Постанова № 33571228, 16.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2013 р. Справа№ 910/2613/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Шевченка Е.О.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Шутов О.О. (довіреність №29-1-1/156-06 від 05.06.2013 р.)

від відповідача - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ»

на рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2013 року

у справі №910/2613/13 (суддя Гавриловська І.О)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Голуб Юрій Юрійович

про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 5386670,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Автокразбанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 29-І від 01.09.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Саваріною О.С., зареєстрованим в реєстрі за № 5225, в рахунок погашення заборгованості за договором про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. у розмірі 5386670,66 грн. в тому числі:

- 3493126,67 грн. - строкова заборгованість за кредитом;

- 1533262,38 грн. - проценти, нараховані на строкову заборгованість за кредитом;

- 10968,95 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

- 349312,67 грн. - штраф за недотримання умов кредитного договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Голуба Юрія Юрійовича.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.04.2013 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення без змін.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 16.09.2013 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третьої особи.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 21.06.2013 р., 01.07.2013 р., 16.07.2013 р., 22.08.2013 р., 02.09.2013 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

01.09.2010 р. між Публічним акціонерним товариством «Автокразбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ» (позичальник) було укладено договір про кредитну лінію № 29.

Згідно п. 1.1. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. в редакції додаткового договору № 11 від 20.07.2011 р. до даного договору, банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної «відкличної» кредитної лінії з лімітом кредитування 3493126,67 грн. на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати, своєчасно та в повному обсязі повернути банку кредит, сплатити проценти, комісію, а у випадках, визначених цим договором - також штраф, неустойку та виконати інші грошові, майнові та немайнові зобов'язання, передбачені цим договором.

Додатковими договорами №№ 1 - 8, 9 - 11 до договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. змінювався ліміт кредитування за даним договором, процентна ставка, умови забезпечення договору та умови дострокового розірвання.

Додатковими договорами № 9/1, 12 - 24 до договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. було змінено порядок сплати процентів за кредит за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. встановлено, що кредит надається на термін до 29.08.2013 р. включно.

Згідно п. 1.3. зазначеного договору, кредит надається шляхом сплати платіжних документів позичальника з рахунку № 20636000113639, або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Позичальник використовує отримані кошти за цільовим призначенням - на поповнення обігових коштів.

Відповідно до п. 1.4. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. в редакції додаткового договору № 23 від 27.06.2012 р. до даного договору, позичальник щоквартально сплачує проценти за користування кредитом на рахунок № 20681000113639, код ЄДРПОУ 3542460, МФО 331100 із розрахунку 27 % річних. Тип процентної ставки за кредитом - фіксована. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється банком щомісячно, станом на 25 число кожного місяця, у відповідності до залишку заборгованості на кредитному рахунку.

Згідно п. 1.5. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., відсотки за користування кредитом нараховуються з моменту отримання позичальником коштів (зарахування на поточний рахунок позичальника, або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за методом «факт/360». Кількість днів в році умовно приймається за 360 днів. При розрахунку відсотків враховується день надання і не враховується день погашення кредиту.

Пунктом 2.1. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. в редакції додаткового договору № 11 від 20.07.2011 р. до даного договору встановлено, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань, які виникають з цього договору, банк приймає в заставу - нежилі приміщення з № 1 по № 23 (групи приміщень № 2), з № 1 по № 17 (групи приміщень № 8) (в літ. А), загальною площею 543,90 кв.м., що належить на праві власності ТОВ «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ».

Згідно п. 3.1. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., даний договір діє з моменту його укладення до повного погашення загальної суми кредиту, суми нарахованих відсотків, а також виконання усіх інших зобов'язань позичальника перед банком, які передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.7. вказаного договору, погашення кредиту та відсотків позичальником здійснюється з поточного рахунку або іншого рахунку позичальника платіжними дорученнями, або іншим незабороненим чинним законодавством способом, не пізніше строків, вказаних в цьому договорі.

Пунктом 3.8. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. в редакції додаткового договору № 24 від 28.09.2012 р. до даного договору визначено, що відсотки за користування кредитом, нараховані за поточний квартал, позичальник сплачує щоквартально, не пізніше останнього робочого дня поточного кварталу, а відсотки, які нараховані за період з 25.06.2011 р. по 24.09.2012 р., не пізніше 31.12.2012 р. включно.

Згідно п. 3.9. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються для оплати прострочених відсотків за кредит, потім нарахованих відсотків. Сума, що залишилась, спрямовується на погашення кредиту. У випадку наявності простроченої заборгованості за кредитом, банком може бути застосована інша черговість платежів.

Відповідно до п. 3.10. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., у випадку порушення строків повернення кредиту і відсотків за кредит, банк має право застосувати штраф у розмірі, обумовленому в цьому договорі та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 5.2. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. в редакції додаткового договору № 24 від 28.09.2012 р. до даного договору визначено, що відсотки, нараховані за фактичний строк користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплачувати банку не пізніше останнього робочого дня кожного кварталу, а відсотки, які нараховані за період з 25.06.2011 р. по 24.09.2012 р., не пізніше 31.12.2012 р. включно.

Згідно п. 5.3. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., у разі непогашення кредиту у встановлений термін позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 10 % річних від непогашеної суми, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, що не звільняє його від зобов'язання погасити кредит.

Відповідно до п. 5.3. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., за порушення строків погашення відсотків за кредит позичальник зобов'язаний сплачувати банку додатково до встановленої відсоткової ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 6.7. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. передбачено, що у разі невиконання умов цього договору в частині своєчасного погашення відсотків та/або кредиту, або виявлення факту нецільового використання кредитних коштів, або погіршення фінансового стану позичальника та ухилення його від банківського контролю, або у випадку, коли виданий кредит виявився з різних причин незабезпеченим, банк має право в односторонньому порядку достроково вимагати погашення кредиту та нарахованих відсотків із застосуванням штрафу в розмірі 10 % від суми кредиту, та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

На виконання договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. між ПАТ «Автокразбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 29-І від 01.09.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом, зареєстрований в реєстрі за № 5225, відповідно до умов якого цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за договором про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., а також будь-яких додаткових договорів і доповнень до нього (в тому числі додаткових договорів щодо збільшення ліміту кредитування по вказаному договору про кредитну лінію), які можуть бути укладені в майбутньому (кредитний договір). Згідно якого іпотекодавець зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти в сумі 3493126,67 грн. в строк до 29.08.2013 р. включно, сплатити 27,0 % річних, а також комісії, пеню та інші штрафні санкції в розмірі та випадках, передбачених вказаним кредитним договором. Цим договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням по договору, звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов кредитного договору чи умов іпотечного договору.

Крім того, даний іпотечний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, викладені в цьому договорі. У випадку збільшення (зменшення) суми основного зобов'язання (або) відсоткової ставки, продовження строків виконання зобов'язань за даним кредитним договором, або будь-яких інших змін умов кредитного договору (шляхом укладання додаткових угод до нього), дія іпотеки, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

У відповідності до п. 2.1. іпотечного договору № 29-І від 01.09.2010 р., предметом іпотеки є нерухоме майно іпотекодавця, а саме: нежилі приміщення з № 1 по № 23 (групи приміщень № 2), з № 1 по № 17 (групи приміщень № 8 (в літері А), загальною площею 543,90 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Новомостицька, 2, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень. Іпотека встановлюється без передачі предмета іпотеки іпоткодержателю.

Згідно п. 2.2. зазначеного іпотечного договору, ринкова вартість предмета іпотеки, відповідно до висновку оцінювача ДП «Альфа-експерт» від 26.07.2010 р. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 2326 від 24.03.2001 р.) станом на 26.07.2010 р. складає 6620000,00 грн.

Відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП КМБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 23.07.2010 р. за № 26800107, інвентаризаційна вартість не визначалась.

Узгоджена сторонами за даним договором вартість предмета іпотеки складає 6620000,00 грн.

Пунктом 6.1. іпотечного договору № 29-І від 01.09.2010 р. встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем у встановлений строк зобов'язань забезпечених іпотекою, а також довгостроковому стягненні кредиту на підставах, обумовлених кредитним договором, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити свої вимоги, а саме: погасити кредит та нараховані відсотки, пеню та інші штрафні санкції, а також судові витрати, витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса та витрати, пов'язані з утриманням, збереженням та реалізацією предмету іпотеки, з суми коштів отриманих від продажу предмету іпотеки, шляхом його реалізації в установленому законом порядку. При цьому, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом даного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на майно.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з домовленістю сторін про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з цим договором та в порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 6.2. іпотечного договору № 29-І від 01.09.2010 р., після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою забезпечення його належного господарського використання згідно з цільовим призначенням, а також отримання доходів, предмет іпотеки передається іпотекодержателю, або третій особі за погодженням між іпотекодавцем та іпотекодержателем, в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим договором. Управління предметом іпотеки відповідно до цього пункту може здійснюватись, зокрема, шляхом його передачі в найм (оренду), лізинг, інше платне користування тощо.

