Рішення № 33571367, 16.09.2013, Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим

16.09.2013 103/1712/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2013 року м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: судді Яніна І.А.,

при секретарі Саттаровій Е.Е.,

за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахчисарай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення порядку користування житловим будинком,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визначення порядку користування житловим будинком, зазначивши, що вона є власником 1\6 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідач є власником 5/6 часток вказаного домоволодіння. На підставі судового рішення ОСОБА_1 вселилася у будинок, який складається із чотирьох житлових кімнат, коридору та інших приміщень. Позивач просила суд визначити за нею право користування найменшою кімнатою площею 8,3 кв.м, в якій вона раніше проживала. Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи, яка була проведена в іншій цивільній справі у спорі між ними, поділ спірного житлового будинку є неможливим. Пославшись на п.6 постанови Пленуму Верховного Суду від 3 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», позивач звернулася до суду із вказаними вимогами.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, пославшись на обставини, зазначені у позові та пояснили, що виділ 1/6 частки будинку в натурі неможливий, що підтверджено висновком судової будівельно-технічної експертизи, при цьому в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації за належну їй 1/6 частку домоволодіння було відмовлено.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, оскільки кімнати є суміжними, кімната площею 8,3 кв м. є прохідною, її площа більше, чим припадає на 1/6 частку позивача, відповідач не дає своєї згоди на прохід через її власність, не бажає спільно з позивачем використовувати належно їй майно, при цьому для вирішення питання визначення порядку користування житловим приміщенням необхідний висновок експертизи, якого матеріали справи не містять. Крім того, позивач не є членом сім'ї відповідача, проживає в іншому житловому приміщенні і не потребує зазначеної в позові житлової площі.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі представлених сторонами доказів, а ст.ст.10,60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, виходячи із засад змагальності сторін, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доведення та подання доказів, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, здійсненню особами, які беруть участь у справі їхніх прав, вислухавши осіб, які брали участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дослідивши матеріали цивільної справи №2-804/2010, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до статті 13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов'язки, а й орієнтовно вказує на його зобов'язання.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

У відповідності до ч.3 ст.319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/6 частки житлового будинку з надвірними спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 9 квітня 2008 року (а.с.4,26), а ОСОБА_4 є власником 5/6 часток зазначеного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 лютого 2007 року (а.с.62).

Рішенням Бахчисарайського районного суду АРК від 1 вересня 2010 року, яке набрало законної сили (а.с.58-61), в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації за частку в нерухомому майні, визнання права власності за відповідачем, припинення права власності на частку в нерухомому майні було відмовлено. При розгляді справи ОСОБА_4 пояснила, що наміру придбати у ОСОБА_1 її частку будинку в неї немає (а.с.56).

Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи у справі №2-804/2010 виділ 1/6 частки будинку в натурі є неможливим (а.с.64).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Зокрема при встановленні порядку користування будинком кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку, виходячи із його частки в праві спільної власності на будинок. Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень в натурі, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об'єкт самостійної власності кожного з них.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 3 квітня 2013 року (справа №6-12 цс13), яка відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно п.6 постанови Пленуму Верховного Суду від 3 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

Із наданих суду доказів вбачається, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, складається із чотирьох житлових кімнат площами 10,1 кв.м, 15,8 кв.м, 8,3 кв.м, 8,6 кв.м. (загальною житловою площею 42,8 кв.м), та інших допоміжних приміщень (а.с.63). На 1\6 частку будинку припадає 7,13 кв.м. житлової площі.

За таких обставин, позивачу необхідно передати у користування найменшу, неізольовану житлову кімнату площею 8,3 кв.м, що незначно перевищує належну їй частку, залишивши відповідачу в користуванні три житлові кімнати площами 10,1 кв.м, 15,8 кв.м, 8,6 кв.м., при цьому коридор, кухню, санвузол залишити в загальному користуванні.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовій збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, виходячи із засад змагальності, межі судового розгляду, обов'язку сторін щодо доказування та подання доказів, керуючись ст.ст.10,11,27,31,60,88,131,213,215,218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визначити порядок користування житловим будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 у користування одну кімнату площею 8,3 кв.м.; коридор, кухню, санвузол залишити в загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовій збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК, у строки апеляційного оскарження, передбачені ст.294 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: