Постанова № 33573208, 12.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ONT >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 вересня 2013 року 15:12 №826/12681/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Кришталь М.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу/FONT>

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком»

до

державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 №0001262202,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 №0001262202.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС на підставі хибних висновків акту перевірки від 10.01.2013 №15/22-2/31304435 з питань правильності обчислення податкових зобов’язань та податкового кредиту за період з 01.06.2012 по 30.06.2012, прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 №0001262202, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 146 607,00 грн.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 10.01.2013 №15/22-2/31304435 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 №0001262202. Так, відповідачем вказано на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» та товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспейс».

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» з питань правильності обчислення податкових зобов’язань та податкового кредиту за період з 01.06.2012 по 30.06.2012.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість на суму 97 738,00 грн. за червень 2012.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва ДПС складено акт від 10.01.2013 №15/22-2/31304435 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 №0001262202, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання із податку на додану вартість у сумі 146 607,00 грн., у тому числі: 97 738,00 грн. – основний платіж, 48 869,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді, покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 26.03.2012 №260312.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 10.01.2013 №15/22-2/31304435 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» та товариством з обмеженою відповідальністю «Акваспейс» за договором від 26.03.2012 №260312.

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Акваспейс» (продавець) було укладено договір поставки від 26.03.2012 №260312, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає та зобов’язується оплатити товар.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору поставки від 26.03.2012 №260312, копії видаткових накладних від 18.06.2012 №20 та від 19.06.2012 №23; копії податкових накладних від 18.06.2012 №20 та від 19.06.2012 №23; копії рахунків-фактури від 18.06.2012 № РФ АС-437 та від 19.06.2012 №РФ АС-443; банківські виписки за відповідні періоди, докази щодо наявності відповідних складських приміщень.

Так, за посиланням позивача, у товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» наявні приміщення для зберігання придбаного товару, що підтверджується витягом від 03.10.2011 №31518639, виданого комунальним підприємством Київським міським бюром технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна; свідоцтвом від 05.09.2011 №570-В про право власності на нежитлові приміщення; технічним паспортом на нежитловий будинок. Окрім того, товар поставлений товариством з обмеженою відповідальністю «Акваспейс» за договором поставки від 26.03.2012 №260312 був реалізований товариством з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком», що підтверджується копіями договорів з третіми особами від 26.04.2012 №803750-106-106 та від 01.03.2012 №16-ВТ/2012; копіями видаткових та податкових накладних за відповідні періоди; копією специфікації; копіями рахунків; банківськими виписками за відповідні періоди.

У свою чергу, державною податковою інспекцією у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» та товариством з обмеженою відповідальністю «Акваспейс», вказано на акт державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва ДПС від 20.09.2012 №713/22-6/37244618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспейс», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період червень 2012 року», яким встановлено, що товариство відсутнє за місцезнаходженням, а також відсутні у товариства виробничі потужності для здійснення господарської діяльності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2013 в адміністративній справі №2а-14946/12/2670, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспейс» задоволено частково, визнано протиправними дії державної податкової інспекції у інспекції у Оболонському районі міста Києва при складанні акту від 20.09.2012 №713/22-6/37244618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспейс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період червень 2012 року».

Згідно з частиною четвертою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до статті 129 Конституції України одним із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду. З конституційною нормою кореспондуються приписи статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема, обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 в адміністративній справі №2а-14946/12/2670 набрала законної сили 10.04.2013, про що свідчать матеріали справи.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено протиправність дій державної податкової інспекції у інспекції у Оболонському районі міста Києва при складанні акту від 20.09.2012 №713/22-6/37244618 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Акваспейс», судом не беруться до уваги посилання відповідача на відповідний акт, як доказ правомірності оскаржуваного рішення.

Окрім того, суд звертає увагу, що під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Акваспейс». Відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які покладено в основу висновків акту перевірки на підтвердження відсутності факту реальності господарських операцій, вчинених контрагентами.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 27.02.2013 №К/9991/92757/11, від 20.02.2013 №К/9991/53330/12, від 28.02.2013 №К-20720/10, від 07.03.2013 №К-41951/10, від 04.04.2013 №К/800/8602/13, від 13.06.2013 № К/9991/71532/11.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» та товариством з обмеженою відповідальністю «Акваспейс» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2013 №0001262202 підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС від 07.02.2013 №0001262202.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.