Ухвала суду № 33575673, 17.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 818/3827/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі № 818/3827/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми , Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Український автомобільний холдинг"

про стягнення помилково сплаченого збору,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 (далі по справі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми, Управління Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області (далі по справі - відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Український автомобільний холдинг", в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо відмови надати Управлінню Державної казначейської служби України у м. Сумах Сумської області подання про повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 3387, 50 грн.

- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 3 387, 50 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року зазначений позов задоволено частково .

Стягнуто з Державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України в м.Сумах Сумської області - м. Суми, вул. Троїцька, 8, р/р 31217224700002 в ГУДКСУ у Сумській області, МФО 837013, код 37970593) на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) помилково сплачений збір у розмірі 3 387 (три тисячі триста вісімдесят сім) грн. 50 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2010 року позивач придбав автомобіль марки "Hundai Matrix", державний номер НОМЕР_2 (а.с. 15).

16 квітня 2010 року позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування за відчуження автомобіля в сумі 3 387, 50 грн. Зазначену суму коштів було сплачено до державного бюджету в повному обсязі, що підтверджується квитанцією КБ "Приватбанк" від 16.04.2010 № 2056.1864.3 (а.с. 16).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції від 13.01.2012, чинній станом на 20.02.2012), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, у відповідності до цього Закону обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

У відповідності до п. 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок), суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів сплачується платниками цього збору на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкритті в Управліннях державного казначейства в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, за місцем реєстрації легкового автомобіля.

Проте, у відповідності до вимог п.12 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом: купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі); успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом); з інших підстав, передбачених законодавством.

Отже, вимоги вказаного Порядку суперечать Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", який є спеціальним законом щодо визначення порядку справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки встановлюють інший ніж передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" порядок справляння збору, а також визначають у якості платника збору особу, яка придбала автомобіль.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 (пункт 5) визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином, особа, яка придбала автомобіль не є платником збору, а тому, не повинна надавати документ, що підтверджує його оплату, при реєстрації автомобіля.

З огляду на зазначене та враховуючи, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України, яка здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи, позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 3 387, 50 грн., сплаченого згідно квитанції від 16.04.2010, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача 1 неправомірними щодо не повернення у добровільному порядку сплаченого позивачем збору у розмірі 3 387, 50 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії. Саме вони мають вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

У відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, зі змінами та доповненнями, основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; внесення пропозицій Міністру щодо формування державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством; ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів; забезпечення збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, інших коштів відповідно до законодавства та здійснення контролю за їх сплатою; виконання інших завдань, визначених законами України та покладених на Пенсійний фонд України Президентом України.

Таким чином, відповідно до завдань, функції, прав та обов`язків Пенсійного фонду відповідач був позбавлений можливості прийняти рішення, щодо повернення таких грошових коштів позивачеві. Натомість, колегія суддів зазначає, що розпорядником видатків з Державного бюджету України є Державна казначейська служба України.

З огляду на зазначене, колегія суддів зауважує, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача 1, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача 1 - Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах щодо не повернення у добровільному порядку сплаченого позивачем збору у розмірі 3 387, 50 грн. на обов`язкове державне пенсійне страхування є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо посилання представника відповідача 1 на пропуск позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Приймаючи рішення щодо наявності або відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, судом враховано, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є оскарження дій УПФУ в м. Сумах щодо відмови у вчиненні дій про повернення помилково сплачених коштів та стягнення збору, процедура повернення якого визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 року №226 та який передбачає певний порядок такого повернення, зокрема подання заяви платником та внесення до органу Державної казначейської служби України відповідного подання в даному випадку - УПФУ в м. Сумах.

Таким чином, на переконання колегії суддів, про порушене право позивач міг дізнатись лише отримавши письмову відмову управління Пенсійного фонду України у вчиненні таких дій.

Як встановлено з матеріалів справи письмова відмова УПФУ в м. Сумах у вчиненні дій щодо перерахунку помилково сплачених коштів позивачу прийнята 18.04.2013 (а.с. 9).

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.06.2013р. по справі № 818/3827/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.Судді(підпис) (підпис) Пянова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.