Рішення № 33576020, 12.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р.Справа № 922/2798/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товаристива комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ізюм про стягнення 31051,56 грн. за участю представників:

позивача - Пасмурова І.О., за довіреністю № 6396 від 04.12.2009р.;

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 02.08.2013р.; ОСОБА_4, за довіреністю б/н від 02.08.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ФОП ОСОБА_1, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 31051,56 грн. заборгованості, з яких 21889,91 грн. - сума заборгованості за кредитом, 5924,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1856,72 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1380,06 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, що утворилася на підставі неналежного виконання Договору банківського обслуговування б/н від 01.03.2011р. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2013 року позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву (вх.33335) про залучення до матеріалів справи довідки щодо умов та правил надання банківських послуг на момент підписання відповідачем заяви про відкриття поточного рахунку від 01.03.2011р. та копії кредитної справи щодо відповідача, які долучаються судом.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечують проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, наведених у раніше наданому суду відзиві на позовну заяву, поданому супровідним листом (вх. 29810). Через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надали суду додаткові письмові пояснення щодо заявленого позову (вх.33320), в яких зазначає, що наявні в матеріалах справи меморіальні ордери та платіжні доручення не підтверджують жодного кредитного договору між сторонами, а також зазначає, що підписана 01.03.2013р. заява не містить відтиску мокрої печатки банку та підпису голови правління, відсутність яких свідчить про недотримання сторонами письмової форми правочину, що є порушенням ст. 207 ЦК України, в зв'язку з чим вважає вимоги позивача незаконними та необґрунтованими. Крім того, представники відповідача заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, яке залишається судом без задоволення, виходячи з наступного.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів, достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості усім учасникам судового процесу ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо). Крім того, з матеріалів справи вбачається 09.09.2013р. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи та отримав необхідні фотокопії, про що свідчить його особистий підпис на заяві від 04.09.2013р. за вх. № 32209.

Суд також зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав і людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонами створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.

01 березня 2011 року ФОП ОСОБА_1 (відповідач по справі) підписав Заяву про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відтиском печатки (т. І а.с. 31) з ПАТ КБ "Приватбанк" (позивач по справі), в зв'язку з чим позивач відкрив відповідачу поточний рахунок НОМЕР_1.

Відповідно до Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів Банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розміри якого Банк оповіщає клієнта на свій розсуд або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок, встановлення, змінення ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки, користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг та тарифів банка, розміщених в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою (заявою) складають договір банківського обслуговування.

Позивач в позовній заяві зазначає, що згідно Заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 01.03.2011р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

У Заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відтисків печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розташованих на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підпису та відтиску печатки складають договір банківського обслуговування.

Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між Банком та Клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих угод або додаткових угод до Договору, так і шляхом обміну інформацією відносно банківського обслуговування з клієнтом через web-сайти банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua чи інший Інтернет SMS-ресурс, зазначений банком.

Згідно Розділу 1 Правил, розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Приватбанку.

Розділом 3.18 Правил (т. І а.с. 32-39) передбачено надання послуги щодо встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок корпоративного клієнта.

Згідно п. 3.18.1.1. кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.

Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 3.18.1.8 проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком на протязі одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів та відтисків печатки", або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні Клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", Банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановити інший строк повернення кредиту. При належному використанні Клієнтом обов'язків, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг", проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування Ліміту може бути продовжено Банком на той же строк.

Відповідно до п. 3.18.1.11. Правил встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).

Відповідно до п.п. 3.18.2.2.2., 3.18.2.2.3. та 3.18.2.2.5. Клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Правилами.

Згідно п.п. 3.18.4.1.1., 3.18.4.1.2. та 3.18.4.1.3. Правил нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 3.18.4.4. Правил Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту (щомісячна комісія) відповідно до п.п. 3.18.1.6., 3.18.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає Банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні.

Згідно до п. 3.18.5.1. Правил при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту винагороди (комісії) Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п. 3.18.5.4. Правил нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Відповідно до п. 3.18.5.7 Правил строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Як вважає позивач в позовній заяві, відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань Договором банківського обслуговування б/н від 01.03.2011р., у зв'язку із чим у нього перед позивачем виникла заборгованість.

04 квітня 2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. №10301НАG9S04F, в якій повідомив про наявність заборгованості перед позивачем.

За розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за Договором банківського обслуговування № б/н від 04.03.2011 р. станом на 17.04.2013 року складає 31051,56 грн., з яких 21889,91 грн. - сума заборгованості за кредитом, 5924,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1856,72 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1380,06 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.

14 серпня 2013 року представником відповідача суду супровідним листом (вх.29810) був наданий відзив на позовну заяву та 12.09.2013р. додаткові письмові пояснення до нього (вх.33320), в яких відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що між сторонами не було укладено кредитного договору, оскільки підписана відповідач Заява не є кредитним договором в розумінні ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, оскільки між сторонами не було дотримано письмової форми договору, не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору кредиту, надані позивачем документи не підтверджують укладення між сторонами саме Договору банківського обслуговування, який включає в себе і кредитний договір.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Із цим положенням Цивільного кодексу України кореспондуються положення ч.2 ст.180 Господарського кодексу України. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст.628 ЦК України).

Частина 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України зазначає, що за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 1055 ЦК України договір кредиту укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач в позовній заяві вважає, що підписавши Заяви 01.03.2011р. відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 01.03.2011р. та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору.

Отже, для укладення договору банківського обслуговування, який є змішаним за своєю правовою природою і має елементи кредитного договору, сторони повинні були обмінятися всіма документами, в яких зафіксований зміст правочину, щоб договір був вчинений у письмовій формі.

Посилання у Заяві на Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банка, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування, не є дотриманням письмової форми правочину, оскільки позивач і відповідач не обмінялися зазначеними документами в момент укладення договору і на цих документах відсутні власноручні підписи сторін.

Так, Банком не надано суду належних та допустимих доказів укладення між сторонами договору кредиту в письмовій формі. Позивачем не надано суду Договору банківського обслуговування з у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками у відповідності до вимог діючого законодавства, не надано позивачем і доказів підписання відповідачем окремо Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банка, які разом із Заявою складають Договір банківського обслуговування. Позивачем не надано суду листів, факсограм, телеграм, телефонограм, які свідчили б про ознайомлення, погодження відповідача з умовами надання банківських послуг та тарифів банку та підписання їх як Договору банківського обслуговування з позивачем. Не підтверджується також підписання договору між сторонами або прийняття банківських умов та тарифів в електронний спосіб у відповідності до умов ЗУ "Про електронний цифровий підпис".

Це унеможливлює встановлення автентичності текстів вказаних документів, які існували на момент укладення договору, із тими, котрі розміщені на відповідному сайті станом на сьогоднішній день.

Крім того, Заява про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів і відтиском печатки від 01.03.2013 року не містить відтиску мокрої печатки банку та підпису Голови правління ПАТ КБ "Приватбанк". В графі "М.П.", "Підпис" містяться поліграфічні зображення печатки та підпису, а не сама печатка і підпис, що є очевидним при зовнішньому огляді документа.

Це також не відповідає вимогам ст.181, 207 ГК України щодо особистого підписання договору повноважними представниками сторін та вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» згідно яких первинні документи повинні мати такий обов'язковий реквізит, як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так нанесення підпису та печатки на бланк документу у поліграфічний спосіб виключає можливість ідентифікації особи, котра виготовила документ і нанесла підпис. Відтак це унеможливлює з'ясування питання про наявність чи відсутність дійсної згоди особи, від чийого імені нанесений підпис, на укладення договору, на визначення його умов у певний спосіб.

За таких обставин з урахуванням положень ст. 1055 ЦК України (Договір кредиту укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним) та ч.2 ст. 115 ЦК України (Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається) суд приходить до висновку про нікчемність укладеного між сторонами змішаного договору банківського рахунку в частині, що відноситься до кредитного договору.

Нікчемність договору означає відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та необхідність відмови у позові у повному обсязі.

При цьому суд зауважує, що в разі доведення позивачем за допомогою належних та допустимих доказів (платіжних доручень, меморіальних ордерів, касових видаткових ордерів тощо) факту передачі відповідачеві грошових коштів, такі кошти передані на виконання нікчемного договору, можуть бути повернуті як безпідставно одержані в порядку ст.1212 ЦК України.

Втім, в даному разі таких доказів позивачем не надано. Матеріали справи не містять первинних розрахункових документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів, касових видаткових ордерів тощо), котрі підтверджували б передачу позивачем відповідачеві відповідних грошових коштів.

Надані позивачем в обґрунтування доказів надання відповідачу кредиту за договором б/н від 01.03.2011р. меморіальний ордер від 24.01.2012р. в графі "Призначення платежу" містить інформацію "Учет по кредитному договору б/н от 02.03.2011", меморіальний ордер від 26.09.2012р. в графі "Призначення платежу" - "Вынесение на просрочку кредита согласно кредитного договора б/н от 02.03.2011".

Таке визначення призначення платежу не дає підстав вважати, що в даному разі мало місце саме перерахування коштів, а не здійснення аналітичних облікових проводок у бухгалтерських записах позивача.

Посилання на у названих ордерах в графах "призначення платежу" на "кредитний договір б/н от 02.03.2011р." також робить неможливим висновок про те, що вказані ордери мають місце до даних спірних відносин, адже позивачем не надано доказів укладення сторонами договору із назвою "кредитний договір" і із датою "02.03.2011р." Заява, на яку посилається позивач, була підписана відповідачем іншою датою - 01.03.2011р. і має іншу назву - "Заява про відкриття поточного рахунку і картка зі зразками підписів і відбитку печатки".

Відмовляючи в позові суд також враховує, що навіть у разі невизнання відповідного правочину нікчемним в даному разі все одно відсутні підстави для задоволення позовних вимог, адже цей правочин в цьому разі слід було б визнати неукладеним.

Так сторони, всупереч зазначеним вище вимогам Закону, котрі регулюють порядок укладення договору та істотні умови кредитного договору, не погодили між собою усіх істотних умов договору кредиту, а саме умов надання кредиту, розміру грошової суми, яка надається кредитодавцем, умови, на яких позичальник зобов'язується повернути отриману суму кредиту.

Надані банком Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи банка не відображують зміст домовленостей між банком та конкретним клієнтом, а розмір грошової суми який передається банком клієнту взагалі відсутній.

Встановлення кредитного ліміту по рахунку ФОП ОСОБА_1 не є погодженням між позивачем та відповідачем розміру грошової суми, яка передається за договором кредиту (сумою кредиту).

Кредитний ліміт є граничною сумою у межах якої банк може здійснювати кредитування, а не визначенням конкретної суми, яка передається за договором, і носить інформаційний характер для певного клієнта.

Відсутність у спірному Договорі названих вище істотних умов, визначених цивільним законодавством означає, що цей договір є неукладеним.

Наслідки не укладення договору визначені чинним законодавством України. Відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Втім, в будь якому разі факт не укладення кредитного договору означає, що цей договір не створює жодних правових наслідків. В тому числі цей факт унеможливлює стягнення заборгованості за договором, на чому наполягає позивач.

За таких обставин правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором б/н від 01.03.2011р. відсутні.

За ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких підстав, приймаючи до уваги викладені обставини, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 31051,56 грн. заборгованості за Договором б/н від 01.03.2011р. необґрунтованою, непідтвердженою наявними матеріалами справи та такою, що не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, в даному разі витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 207, 628, 638, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України , ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 16.09.2013 р.

Суддя Бринцев О.В.

/Справа № 922/2798/13/