Рішення № 33571138, 19.09.2013, Господарський суд Чернігівської області

Г о с п о д а р с ь к и й с у д

Чернігівської області

14000, м. Чернігів , пр. Миру, 20, тел. 698-166

Іменем України

Рішення

16 вересня 2013 року Справа № 927/1079/13

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

«БНХ Україна», 02002, м. Київ вул. Луначарського, 4 (літера А).

Відповідач: приватне підприємство «Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика», 16000, м. Новгород - Сіверський, вул. Шевченка, 18.

про стягнення 68106,27 грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін:

Позивача: Калмикова Ю.В.

Відповідача: не з'явився.

Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача боргу з оплати товару за договором поставки № 35/04-С/13 від 29.01.2013р в розмірі:

- 56 862,66 грн. - основний борг,

- 3 947,47 грн. - пеня,

- 7 296,14 грн. - штраф.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з'явився, заперечень, відзиву не надав, причин не повідомив, будь-яких заяв, клопотань від нього не надходило.

В судовому засіданні, у якому оголошувалася перерва, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав додаткові письмові пояснення.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

29.01.2013 між сторонами укладено договір поставки № 35/04-С/13, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти в свою власність і оплатити продукцію виробництва підприємств Республіки Білорусь (надалі «товар»). Найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати і строк поставки кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, які являються невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1.). Сторони встановили, що підставою оплати є рахунок-фактура, яка надається постачальником покупцеві (п. 4.1.). Згідно з п. 4.2. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 31.01.2013р.) покупець зобов'язався оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 100% загальної вартості поставленої партії впродовж 7 банківських днів від дати поставки.

Згідно з частинами 1,6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, за винятком випадків, передбачених законом (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

За видатковими накладними: № 188 від 06.02.2013р. (29664,94грн.), №250 від 12.02.2013р. (37197,72грн.) позивач передав, а відповідач прийняв товар, погоджений специфікаціями № 2 від 06.02.2013р. та № 3 від 12.02.2013р., на загальну суму 66862,66 грн. Постачальник виставив для оплати відповідачеві рахунки-фактури № 188 від 06.02.2013р. на суму 29664,94грн., № 293 від 12.02.2013р. на суму 37197,72грн.

Позивач здійснив часткове погашення заборгованості за рахунком № 188 від 06.02.2013р., сплативши 10000грн. позивачеві. Доказів погашення решти заборгованості за одержаний на підставі договору, видаткових накладних товар відповідачем не надано. Отже з відповідача на корить позивача підлягає стягненню 56862,66 грн. боргу.

Згідно з ст. 230 ГК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

За порушення зобов'язання з оплати товару позивачем нарахована до сплати пеня у розмірі 3 947,47 грн. (розрахунок а.с. 6), на підставі п. 8.6 договору, яким передбачено, що у випадку недотримання строків оплати, які узгоджені сторонами, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, котра діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості несплаченого в строк товару за кожний день прострочення. Вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем нарахований штраф - 27% річних від простроченої суми за весь період прострочення, що становить 7296,14грн. Таке нарахування здійснено на підставі додаткової угоди № 1 від 31.01.2013р., якою п. 8.6. доповнений другим реченням. Цим реченням передбачена сплата покупцем штрафу в розмірі 27%річних від простроченої суми вартості товару за весь період прострочення. У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що штраф нарахований відповідно до ст. 549 ЦК України.

В цій частині позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного.

Поняття штрафу визначене частиною 2 статті 549 ЦК України, як неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Як вбачається з позовної заяви, позивачем нарахований штраф у розмірі 27%річних з прострочених сум за кожний день прострочення, зокрема з простроченої суми в розмірі 19664,94грн. за видатковою накладною № 188 за 180 днів прострочення, з простроченої суми в розмірі 37197,72грн. за видатковою накладною № 250 - за 170 днів прострочення. Порядок такого нарахування відповідає пені, якою є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України). У разі прострочення грошового зобов'язання можуть бути нараховані 27%річних, якщо такий розмір передбачений договором, на підставі частини 2 статті 625 ЦК України. На відміну від пені, відсотків річних, сума яких може зростати в залежності від кількості днів прострочення, штраф стягується одноразово. На користь такого твердження вказують частини 2 статей 231, 274 ГК України.

Отже фактично договором не передбачено нарахування штрафу. Подвійне застосування пені не допускається, стягнення відсотків річних згідно з статтею 625 ЦК України не заявлено.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу та пені. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Новгород-Сіверська бавовняно-ткацька фабрика» (Чернігівська обл., м. Новгород-Сіверський, вул. Шевченка, 18, код 00306779) на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БНХ Україна» (м. Київ, вул. Луначарського, 4 (літера А), код 32305906) 56862,66грн. боргу, 3947,47грн. пені, 1536,18грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення виготовлено 19.09.2013р

Суддя С.І. Михайлюк