Ухвала суду № 33578124, 13.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 р.Справа № 2а-46137/09/1670

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Шабанова С.О.

за участю:

представника позивача - Римар С.Ю.

представника відповідача - Тур Н.І.

прокурора - Демченко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 2а-46137/09/1670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Пирятинський м'ясокомбінат»

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

за участю Прокуратури Полтавської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Пирятинський м'ясокомбінат», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними (недійсними) податкові повідомлення-рішення Лубенської ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби від 20.02.09 р. № 0000082301/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 2130531,33 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1079348,67 грн. та № 0000072301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2686697,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 902785,6 грн., від 13.05.09 р. № 0000072301/1 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2686697,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 902785,6 грн. та № 0000082301/1 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 2130531,33 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1079348,67 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.09 р. по справі № 2-а-46137/09/1670, яка була залишена буз змін ухвалою Харківського адміністративного суду від 17.06.10 р., позов був задоволений в повному обсязі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.13 р. касаційна скарга Лубенської ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби була задоволена частково: постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.11.09 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.06.10 р. були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.13 р. по справі № 2а-46137/09/1670 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.13 р. по справі № 2а-46137/09/1670 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав, але його представник в судовому засіданні наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін і прокурора в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 20.02.09 р. № 0000082301/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 2130531,33 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1079348,67 грн. та № 0000072301/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 2686697,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 902785,6 грн. є акт № 8/23/05421137 від 09.02.09 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 р. по 30.06.08 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 5.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 1 ст. 202, п. 2, п. 3, п. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст. 658 ЦК України у зв'язку з укладенням нікчемних правочинів, що призвело до завищення валових витрат по придбанню шкір від ТОВ «Соціум-Торг» за І квартал 2008 р. на суму 3871062,0 грн., за ІІ квартал 2008 р. на суму 6875727,0 грн. та заниження зобов'язань по податку на прибуток за І квартал 2008 р. в сумі 967765,0 грн., за ІІ квартал 2008 р. в сумі 1718932,0 грн.; п. 7.2.3, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 1 ст. 202, п. 2, п. 3, п. 5 ст. 203, ч. 2 ст. 215, ст. 228, ст. 655, ст. 656, ст. 658 ЦК України, які спричинили завищення податкового кредиту по загальній декларації з ПДВ по придбанню шкір великої рогатої худоби від ТОВ «Соціум-Торг» за січень 2008 р. на суму 76761,0 грн., за лютий 2008 р. на суму 196678,0 грн., за березень 2008 р. на суму 500774,0 грн., за квітень 2008 р. на суму 255780,0 грн., за травень 2008 р. на суму 526992,0 грн., за червень 2008 р. на суму 476355,0 грн.; п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про ПДВ», п. 6 постанови КМУ від № 805 від 12.05.99 р., постанови КМУ № 596 від 28.03.99 р. в частині віднесення в декларації переробного підприємства суми податкового зобов'язання за період з 01.03.08 р. по 01.06.08 р. від реалізації шкур великої рогатої худоби на загальну суму 5811649,5 грн., в тому числі ПДВ - 96142,33 грн., яка повинна бути віднесена до загальної декларації, в результаті чого занижені зобов'язання по ПДВ в розмірі 96142,33 грн. та завищена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню в особовому рахунку платника та залишається в його розпорядженні для цільового використання, 96142,33 грн.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язували з тим, що підприємством не надавалися документи на підтвердження передачі у його власність товарів, придбаних у ТОВ «Соціум-Торг», оскільки відсутні довіреності на отримання товару, ТТН, докази перевезення товару та оприбуткування його по складу матеріально-відповідальною особою, купівля-продаж товарів оформлювалася тільки документально шляхом виписки накладних, податкових накладних, тоді як фактичної передачі не відбулося, товар на відповідальне зберігання не передавався. Наведені обставини стали підставою для висновку про безтоварність господарських операцій.

Також в акті перевірки зазначено, що позивач не набув права власності на товар, який ним в подальшому був проданий ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок», і не мав на це належних повноважень від власника товару, ТОВ «Соціум-Торг».

