Рішення № 33579034, 09.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.09.2013 Справа № 905/5738/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Толкунової Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», м.Горлівка (ідентифікаційний код 25101423)

до відповідача Державного підприємства «Шахтоуправління Південнодонбаське №1», м.Вугледар (ідентифікаційний код 34032208)

про стягнення основного боргу у розмірі 55020,00грн., інфляції в сумі 5832,12грн., 3% річних у розмірі 4911,10грн.

за участю представників:

від позивача: Бак Е.Л. за довіреністю №1 від 09.01.2013р.,

від відповідача: Воробцов Р.С. за довіреністю №2432 від 03.10.2012р.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», м.Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Шахтоуправління Південнодонбаське №1», м.Вугледар про стягнення основного боргу у розмірі 55020,00грн., інфляції в сумі 5832,12грн., 3% річних у розмірі 4911,10грн.

Ухвалою від 09.08.2013р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/5738/13, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №88/2010 від 06.08.2010р. в частині оплати виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 55020,00грн. та підстави для нарахування інфляції в сумі 5832,12грн., 3% річних у розмірі 4911,10грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №88/2010 від 06.08.2010р., специфікації, акту здачі-приймання виконаних робіт від 09.08.2010р., накладної №09/08-4/1, рахунка-фактури №09/08-4, товарно-транспортної накладної №09/08-4/1, претензії №1121 від 27.12.2012р. та доказів її направлення, листа №207 від 23.01.2013р., заперечень на відповідь №137 від 12.02.2013р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ч. 1 ст. 193, ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 27 Господарського процесуального кодексу України.

19.08.2013р. відповідачем надано заяву, за якою останній зазначив, що станом на 13.08.2013р. позовна заява відповідачу не надходила, у зв'язку з чим просив суд зобов'язати позивача направити відповідачу копію позовної заяви з додатками для підготовки заперечень.

29.08.2013р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким зазначено, що останній визнає позовні вимоги.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

06.08.2010р. між Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» (виконавець) та Державним підприємством «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» (замовник) укладено договір №88/2010 (далі Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт гірничошахтного обладнання (далі - обладнання) вартістю в номенклатурі та кількості згідно специфікаціям на виконання конкретного виду робіт, які є невід'ємними додатками до цього договору (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ані змін, ані доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт та порядок їх оплати за договором.

За п.9.1. Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010р., а в частині взаємних розрахунків - до повного виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до п.3.1. Договору вартість робіт за цим договором узгоджується сторонами та фіксується підписанням специфікації на виконання конкретного виду робіт, після узгодження та підписання технічного завдання.

Пунктом 4.1. Договору сторонами встановлено, що здача-приймання виконаних робіт оформлюється актами здачі прийомки виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.3.3. Договору оплата за роботи здійснюється замовником протягом трьох календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Так, сторонами 09.08.2010р. складено акт здачі-приймання виконаних робіт за Договором на суму 55020,00грн., який підписаний з обох сторін та підписи скріплені відбитками печаток підприємств. Отже, суд робить висновок, що виконані роботи прийняті замовником без заперечень.

Відтак, кінцевий термін здійснення розрахунків становить 12.08.2010р.

У відповідності з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, у встановлений Договором термін замовник не здійснив розрахунки з виконавцем, внаслідок чого з 13.08.2010р. у замовника перед виконавцем виникла заборгованість у розмірі 55020,00грн.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Доказів погашення вищезазначеної заборгованості відповідачем суду не представлено.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, відповідно до наданого відповідачем відзиву на позовну заяву останній визнав позовні вимоги в повному обсязі.

У відповідності з ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 55020,00грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4911,10грн. та інфляційні витрати у розмірі 5832,12грн., нараховані за період з 12.08.2010р. по 01.08.2013р. на суму 55020,00грн.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено початкову дату нарахування та суму зазначених нарахувань. Так, позивачем початкову дату нарахування визначено 12.08.2010р., тоді як судом встановлено вище дату виникнення заборгованості 13.08.2010р.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 13.08.2010р. по 01.08.2013р. на суму 55020,00гн., судом встановлено, що сума 3% річних становить 4902,06грн., інфляційних втрат - 5788,32грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення інфляції в сумі 5832,12грн., 3% річних у розмірі 4911,10грн. підлягають задоволенню частково: інфляційні втрати - у розмірі 5788,32грн., 3% річних - у розмірі 4902,06грн.

Судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 837 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш», м.Горлівка до відповідача, Державного підприємства «Шахтоуправління Південнодонбаське №1», м.Вугледар про стягнення основного боргу у розмірі 55020,00грн., інфляції в сумі 5832,12грн., 3% річних у розмірі 4911,10грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» (ідентифікаційний код) на користь Приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Спецвуглемаш» (ідентифікаційний код) суму основної заборгованості у розмірі 55020,00грн., інфляції в сумі 5788,32грн., 3% річних у розмірі 4902,06грн., судовий збір у розмірі 1719,12грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 09.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2013р.

Суддя Ю.В. Сич