Пунктом 6.3. іпотечного договору № 29-І від 01.09.2010 р. та його підпунктами визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

- на підставі рішення суду;

- на підставі виконавчого напису нотаріуса;

- шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;

- шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»;

- шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Відповідно до п. 6.4. іпотечного договору № 29-І від 01.09.2010 р., звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме:

- шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку»;

- шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно п. 8.1. іпотечного договору № 29-І від 01.09.2010 р., цей договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання сторонами всіх зобов'язань, передбачених кредитним договором та всіма змінами і доповненнями до нього.

Позивач стверджує, що ним на виконання вимог договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. було надано ТОВ «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ» кредитні кошти, що підтверджується меморіальними ордерами № 1064 від 01.09.2010 р. на суму 400000,00 грн., № 1237 від 02.09.2010 р. на суму 1200000,00 грн., № 746 від 08.09.2010 р. на суму 203000,00 грн., № 1147 від 09.09.2010 р. на суму 1197000,00 грн., № 1158 від 16.09.2010 р. на суму 5000,00 грн., № 1563 від 17.09.2010 р. на суму 250000,00 грн., № 2493 від 27.09.2010 р. на суму 155000,00 грн., № 1577 від 04.10.2010 р. на суму 60000,00 грн., № 1121 від 05.10.2010 р. на суму 65000,00 грн., № 1058 від 07.10.2010 р. на суму 2510000,00 грн., № 325 від 08.10.2010 р. на суму 6204000,00 грн., № 701 від 18.11.2010 р. на суму 81000,00 грн., № 1334 від 19.11.2010 р. на суму 100000,00 грн., № 1149 від 24.11.2010 р. на суму 700000,00 грн., № 1310 від 26.11.2010 р. на суму 500000,00 грн., № 19600 від 30.11.2010 р. на суму 1270000,00 грн., № 593 від 01.12.2010 р. на суму 4000,00 грн., № 1157 від 17.12.2010 р. на суму 200000,00 грн., № 911 від 23.12.2010 р. на суму 25000,00 грн., № 2539 від 10.01.2011 р. на суму 80000,00 грн., № 1239 від 12.01.2011 р. на суму 8000,00 грн., № 1377 від 20.01.2011 р. на суму 500,00 грн., № 2147 від 24.01.2011 р. на суму 2000,00 грн., № 1452 від 28.01.2011 р. на суму 2470,00 грн., № 842 від 02.02.2011 р. на суму 350,00 грн., № 1175 від 03.02.2011 р. на суму 50000,00 грн., № 656 від 03.02.2011 р. на суму 600000,00 грн., № 1018 від 11.02.2011 р. на суму 4000,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. не виконував належним чином, у зв'язку з чим станом на 21.01.2013 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 5386670,66 грн., в тому числі:

- 3493126,67 грн. - строкова заборгованість за кредитом;

- 1533262,38 грн. - проценти, нараховані на строкову заборгованість

за кредитом;

- 10968,95 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів;

- 349312,67 грн. - штраф за недотримання умов кредитного договору.

На підтвердження неналежного виконання ТОВ «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ» зобов'язань за договором про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., позивачем долучено до матеріалів справи банківські виписки з особового рахунку відповідача та меморіальні ордери № 17193 від 30.09.2010 р. на суму 2739120,00 грн., №18704 від 29.12.2010 р. на суму 6100000,00 грн., № 20245 від 30.06.2011 р. на суму 125000,00 грн., № 20244 від 30.06.2011 р. на суму 71500,00 грн., № 20243 від 30.06.2011 р. на суму 241500,00 грн., № 20246 від 30.06.2011 р. на суму 210000,00 грн., № 20242 від 30.06.2011 р. на суму 41663,00 грн., № 20236 від 30.06.2011 р. на суму 52218,80 грн., № 20240 від 30.06.2011 р. на суму 36385,10 грн., № 20238 від 30.06.2011 р. на суму 36385,10 грн., № 1421 від 20.07.2011 р. на суму 1415468,08 грн., №1423 від 20.07.2011 р. на суму 1313953,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Автокразбанк» неодноразово направлялись на адресу ТОВ «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ» претензії про погашення заборгованості (вих. № 181/2 від 30.03.2012 р., № 06/07 від 07.08.2012 р., № 20-1/22-08 від 22.01.2013 р.). Однак, вищезазначені претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

У звязку з цим, ПАТ «Автокразбанк» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-XXI СТОЛІТТЯ» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 29-І від 01.09.2010 р., в рахунок погашення заборгованості за договором про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. у розмірі 5386670,66 грн.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши позичальнику ТОВ «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ» кредитні кошти за договором про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., однак свої зобов'язання за даним договором позичальник належним чином не виконав.