За висновками перевіряючих, проведені операції купівлі-продажу свідчать про відсутність реального характеру правочинів, а тому вони (правочини) є нікчемними.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції навів зміст п. 2.1.1 ст. 2, п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5, п. 11.2.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і зазначив, що наведені норми передбачають в якості підстави для не включення до валових витрат тільки відсутності розрахункових, платіжних або інших документів, які підтверджують здійснення господарської операції; п. 7.4.1, п. 7.2.6, п. 7.4.5, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», зазначивши, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності; ст. 1, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зазначивши, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції були досліджені укладені позивачем з TOB «Соціум-Торг» договори купівлі-продажу, предметом яких була поставка товарів, кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент,номенклатура), одиниця виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначається у специфікаціях: № 15 від 23.01.08 р. (додаткова угода № 1 від 23.01.08 р.), № 27 від 05.02.08 р. (додаткова угода № 1 від 05.02.08 р.), № 42 від 28.02.08 р. (додаткова угода № 1 від 28.02.08 р.), № 74 від 04.04.08 р. (додаткова угода № 1 від 04.04.08 р.), № 92 від 12.05.08 р. (додаткова угода № 1 від 12.05.08 р.), № 111 від 30.05.08 р. (додаткова угода № 1 від 30.05.08 р.). У специфікаціях до договорів визначено, що поставці підлягали шкури ВРХ за ціною за кілограм 21,71 грн. (без ПДВ).

Також сторони узгодили, що продавець здійснює доставку товару в пункт призначення, який вказується покупцем. Місце доставки вказується покупцем при кожному відвантаженні товару в усній або письмовій формі. Ціна товару включає в себе транспортні послуги.

Як вказано в постанові суду першої інстанції, на виконання даних договорів та додаткових угод в період з 29.01.08 р. по 25.06.08 р. TOB «Соціум-Торг» проведена реалізація на користь позивача шкір ВРХ на суму 12896146,95 грн. (в т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковими (№ РН-0000036 від 29.01.08 р., № РН-00057 від 07.02.08 р., № РН-00097 від 25.02.08 р., № РН-00116 від 03.03.08 р., № РН-00148 від 13.03.08 р., № РН-00158 від 19.03.08 р., № РН-00182 від 25.03.08 р., № РН-00197 від 28.03.08 р., № РН-00247 від 14.04.08 р., № РН-00283 від 24.04.08 р., № РН-00322 від 22.05.08 р., № РН-00328 від 23.05.08 р., № РН-00343 від 29.05.08 р., № РН-00370 від 06.06.08 р., № РН-00369 від 06.06.08 р., № РН-00416 від 25.06.08 р.) та податковими (№ 36 від 29.01.08 р., № 57 від 07.02.08 р., № 97 від 25.02.08 р., № 116 від 03.03.08 р., № 148 від 13.03.08 р., № 158 від 19.03.08 р., № 182 від 25.03.08 р., № 197 від 28.03.08 р., № 247 від 14.04.08 р., № 283 від 24.04.08 р., № 322 від 22.05.08 р., № 328 від 23.05.08 р., № 343 від 29.05.08 р., № 370 від 06.06.08 р., № 369 від 06.06.08 р., № 416 від 25.06.08 р.) накладними, наявність яких на час проведення перевірки відповідач не заперечує.

Придбаний позивачем у TOB «Соціум-Торг» товар був проданий на користь ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» на виконання раніше укладеного договору поставки шкіряної сировини № ПС-17/08 від 09.01.08 р., що підтверджено видатковими (№ ПМ-1100306 від 29.01.08 р., № ПМ-1100478 від 07.02.08 р., № ПМ-1100479 від 25.02.08 р., № ПМ-4563 від 03.03.08 р., № ПМ-4562 від 13.03.08 р., № ПМ-4561 від 19.03.08 р., № ПМ-4560 від 25.03.08 р., № ПМ-4559 від 28.03.08 р., № ПМ-488169 від 14.04.08 р., № ПМ-488170 від 24.04.08 р., № ПМ-488471 від 22.05.08 р., № ПМ-488472 від 23.05.08 р., № ПМ-488469 від 29.05.08 р., № ПМ-488840 від 06.06.08 р., № ПМ-488839 від 06.06.08 р., № ПМ-488838 від 25.06.08 р.) та податковими (№ 558 від 29.01.08 р., № 932 від 07.02.08 р., № 933 від 25.02.08 р., № 1465 від 03.03.08 р., № 1464 від 13.03.08 р., № 1463 від 19.03.08 р., № 1462 від 25.03.08 р., № 1461 від 28.03.08 р., № 2310 від 14.04.08 р., № 2311 від 24.04.08 р., № 3314 від 22.05.08 р., № 3316 від 23.05.08 р., № 3313 від 29.05.08 р., № 4490 від 06.06.08 р., № 4489 від 06.06.08 р., № 4488 від 25.06.08 р.) накладними на загальну суму 12912558,8 грн.

