Постанова № 33578608, 18.09.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року Справа № 904/499/13-г

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Жукової Л.В. - головуючий (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Круглікової К.С.,

розглянувши касаційну скаргуприватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 р.та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р.у справі № 904/499/13-г господарського суду Дніпропетровської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс"доприватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання"простягнення 86 089,53 грн. в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з`явилися;

відповідача: Масюк О.В. (дов. від 02.01.2013р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013р. у справі №904/499/13-г (суддя Суховаров А.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс" задоволено частково, з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь позивача стягнуто 69840 грн. основного боргу, 5005 грн.11 коп. пені, 96 грн.33 коп. інфляційних, 1025 грн.02 коп. трьох процентів річних, в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 10000 грн. основного боргу провадження у справі припинено з підстав, передбачених п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, в решті в позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. (головуючий суддя: Кузнецова І.Л., судді: Прудніков В.В., Сизько І.А.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013р. у справі №904/499/13-г скасовано в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс" 96 грн. 33 коп. інфляційних. Абзац другий резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс" 69840 грн. основного боргу, 5005 грн. 11 коп. пені, 1025 грн. 02 коп. трьох процентів річних, 1519 грн. 33 коп. судового збору, видати наказ.".

Приватне акціонерне товариство "Криворізький завод гірничого обладнання" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2013 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.03.2012 року між ТОВ "Мегатекс" (постачальником) та ПАТ "Криворізький завод гірничого обладнання" (покупцем) укладений договір (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) №70, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали бабіт Б-16 ГОСТ1320-74 (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів вказуються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

За умовами п.5.2 договору оплата за поставлені ресурси проводиться протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з моменту постачання ресурсів.

У специфікаціях №1 від 06.03.1012р., №2 від 15.03.2012р., №5 від 12.06.212р. та №6 від 14.06.2012р. сторонами передбачені строки оплати поставлених ресурсів, які дорівнюють десяти календарним дням з моменту поставки, а також кількість, номенклатура та ціна ресурсів.

Відповідно до п.п.6.4, 6.5 договору постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів, транспортні та супровідні документи, сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника, пакувальні документи, сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки, акт прийому-передачі ресурсів, а також надати покупцю рекомендованим листом або під розписку в отриманні податкову накладну з податку на додану вартість. Зобов`язання постачальника з поставки ресурсів не вважаються виконаними до надання документів, зазначених у п.6.4 договору

Пунктом 7.2 договору (в редакції підписаного сторонами протоколу розбіжностей від 07.03.2012 р.) встановлено, що у разі порушення більш ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідному періоді.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу ресурси на суму 99840 грн., що підтверджується видатковою накладною №612 від 15.06.2012р. та довіреністю №881 від 15.06.2012 р. на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Станом на день звернення позивача з позовом, відповідач за поставлені йому ресурси розрахувався частково, чим заборгував позивачу 79840 грн.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст.ст. 525, 526 ЦК України, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку про стягнення з відповідача 69840 грн. основного боргу, припинивши провадження в частині стягнення 10 000 грн., які були сплачені відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до п.3, ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені приписи та встановлені судами попередніх інстанцій порушення відповідачем зобов'язань за даним договором щодо оплати отриманих ресурсів, судова колегія погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення з відповідача 5005 грн.11 коп. пені та 1025 грн.02 коп. трьох процентів річних.

Господарський суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс" 96 грн. 33 коп. інфляційних, оскільки втрати від інфляції в сумі 96 грн.33 коп. розраховані позивачем за липень, серпень, вересень та жовтень 2012р. без врахування від`ємних значень індексів за липень, серпень та жовтень, а також окремо за період з 01.09.2012 по 19.09.2012р., 20.09.2012р. і з 21.09. по 30.09.2012р. тобто в залежності від дат часткової оплати відповідачем поставлених ресурсів, зокрема, 19. і 20.09.2012р. по 5000 грн.

Із змісту листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що при застосуванні індексу інфляції розрахованих Міністерством статистики України, слід мати на увазі, що останній розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 96 грн.33 коп. задоволенню не підлягають, оскільки з урахуванням індексів інфляції за липень 2012р. в розмірі 99.8 %, за серпень - 99.7 %, за вересень - 100.1 % та за жовтень - 100 % в цілому за заявлений період інфляція відсутня.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині стягнення з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мегатекс" 96 грн. 33 коп. інфляційних, залишивши в іншій частині рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо доводів, викладених в касаційній скарзі, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013р. у справі №904/499/13-г є такою, що прийнята при всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. у справі № 904/499/13-г залишити без змін.

Головуючий Жукова Л.В.

Судді Нєсвєтова Н.М.

Круглікова К.С.