих. № 8вк-6429/12 член Комісії Горбачова Л.П. повідомила листом ОСОБА_3 про прийняте ВККС України рішення від 13 вересня 2012 року.

Вважаючи рішення ВККС України протиправним та незаконним, позивачка звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доказана правомірність та законність рішення, зокрема, дотримання передбачених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 7 липня 2010 року (далі - Закон № 2453), Законом України «Про Вищу раду юстиції» № 22/98-ВР від 15.01.1998 (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 22) та Регламентом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 8 червня 2011 року № 1802/зп (із змінами, внесеними рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 жовтня 2011 року № 3142/зп-11, від 15 листопада 2011 року № 3745/зп-11, від 17 січня 2012 року № 4/зп-12, від 27 березня 2012 року № 11/зп-12, від 10 квітня 2012 року № 14/зп-12, від 23 квітня 2012 року № 17/зп-12, від 25 вересня 2012 року № 30/зп-12, від 18 жовтня 2012 року № 34/зп-12, від 12 лютого 2013 року № 4/зп-13) (далі - Регламент).

Пунктом восьмим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду;

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За змістом частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням не порушені права, свободи або інтереси позивачки, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 84 Закону № 2453 дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.

Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульований, зокрема, статтею 86 Закону № 2453, відповідно до частини першої якої дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, відкриття дисциплінарної справи, її розгляд і прийняття рішення органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Повноваження ВККС України встановлені статтею 91 Закону № 2453, згідно з пунктом восьмим частини першої якої вона розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження.

Відповідно до пункту 13.1.4. Регламенту дисциплінарне провадження передбачає:

1) здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності;

2) відкриття дисциплінарної справи;

3) розгляд дисциплінарної справи;

4) прийняття рішення.

При цьому перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом ВККС України (частина друга статті 86 Закону № 2453), що за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд ВККС України (частина шоста статті 86 Закону № 2453), яка вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома статті 86 Закону № 2453), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята статті 86 Закону № 2453), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Комісії (частина перша статті 87 Закону № 2453).

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що права особи, яка звернулася зі скаргою (заявою, зверненням) стосовно дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені: правом на подання скарги (заяви, звернення) на дії судді та правом на розгляд такої скарги (заяви, звернення) з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.

Таким чином, при розгляді цієї справи колегія суддів перевіряє дотримання Комісією процедури розгляду заяви позивачки та прийняття рішення.

Як встановлено судом, позивачка, скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453 правом на звернення зі скаргою щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, звернулась до відповідача з заявою, повідомивши Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про порушення статті 83 Закону № 2453 суддею Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7

За результатами перевірки викладених у заяві даних членом Комісії Горбачової Л.П. був складений висновок, яким запропоновано відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7

Вказаний висновок разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами був переданий на розгляд ВККС України, що відповідає приписам частин другої та шостої статті 86 Закону № 2453.

ВККС України вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи за заявами ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на дії судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7, прийнявши 13 вересня 2012 року відповідне рішення № 4908/дп-12 згідно з частиною сьомою статті 86 Закону № 2453.

Про прийняте рішення Комісії член ВККС України Горбачова Л.П. повідомила ОСОБА_3 листом від 14 вересня 2012 року за вих. № 8вк-6429/12.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ВККС України дотрималась процедури розгляду скарги позивачки, за наслідками якої прийняла рішення відповідно до Закону.

В своїх заявах до відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зазначили, що вважають незаконними процесуальні дії судді (не направлення їм копій ухвал, копій документів, невиклик у судове засідання, розгляд справ у їх відсутності).

Щодо незгоди позивачки з процесуальними діями судді слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту «b» розділу 2 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.

Відповідно до частини першої та другої статті 126, частини другої статті 129 Конституції України, частини першої статті 6 Закону № 2453-VI незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

При офіційному тлумаченні положень частин першої, другої статті 126 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 вказав, що незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов'язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею. Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено у Конвенції про захист прав людини та основних свобод (4 листопада 1950 року), ратифікованою Верховною Радою України 17 липня 1997 року.

Конституційний Суд України у рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанція при перегляді судових рішень. Оцінка процесуальних дій Вищою радою юстиції до винесення судом остаточного рішення у справі означає втручання у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України. Положення цього рішення стосується і Комісії, яка відповідно до пункту 8 частини 1 статті 91 Закону № 2453-VI наділена повноваженням розглядати заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів.

Враховуючи, що давати оцінку процесуальним діям суддів та рішенням судів можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень, до повноважень жодного іншого органу, зокрема, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, це не відноситься.

Стосовно позовних вимог про визнання Комісією, що має місце порушення суддею Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 присяги судді слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 131 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 27 Закону України «Про Вищу раду юстиції» № 22/98-ВР від 15 січня 1998 року (із змінами та доповненнями), Вища рада юстиції, серед інших, має повноваження вносити подання про звільнення суддів з посад.

Статтею 30 Закону № 22 передбачено, що до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звертатися:

1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України за умови, що таке рішення було нею прийняте за результатами перевірки відомостей про наявність підстав для звільнення судді з посади;

2) член Вищої ради юстиції за результатами перевірки відомостей про наявність підстав для звільнення судді з посади, проведення якої було йому доручено відповідно до цього Закону.

ВККС України згідно з частиною п'ятою статті 87 Закону за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав.

Згідно Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відтак, враховуючи можливість самостійно вибирати варіант рішення, прийняття рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав є правом, а не обов'язком Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивачки не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, у зв'язку з чим відмовляє ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення ВККС України № 4908/дп-12 від13 вересня 2012 року про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_7 за зверненням ОСОБА_3 та ОСОБА_5

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 122, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення № 4908/дп-12 від 13 вересня 2012 року, визнання порушення присяги судді.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Повний текст постанови буде виготовлений в порядку та у строки, передбачені статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Масло

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

Е.Ю. Швед

В.В. Швець