За висновками відповідача позивач реалізував на користь ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» товар, на який сам ще не набув права власності. Проте суд першої інстанції вказав на те, що в ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

В договорах купівлі-продажу товарів № 15 від 23.01.08 р., № 27 від 05.02.08 р., № 42 від 28.02.08 р., № 74 від 04.04.08 р., № 92 від 12.05.08 р., № 111 від 30.05.08 р. та додаткових угодах до них передбачено, що документом, який свідчить про перехід права власності, є видаткова накладна. Продавець здійснює доставку товарів в пункт призначення, який вказується покупцем. При цьому відповідач при перевірці підтвердив той факт, що придбання товарів у ТОВ «Соціум-Торг» і реалізація його на користь ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» відбувалися в один і той же день. Вказані операції відображені позивачем в податкових деклараціях з податку на прибуток та ПДВ.

На підтвердження висновків акту перевірки відповідачем до матеріалів справи був наданий витяг з акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 1555/351/23-118/00307891 від 18.08.09 р. про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.03.09 р. Проте в ньому відсутні дані про встановлення порушень при здійсненні операцій з ПАТ «Пирятинський м'ясокомбінат», тому на підтвердження яких обставин наданий вказаний акт не відомо.

Також судом першої інстанції були визнані неналежним доказом по даній справі посилання відповідача на те, що на час проведення перевірки, тобто на 09.02.09 р., ТОВ «Соціум-Торг» визнано банкрутом, оскільки на час проведення операцій це підприємство було діючим, належним чином зареєстроване як суб'єкт господарювання та платник податків.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що позивач у період, що перевірявся і на теперішній час здійснював виробництво м'яса (основний вид діяльності); виробництво м'ясних продуктів; перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна наступні види діяльності, а тому зроблений висновок про те, що торгівля (придбання та/або продаж) шкурами ВРХ безпосередньо пов'язана з діяльністю ПАТ «Пирятинський м'ясокомбінат» як м'ясопереробного підприємства.

Від операцій з TOB «Соціум-Торг» (12896146,95 грн.) та ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» (12912558,8 грн.) позивачем був отриманий дохід в сумі 16411,85 грн., який був задекларований ним у податковій звітності. Крім того, операції по придбанню та продажу шкір ВРХ у 2008 р. носили регулярний характер, що підтверджується договорами купівлі-продажу, укладеними ТзОВ «ЮрОк плюс», з TOB «Укрзалізничсервіс», з TOB «Константа-С», з TOB «ПроТк-Торг», що підтверджує господарську діяльність даного підприємства.

Зважаючи на те, що позивачем у TOB «Соціум-Торг» був придбаний товар для подальшого продажу на користь ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок» на підставі раніш укладеного договору від 09.01.08 р. на поставку продукції та при наявності договору доручення, товар був оплачений по безготівковому рахунку, оплата здійснена у повному обсязі, що підтверджується банківськими квитанціями, що знаходяться в матеріалах справи, судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем у відповідності до вимог законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про ПДВ» на підставі первинних фінансових документів (договорів) та податкових та видаткових накладних.

Стосовно відсутності у позивача ТТН суд першої інстанції вказав на те, що відповідно ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Згідно наказу Мінтрансу України № 363 від 14.10.97 р. «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. В п. 11.5 та п. 11.7 зазначених Правил встановлено, що ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр ТТН залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Оскільки позивач не був учасником договору перевезення, законодавство не покладає на нього обов'язку мати та зберігати ТТН.

Крім того, виходячи з висновків ВАС України у зазначеній справі, а також зважаючи на положення інформаційного листа ВАС України від 02.06.11 р. суди мають перевіряти доводи податкового органу та надавати їм оцінку в сукупності. Водночас податковим органом не перевірено та в матеріалах справи відсутні відомості чи дійсно поставлявся товар від TOB «Соціум-Торг» на ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок», при цьому поставка мала здійснюватися згідно договору, укладеного між TOB «Соціум-Торг» та позивачем, про що мало бути зазначено у вищезазначеній ТТН.

Також податківцями не перевірялися можливості, які фактично були у TOB «Соціум-Торг» для виконання вищезазначених договорів поставки шкур ВРХ, оскільки орган ДПІ посилається лише на дані, які повідомив йому зазначений платник податків. Перевірка фактичних можливостей, в т.ч. використання приміщень, кількість працівників, в т.ч. осіб, які можливо працювали за цивільно-правовими договорами з TOB «Соціум-Торг», органом ДПІ не проводилася. Також не досліджувалося питання можливого використання TOB «Соціум-Торг» можливостей транспортних організацій.

Суд першої інстанції визнав хибним висновок відповідача про необхідність обов'язкового переміщення придбаних шкір з м. Київ до м. Пирятин та оформлення при цьому ТТН для переходу права власності на це майно до позивача, оскільки ЦК України таких вимог не містить. Визначення ж економічної доцільності переміщення придбаного майна до м. Пирятин та подальшого його перевезення у зворотному напрямку до м. Львів належить до компетенції позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності, а не податкового органу, що свідчить про те, що відповідачем не доведена неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту по вказаній операції.

Більше того, неотримання TOB «Соціум-Торг» ветеринарних свідоцтв для реалізації шкур ВРХ не може свідчити про те що зазначені господарські операції не проводились, оскільки законодавство України, чинне на момент виконання договорів між TOB «Соціум-Торг» та позивачем, не містило положень, які б вказували, що не отримання зазначених документів та/або реалізація товару не підтвердженого зазначеними дозвільними документами є обов'язковою підставою для визнання таких правочинів недійсними (нікчемними). Так як зазначено в листі ВАС України № 742/11/13-11 від 02.06.11 р. «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. В будь-якому випадку відсутність зазначених ветеринарних свідоцтв вказує на можливе порушення вимог законодавства з боку TOB «Соціум-Торг» та не може бути підставою для відповідальності ПАТ «Пирятинський м'ясокомбінат».

Суд першої інстанції також застосував приписи ч. 2 ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідно ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.06 р. Україна повністю визнає на своїй території дію ст. 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.09 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Зважаючи на те, що відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, тобто не виконав приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що оскаржене позивачем в адміністративній процедурі податкове повідомлення-рішення № 0000072301/0 від 20.02.09 р. було залишено без змін, а скарга платника податків без задоволення, але відповідачем було винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0000072301/1 від 13.05.09 р., яке є тотожнім оскарженому в частині визначеного податкового зобов'язання та застосованих штрафних санкцій, що суперечить приписам ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

При подальшому оскарженні податкових повідомлень-рішень в адміністративній процедурі рішенням ДПА в Полтавській області скарга платника податків була залишена без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення-рішення без змін. Проте відповідач прийняв нові податкові повідомлення-рішення від 16.07.09 р. № 0000072301/2, № 0000082301/2 та № 0000202301/2, які не відрізняються від оскаржених.

В апеляційній скарзі, повторюючи доводи акту перевірки, відповідач вказує на те, що переміщення шкір ВРХ повинно засвідчуватися ветеринарним свідоцтвом і посилається при цьому на приписи ст. 15 Закону України «Про ветеринарну медицину». Проте дана норма передбачає встановлення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за переміщенням тварин, що в операціях позивача з його контрагентом не відбувалося. За таких підстав посилання на вказану норму є недоцільним.

Також слід відмітити, що відповідно приписам ст. 12 Закону України «Про ветеринарну медицину» державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється Головним державним інспектором ветеринарної медицини України, головними державними інспекторами ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, головними державними інспекторами ветеринарної медицини регіональних служб, їх заступниками та державними інспекторами ветеринарної медицини. Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям ветеринарної медицини повноваження державного інспектора ветеринарної медицини на здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду.

