Ухвала суду № 33573478, 11.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 р.Справа № 1570/150/2012

Категорія: 10.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О.судді -Домусчі С.Д.судді -Шеметенко Л.П.

за участю секретаря - Левицької З.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Південної митниці на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року по справі за адміністративним позовом Роздільнянського районного центру зайнятості до Південної митниці та Міністерства доходів та зборів України(правонаступник Державної митної служби України) , за участю третьої особи - Головного управління ДКС України в Одеській області про стягнення ,-

ВСТАНОВИВ:

Роздільнянський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Південної митниці та просив стягнути кошти у розмірі 1190 грн. 96 коп.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року позов був задоволений .

Не погоджуючись з постановою представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.03.2013 року до участі у справі у якості співвідповідача було залучено Міністерство доходів та зборів України , а третьої особи - Головне управління ДКС України в Одеській області

Особи, що беруть участь у справі, про дату , час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що наказом Державної митної служби України №44-к від 19.01.2011 року ОСОБА_5 був звільнений з митних органів відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" за порушення Присяги.

На час свого безробіття ОСОБА_5 був зареєстрований у Роздільнянському районному центрі зайнятості згідно персональної картки, отримав статус безробітного, якому центром зайнятості надавались послуги у сприянні його працевлаштування та виплачено матеріальне забезпечення по безробіттю у розмірі 1190,96 грн. за період з 01.05.2011 року по 14.07.2011 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 року по справі №2а/1570/1611/2011 наказ про звільнення ОСОБА_5 був скасований та було зобов'язано відповідача негайно поновити ОСОБА_5 на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Роздільна"Південної митниці та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць .

На виконання судового рішення наказом ДМСУ №1582-к від 22.07.2011 року ОСОБА_5 поновлено на роботі в митних органах з 19.01.2011 року .

Роздільнянським районним центром зайнятості направлено до Південної митниці претензію №814/03-04 від 12.09.2011 року про повернення у місячний термін виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг безробітному ОСОБА_5 у розмірі 1190 грн. 96 коп., яку 15.09.2011 року отримано відповідачем,

Південна митниця не погодилась з претензією та надала свої заперечення, за якими претензію слід направляти до Державної митної служби України ,а кошторисом Південної митниці не передбачено виплату таких коштів .

Південною митницею претензія та наказ у встановленому законом порядку та строки оскаржено не було та кошти службі зайнятості не повернуті.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України №1533-III від 02.03.2000 року страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Згідно із п. 9 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"№1533-III від 02.03.2000 року втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин є припинення трудового договору відповідно до статті 36 (пункти 1, 2, 3), статті 38 (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), статті 39, статті 40 (пункти 1, 2, 5, 6) Кодексу законів про працю України.

Згідно ст. 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"№1533-III від 02.03.2000 року, встановлено , право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Відповідно до ст.1 Закону України, від 24.05.2001, № 2436-III "Про організації роботодавців"( в ред.,діючої на момент виникнення правовідносин) роботодавець - власник підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Відповідно до п. 10, 11 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"№1533-III від 02.03.2000 року роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю. Найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Апеляційний суд частково погоджується із висновком суду 1-ої інстанції та вважає , що функції роботодавця відносно ОСОБА_5 були розподілені між Державною митною службою України ,згідно з наказами якої відбувалося призначення та звільнення з посади та Південною митницею , яка виплачувала заробітну плату за роботу в цьому органі, та є належним відповідачем по справі та повинна відшкодовувати відповідно до ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"№1533-III від 02.03.2000 року вартість наданих соціальних послуг безробітному.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановлені постанови правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином, апеляційний суд доходить до висновку, що немає підстави для скасування постанови суду та прийняття нового судового рішення, необхідно залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції - без змін.

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210,211,212, ч. 5 ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Південної митниці залишити без задоволення , а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді: