Ухвала суду № 33575037, 16.09.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/4155/13-а

16.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 12.06.13 у справі № 801/4155/13-а

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" (вул. Години, 2 в, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98303)

до Керченської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (вул. Борзенко, 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 у задоволенні адміністративного позову Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" до Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2012 №0003751502 - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2013 в порядку статей 47, 49, 55, частин шостої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства здійснена заміна відповідача- Державної податкової інспекції у місті Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на належного- Керченську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

16.09.2013 до початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судовою колегією було задоволено.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Керченської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.12.2012 №0003751502, яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 59003,40 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, керуючись положеннями Податкового кодексу України, через затримку сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, яка склала більш ніж 30 календарних днів (31.07.2011 - 23.11.2012), податковий орган правомірно застосував штрафну санкцію у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу (295017,00 х 20%) - 59003,40 грн.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 05.12.2012 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003751502, яким позивачу визначені штрафні санкції у розмірі 20% узгодженого грошового зобов'язання у сумі 59003,40 грн.

Передумовою прийняття спірного повідомлення-рішення став акт № 268/15-02/19195199 від 27.11.2012 камеральної перевірки позивача щодо своєчасності сплати податку на додану вартість.

З акту перевірки вбачається, що позивачем несвоєчасно сплачено податок на додану вартість по декларації за червень 2011 року у сумі 295017,00 грн. по терміну сплати 30.07.2011. Фактично оплата була проведена 27.11.2012. за платіжним дорученням №1686, тобто з затримкою понад 30 календарних днів.

Неспроможними визнаються доводи апеляційної скарги стосовно того, що прийняття відповідачем спірного повідомлення-рішення є неправомірним та таким що суперечить закону, оскільки законом не передбачено застосування штрафних санкцій за порушення платником податків вимог з першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення через наступне.

Відповідно до 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року від 19.07.2011 позивачем визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та сума податку, що підлягає сплаті у бюджет у розмірі 295017,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2011 позивачем до банківської установи було спрямоване платіжне доручення № 2102 про перерахування податку на додану вартість за червень 2011 року у сумі 70000,00 грн.

Згідно статті 203 Податкового кодексу податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації, тобто, обов'язок самостійно сплатити узгоджене податкове зобов'язання позивачем повинен був виконаним до 30.07.2011 включно.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що станом на 30.07.2011 загальний податковий борг позивача з податку на додану вартість складав 5859225,21 грн., у тому числі недоїмка 5352296,30 грн., пеня 506928,91 грн., наявність якого позивачем не заперечувалась.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився факт правильного зарахування відповідачем коштів, сплачених за платіжним дорученням від 19.07.2011 у сумі 70000,00 грн. в рахунок погашення податкового боргу, що повністю узгоджується з приписами пункту 87.9. Податкового кодексу України.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги стосовного того, що відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин наявності помилково або надміру сплачених сум з інших платежів, які, без заяви платника податків, можливо направити на сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків та що органам державної податкової служби не надано право змінювати призначення платежу, яке самостійно визначено платником податків, а тому зарахування податковим органом сплачених платником податків сум у рахунок податкового боргу або податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу, що самостійно визначено платником податків, при перерахуванні платником податків коштів до бюджету є неправомірними діями відповідача з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 87.9. Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Як встановлено при апеляційному перегляді справи, лише 23.11.2012 проведено погашення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 3278867,00 грн. за платіжним дорученням №1686.

Судова колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що розподіленням отриманої суми за податковими зобов'язаннями позивача, податковий орган правомірно погасив заборгованість червня 2011 року у сумі 295017,00 грн., тобто відповідачем відповідно до вимог чинного податкового законодавства зараховано отримані платежі в погашення податкового боргу відповідно до календарної черговості його виникнення, оскільки відповідно до положень статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові пояснення щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, 197 пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013 у справі № 801/4155/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко