Ухвала суду № 33572174, 10.09.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 127/6430/13-ц Провадження № 22-ц/772/2483/2013Головуючий в суді першої інстанції:Сичук М.М.Категорія: 57Доповідач: Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Іменем України

10 вересня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого : Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби України на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2013 року за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Романа Володимировича, -

в с т а н о в и л а:

08 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Роєнка Р.В. Скаргу обґрунтовував тим, що 12 серпня 2011 року головним державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа 32-4364-2010, виданого 23.07.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці про зобов'язання головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ у м. Києві Магду С.Г. виконати виконавчий лист №2-3878-09, виданий цим судом 24.11.2009 року про стягнення на його користь заробітної плати. Проте, державним виконавцем та іншими посадовими особами Відділу примусового виконання рішень ДВС України допускається тяганина та бездіяльність при виконанні вказаного листа. Протягом шести місяців жодних дій щодо виконання передбачених законом обов'язків, посадовими особами Державної виконавчої служби не вжито. При цьому саме рішення суду щодо стягнення на його користь заробітної плати не виконується більше трьох років. З цих підстав просив визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Роєнка Р.В. та посадових осіб Відділу примусового виконання рішень ДВС України з виконання виконавчого листа №2-4364-2010 року., виданого 23.07.2010 року та зобов'язати посадових осіб Державної виконавчої служби України негайно виконати виконавчий лист.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2013 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Державної виконавчої служби України, допущену при виконанні виконавчого листа №2-4364-2010, виданого 23.07.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці щодо зобов'язання Головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ у м. Києві Магду С.Г. виконати виконавчий лист №2-3878-09, виданий судом 24.11.2009 року про стягнення на користь заявника заробітної плати.

Зобов'язано Державну виконавчу службу України вчинити дії, передбачені Закону України «Про виконавче провадження» з виконання виконавчого листа № 2-4364-2010, виданого 23.07.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Державна виконавча служба України ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення скарги для продовження її розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовувалися тим, що суд першої інстанції, в порушення норм ст. 76 ЦПК України , не повідомив належним чином Державну виконавчу службу України про час та місце розгляду справи та розглянув скаргу за відсутності представника заінтересованої особи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, прийшла до висновку, що дану скаргу слід задоволити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким, суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам, ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України Роєнком Р.В. 12.08.2011 року винесено постанову ВП №28130063 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-4364-2010 року, виданого 23.07.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці щодо зобов'язання Головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ у м. Києві Магду С.Г. виконати виконавчий лист №2-3878-09, виданий судом 24.11.2009 року про стягнення на користь ОСОБА_2 заробітної плати.

Проте на даний час зазначене рішення не виконано.

Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем при виконанні виконавчого листа №2-4364-2010 року, виданого 23.07.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, не вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та «Інструкцією про проведення виконавчих дій» по примусовому виконанню рішення суду, а тому бездіяльність державного виконавця у даному виконавчому провадженні є неправомірною. Разом з тим, вимоги про зобов'язання посадових осіб Державної виконавчої служби України негайно виконати виконавчий лист не підлягають до задоволення з підстав невідповідності даного способу захисту нормам, які визначають підстави для негайного виконання судових рішень.

З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погодитися неможливо.

Державний виконавець у виконавчому провадженні є особою, яка наділена правом на здійснення примусового виконання рішення (ст.ст. 2, 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець цього майна повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби у строк до початку примусового виконання рішення. Після внесення покупцем коштів арешт з проданого майна боржника знімається за постановою державного виконавця.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.06.2010 року визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ у м. Києві Магди С.Г. при виконанні виконавчого листа №2-3878/09, виданого 24.11.2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 17500 грн. за затримку видачі трудової книжки з ДАК «Укрресурси».

Зобов'язано головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ у м. Києві Магду С.Г. вчинити передбачені Законом України «Про виконавче провадження» та у строки передбачені цим Законом дії з примусового виконання виконавчого листа №2-3878/09, виданого 24.11.2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 09 червня 2011 року змінено спосіб та порядок виконання ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.06.2010 року шляхом зобов'язання підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ у м. Києві вчинити , передбачені Законом України «про виконавче провадження» та у строки, передбачені цим Законом, дії з примусового виконання виконавчого листа 32-3878/09, виданого 24.11.2009 року Ленінським районним судом м. Вінниці.

За змістом ст. 389 ЦПК України про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Таким чином, державний виконавець є учасником виконавчого провадження, проте не є стороною, зокрема, боржником у виконавчому документі, який виданий на користь стягувача ОСОБА_2 24.11.2009 року.

Частиною 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

По справі встановлено, що бездіяльність державного виконавця у даному виконавчому провадженні була визнана судом неправомірною 29.06.2010 року.

З цього часу бездіяльність державного виконавця, якщо така мала чи має місце, може бути самостійним предметом оскарження в порядку , визначеному у розділі VII ЦПК «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ст. 387 ЦПК України не може здійснюватися у виконавчому провадженні (ст. 389 ЦПК).

За таких обставин, скарга ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого документа, виданого 23.07.2010 року не підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції на дані обставини справи уваги не звернув та не застосував до спірних правовідносин норми процесуального права, які підлягають до застосування, а тому відповідно до п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції підлягає до скасування з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити частково.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 19 квітня 2013 року скасувати, постановити нову ухвалу.

В задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнка Романа Володимировича - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Л.О. Голота

/підпис/ І.М. Стадник

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду І.В.Міхасішин