Ухвала суду № 33575571, 17.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 р.Справа № 820/3964/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2013р. по справі № 820/3964/13-а за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів. звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій прохав суд стягнути адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у розмірі 16027,74 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2013р. адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до ТОВ "Автомобільно-транспортне підприємство «Автотранс» про стягнення суми було задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" (61010, м.Харків, вул. Першої Кінної армії,106, код ЄДРПОУ 36223817, МФО 351254, р/р 2600300118268 у АКРБ "Регіон-банк") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м.Харків, Держпром,1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач р/р 31219230700003, МФО 851011, код 14070760, УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова, код одержувача 37999654) суму заборгованості у розмірі 16027 (шістнадцять тисяч двадцять сім) грн. 74 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2013р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме постанова не ґрунтується на належних та допустимих доказах та допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, а саме засідання суду, за результатами якого була винесена постанова від 01.06.2013 р., було проведено без участі представника відповідача, про дату та час проведення засідання належним чином не сповіщалось, разом з цим відповідачем зазначається, що він виходячи з покладених на нього обов'язків, виконує похідну функцію і не зобов'язане забезпечувати безпосереднє працевлаштування інвалідів, підприємство відповідача не подавало звіти у січні, лютому, серпні, грудні 2012 р., але інформувало в телефонному режимі про наявність створених робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником апелянта надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в ТОВ "АТП "Автотранс" в 2012 році за звітом підприємства про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, за формою №10-ПІ працювало 2 інваліда. Для відповідача на 2012 рік цей норматив було встановлено в кількості 3 робочого місця.

Відповідач у січні-лютому, серпні, грудні 2012 році не інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць шляхом подання звітів за формою № 3-ПН, про що свідчить лист Харківського міського центру зайнятості від 17.05.13р. № ХМЦЗ-03-9132-22/13.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування на товаристві інвалідів, що свідчить про не виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 затверджено порядок подання підприємствам, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (далі - Порядок). Відповідно до цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007р. №42.

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма №10-П1, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42; далі - Звіт), датою його надходження до відділення є 28.03.2013р. (№ 8984).

Згідно з вказаним звітом відповідача середньооблікова кількість штатних працівників у 2012 році становила 87 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 2 особи, а також кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 3 особи.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією тому числі підприємством, організацією, в тому числі громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до листа Харківського міського центру зайнятості від 17.05.2013 р. № 9132 підприємство відповідача надавало звіти (Форма 3-ПН) про наявність вільних робочих місць для інвалідів за 2012 рік, а саме: за березень, квітень, травень, червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2012 р.

Тобто за січень, лютий, серпень, грудень 2012 р. підприємством відповідача звіти (Форма 3-ПН) про наявність вільних робочих місць для інвалідів надані не були.

Викладене свідчить про не виконання відповідачем в повному обсязі вимог щодо створення робочих місць, відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів".

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч.3 ст.18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендації МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Тобто, на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю покладено обов'язок по перше: виділити та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, по друге: надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по третє: якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплатити відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Колегія судів зазначає, що відповідачем не було щомісячо проінформовано службу зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів за 2012 рік шляхом подання звітів по формі № 3-ПН, що саме не заперечується відповідачем.

Разом з цим колегія судів вказує на те, що інформування в телефонному режимі про наявність створених робочих місць для працевлаштування інвалідів не є належним виконанням Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Тобто підприємство відповідача не надавало в повному обсязі державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, що свідчить про не виконання відповідачем вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Стаття 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для пропущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Також колегія судів зазначає, що твердження відповідача про те, що засідання суду, за результатами якого була винесена постанова від 01.06.2013 р., було проведено без участі представника відповідача, про дату та час проведення засідання належним чином не сповіщалось, не відповідають дійсності, в зв'язку з тим, що поштове повідомлення свідчить про те, що ним було отримано судову повістку 24.05.2013 р.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільно-транспортне підприємство "Автотранс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2013р. по справі № 820/3964/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.