Позовні вимоги відповідачем та третьою особою не спростовані належними доказами, розрахунок позивача перевірено апеляційним господарським судом, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання ПАТ «Автокразбанк» права продажу предмета іпотеки за договором купівлі-продажу будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом для задоволення вимог ПАТ «Автокразбанк» за договором про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. в розмірі кредитної заборгованості - 5386670,66 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.1. договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. в редакції додаткового договору № 11 від 20.07.2011 р. визначено, що в забезпечення виконання позичальником зобов'язань, які виникають з цього договору, банк приймає в заставу - нежилі приміщення з № 1 по № 23 (групи приміщень № 2), з № 1 по № 17 (групи приміщень № 8) (в літ. А), загальною площею 543,90 кв.м., що належить на праві власності ТОВ «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ».

Як зазначалось вище, на виконання договору про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р. між ПАТ «Автокразбанк» (іпотекодержатель) та ТОВ «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ» (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 29-І від 01.09.2010 р., відповідно до умов якого цей договір забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, як кредитора за договором про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., а також будь-яких додаткових договорів і доповнень до нього (в тому числі додаткових договорів щодо збільшення ліміту кредитування по вказаному договору про кредитну лінію), які можуть бути укладені в майбутньому (кредитний договір), згідно якого іпотекодавець зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти в сумі 3493126,67 грн. в строк до 29.08.2013 р. включно, сплатити 27,0 % річних, а також комісії, пеню та інші штрафні санкції в розмірі та випадках, передбачених вказаним кредитним договором. Цим договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за зобов'язанням по договору, звернення стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов кредитного договору чи умов іпотечного договору.

Даний іпотечний договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, викладені в цьому договорі. У випадку збільшення (зменшення) суми основного зобов'язання (або) відсоткової ставки, продовження строків виконання зобов'язань за даним кредитним договором, або будь-яких інших змін умов кредитного договору (шляхом укладання додаткових угод до нього), дія іпотеки, передбаченої цим договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Щодо позовної вимоги ПАТ «Автокразбанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) в рахунок погашення заборгованості за договором про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення даної вимоги повністю з огляду на наступне.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1. ст. 590 ЦК України).

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 ст. 34 Закону України «Про іпотеку» визначено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Згідно ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього закону.

Реалізація предмета іпотеки здійснюється у населеному пункті за місцем його розташування, а якщо предмет іпотеки перебуває за межами населеного пункту, його реалізація здійснюється у найближчому населеному пункті або районному центрі на території, на яку поширюються повноваження відділу державної виконавчої служби, на виконанні якого перебуває рішення суду, або виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Частиною 2 ст. 43 Закону України «Про іпотеку» визначено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Згідно п. 2.2. зазначеного іпотечного договору, ринкова вартість предмета іпотеки, відповідно до висновку оцінювача ДП «Альфа-експерт» від 26.07.2010 р. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 2326 від 24.03.2001 р.) станом на 26.07.2010 р. складає 6620000,00 грн.

Відповідно до витягу з Реєстра прав власності на нерухоме майно, виданого КП КМБТІ та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 23.07.2010 р. за № 26800107, інвентаризаційна вартість не визначалась.

Узгоджена сторонами за даним договором вартість предмета іпотеки складає 6620000,00 грн.

Враховуючи наведене, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, дослідивши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ» про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог ПАТ «Автокразбанк» у розмірі 5386670,66 грн. (у тому числі:

- 3493126,67 грн. - строкова заборгованість за кредитом;

- 1533262,38 грн. - проценти, нараховані на строкову заборгованість за кредитом за період з 25.06.2011 р. до 01.01.2013 р.;

- 10968,95 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 03.01.2013 р. до 30.01.2013 р.;

- 349312,67 грн. - штраф за недотримання умов кредитного договору);

встановлення способу реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором № 29-І від 01.09.2010 р. шляхом надання ПАТ «Автокразбанк» права продажу предмета іпотеки за договором купівлі-продажу будь-якій особі-покупцеві за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом для задоволення вимог ПАТ «Автокразбанк» за договором про кредитну лінію № 29 від 01.09.2010 р., підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на порушення норм матеріального і процесуального права, слід вважати такими, що не заслуговують на увагу. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРО-ХХІ СТОЛІТТЯ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.04.2013 р. у справі №910/2613/13 залишити без змін.

Справу №910/2613/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Шевченко Е.О.