З наведеного переліку осіб, що контролюють під час транспортування об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду додержання ветеринарно-санітарних заходів і наявність відповідних супровідних ветеринарних документів, не вбачається, що на органи ДПС був покладений обов'язок або їм були надані повноваження контролювати дотримання вимог ветеринарно-санітарного законодавства, тому з'ясовуючи наявність або відсутність санітарних документів при перевезенні шкур ВРХ, відповідач перебрав на себе функції, що не передбачені Законом України «Про Державну податкову службу в Україні».

Також слід відмітити, що включення до податкової накладної вартості транспортних послуг можливо лише в разі сплати таких послуг, тому твердження відповідача про недодержання порядку оформлення податкових накладних, в яких вартість транспортних послуг є нульова, є безпідставними.

В апеляційні скарзі апелянт вказує на те, що у зв'язку з припиненням юридичної особи TOB «Соціум-Торг» (внесений запис від 31.07.08 р.) у зв'язку з визнанням його банкрутом за позивачем залишилась кредиторська заборгованість в сумі 10881895,9 грн. Про подальші наслідки, пов'язані з даними обставинами, ні в акті перевірки, ні в апеляційній скарзі, відповідач не вказав. Проте наявна у позивача на час перевірки кредиторська заборгованість перед банкрутом не може свідчити про неможливість формувати позивачем валові витрати та податковий кредит на час здійснення операцій по першій події для цього.

Колегія суддів вважає доцільним також зауважити, що твердження відповідача про необхідність у позивача мати ТТН по перевезенню товарів від TOB «Соціум-Торг» до ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок», є надуманими, оскільки позивач не є ні відправником, ні отримувачем, ні перевізником товарів, а саме у них мають бути ТТН.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не були взяті до уваги письмові пояснення головного бухгалтера підприємства позивача, надані нею 30.01.09 р., тобто на дату закінчення перевірки, в яких вона підтвердила наявність технічної помилки при заповненні податкової звітності по операції з ВАТ «Шкіряне підприємство «Світанок», ПП ОСОБА_3 та ВАТ Івано-Франківськ «Винниця-м'ясо». Проте, як вбачається з наданого до матеріалів справи акту перевірки від 09.02.09 р., ці пояснення (арк. справи 135 т. 2) не бралися до уваги і самим відповідачем, оскільки на них відсутні посилання в акті перевірки і в подальших документах, в т.ч. рішеннях за результатами розгляду скарг.

Стосовно взаємовідносин позивача з переліченими контрагентами апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано те, що по операції з ВАТ Івано-Франківськ «Винниця-м'ясо» по придбанню м'яса курячого, паштету, свинини тушкованої та свинини пряної сума ПДВ, вказана у податковій накладній № К/-01788 від 02.05.08 р., була включена до податкового кредити по скороченій декларації; по операції з ПП ОСОБА_3 по придбанню автомобіля ВАЗ-21041-182-20-1-ЯU) сума ПДВ, вказана у податковій накладній № 15 від 26.05.08 р., включена до податкового кредиту по скороченій декларації. Проте про ці операції в акті перевірки відсутня будь-яка інформація, а є лише перелік податкових накладних у таблиці, без визначення в чому полягають порушення і як вони встановлені. Наполягаючи на тому, що суд першої інстанції повинен був з'ясовувати обставини, які сам відповідач не досліджував при проведенні перевірки, апелянт перекладає на суд повноваження органу ДПС по проведенню перевірки додаткових даних, що не відноситься до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Зважаючи на те, що пояснення, на які посилається апелянт, не вплинули на висновки акту перевірки, на підстави для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень, то у відповідача відсутні підстави вважати судове рішення таким, що прийняте без дослідження всіх доказів по справі.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Враховуючи те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.13 р. по справі № 2а-46137/09/1670 прийнята з урахуванням всіх фактичних обставин та з дотриманням приписів чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 2а-46137/09/1670 - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2013р. по справі № 2а-46137/09/1670 за позовом Публічного акціонерного товариства «Пирятинський м'ясокомбінат» до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби за участю Прокуратури Полтавської області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 18.06.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська