Рішення № 33578549, 09.09.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2013 р.Справа № 5017/1500/2012

За позовом: Департамента комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у сумі 17 614,97 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Данілова Л.В.- за довіреністю № 01-13/7298 від 24.12.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність № 176 від 02.07.2012 р.

СУТЬ СПОРУ: 21.05.2012р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 17 614,97 грн., поклавши на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою суду від 23.05.2012р. суддею Фаєр Ю.Г. було порушено провадження у справі № 5017/1500/2012 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

У зв'язку з перебуванням судді Фаєр Ю.Г. на лікарняному, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 02.07.2012 р. справу № 5017/1500/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Рога Н.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області вад 03.07.2012 р. суддею Рога Н.В справі № 5017/1500/2012 прийнято до свого провадження із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2012 року (суддя Рога Н.В.) у справі № 5017/1500/2012, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року (судді Лавренюк О.Т., Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) у задоволенні позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2013 року касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2012 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2012 року у справі № 5017/1500/2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Скасовуючи рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2012р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2012р. у справі №5017/1500/2012, Вищий господарський суд України виходив з того, що суди попередніх інстанцій, посилаючись на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.09.2006 р. у справі №2-4901 2006р. за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 161 кв.м, розташоване у будинку №136 по пр. Добровольського у м. Одесі, не встановили, чи є чинним дане заочне судове рішення станом на час вирішення спору про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 5/98 від 13.03.2006 р., а також, посилаючись на укладений відповідачем договір купівлі-продажу з ОСОБА_4, не дослідили наявність чи відсутність обставин, які виключають правомірність такого правочину.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему діловодства спеціалізованого суду від 04.12.2012 року здійснено автоматичний розподіл справи між суддями, згідно якого справу № 5017/1500/2012 призначено судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.06.2013 р. справу 5017/1500/2012 прийнято до свого провадження суддею господарського суду Одеської області Щавинською Ю.М.

При новому розгляді справи позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що відповідач, в порушення умов договору оренди нежитлового приміщення № 5/98 від 13.03.2006 р., укладеного між сторонами, несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, у зв'язку з чим, у період з 01.11.2006 р. по 18.05.2010 р. за ним утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 17 614 грн. 97 коп.

У судовому засіданні 09.09.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.09.2013р. проти позовних вимог заперечував, зазначивши при цьому, що рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 19.09.2006р. у справі №2-4901 2006р. за ОСОБА_1 визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 161 кв.м, розташоване у будинку АДРЕСА_2. На підставі зазначеного рішення суду 05.10.2006р. Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" зареєстровано право власності ОСОБА_1 на зазначене приміщення. 08 травня 2007р. ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_4, згідно якого продала останній нежиле приміщення площею 161 кв.м, розташоване за адресою: м.Одеса, пр.Добровольського, 136. За таких обставин, відповідач вважає, що, починаючи з 05 жовтня 2006р., у нього не було підстав для оплати орендної плати.

Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, 13 березня 2006р. між Представництвом по управлінню комунальною власністю (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 5/98, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 161 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, з метою розміщення спортивно-оздоровчого центру (т.1 а.с.9-10). Строк дії договору - до 01.02.2007р. (п. 1.2 договору).

Згідно рішення Одеської міської ради від 31.01.2011р. "Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради" було змінено найменування Представництва на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до положення "Про департамент комунальної власності Одеської міської ради", яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011р. № 384-VI Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

Позивач зазначає, що після закінчення строку дії договору, у зв'язку із відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, на підставі п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір автоматично продовжився на той же строк на тих же умовах.

Відповідно до п. 2.1. договору орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та рішення сесії Одеської міської ради від 28.01.2005р. № 3539-IV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади м. Одеси".

Пунктом 2.2. договору визначено, що за орендоване приміщення Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у Додатку № 1 до Договору, що становить за перший після підписання Договору оренди місяць 4 834,78 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності (п. 2.4 договору).

25.04.2006р. між Орендодавцем та Орендарем було укладено додаткове погодження до договору оренди нежитлового приміщення №5/98 від 13.03.2006р., згідно якого розмір орендної плати склав 241,73 грн. в місяць (т.2 а.с.69).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.05.2010р. ФОП ОСОБА_1 за актом приймання - передачі приміщення передано Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 161 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.15).

Представник позивача зазначає, що після укладення договору оренди і прийняття орендованого приміщення в оренду Орендар не сплачував Орендодавцю орендну плату, внаслідок чого у період з 01.11.2006р. по 18.05.2010р. у ФОП ОСОБА_1 виник борг у розмірі 17 614,97 грн.

02.08.2011р. Департаментом комунальної власності Одеської міської ради на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено претензію за № 01-15/1738, в якій було запропоновано відповідачу у 20-ти денний термін погасити заборгованість по орендній платі за період з 01.11.2006р. по 18.05.2010р. у сумі 17 614,97 грн. Однак заборгованість з орендної плати сплачена не була.

Зазначені обставини й зумовили звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши, відповідно ст.111-12 ГПК України, обставини, зазначені у постанові Вищого господарського суду України, проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як свідчать матеріали справи, укладений сторонами договір, за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда. Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна".

Згідно до п. п.1,2 ст. 762 ЦК України, яка цілком кореспондується з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами п.2.4 договору та ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар вносить орендну плату щомісячно, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, ФОП ОСОБА_1 за актом приймання - передачі приміщення було передано Департаменту комунальної власності Одеської міської ради нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 161 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, 18.05.2010р. (т.1 а.с.15). Зазначене відповідачем в порядку, передбаченому ст. 33 ГНК України, не спростовано.

Приймаючи до уваги, що п.4.10 договору встановлений обов'язок орендаря сплачувати орендну плату по день підписання акта приймання-передачі, з урахуванням обов'язкової для суду при прийнятті рішення позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 20.11.2012р. по справі №12/75-2167-33/75-4/180, згідно з якою, з огляду на ч.2 ст.795 ЦК України, правомірним є стягнення орендної плати по день передачі майна згідно з відповідним актом, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги Департаменту комунальної власності про стягнення орендної плати за період з 01.11.2006р. по 18.05.2010р. у сумі 17 614,97 грн.

Разом з тим, суд, аналізуючи заяву про застосування позовної давності, вказує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява Департаментом комунальної власності Одеської міської ради була подана 21.05.2012 р., а тому, згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, захисту підлягає порушене право щодо стягнення орендної плати за період з 21.05.2009р. по 18.05.2010р.

Посилання відповідача на те, що договір оренди припинився у зв'язку з переходом права власності на об'єкт оренди, оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси за ОСОБА_1 було визнано право власності на нежитлове приміщення загальною площею 161 кв.м, розташоване у будинку АДРЕСА_2, а також на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 08 травня 2007р. вказане приміщення було відчужене, судом не приймаються до уваги, оскільки вказане рішення суду від 19.09.2006р. було скасоване 11.04.2007р. з одночасним закриттям провадження по справі, а договір купівлі-продажу від 8.05.2007р. рішенням апеляційного суду Одеської області від 04.11.2009р. визнано недійсним (т.1 а.с.123-125), що, відповідно, унеможливлює настання наслідків, на які посилається відповідач.

За таких обставин, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення заборгованості по орендній платі, а саме: на суму 5 960,14 грн. (з 21.05.2009р. по 18.05.2010р.).

Згідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, включаючи судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарги (п.4.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. №7) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) заборгованість по орендній платі у сумі 5 960 /п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят/ грн. 14 коп. та 1 107 /одна тисяча сто сім/ грн. 93 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 16.09.2013р.

Суддя Щавинська Ю.М.