Рішення № 33571045, 17.09.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" вересня 2013 р. Справа № 906/1048/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Грабовський В.А. - довір. №150 від 01.08.2013;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (с. Софіївська Борщагівка Київо-Святошинський район Київська область)

до Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (смт. Першотравневе, Овруцький район, Житомирська область)

про стягнення 268066,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з сервісного обслуговування та поставлені товари за період з 19.11.2009 по 06.11.2012 в розмірі 268066,96грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; повідомив, що заборгованість відповідача станом на день судового засідання не змінилася та складає 268066,96грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду від 06.08.2013 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Копії ухвал господарського суду Житомирської області від 24.07.2013 та від 06.08.2013, направлені відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві (11114, Житомирська обл., Овруцький р-н, смт. Першотравневе, вул. Леніна, буд.1), повернулися до суду з відмітками поштових відділень: "За закінченням терміну зберігання" (а.с.122-124,126-128).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичих осіб та фізичних осіб-підприємців №16779042, станом на 09.07.2013 відповідач значиться в ЄДР за адресою: 11114, Житомирська обл., Овруцький р-н, смт. Першотравневе, вул. Леніна, буд.1 (а.с.112-114).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали господарського суду, відповідає адресі, вказаній у витягу з ЄДР.

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка представника відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Згідно досягнутої між сторонами усної домовленості, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (далі - позивач) протягом 2009-2012 років надало Публічному акціонерному товариству Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (далі - відповідач) послуги з сервісного обслуговування та поставило товару на загальну суму 363183,15грн.

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли правовідносини зі змішаного договору, що містить елементи договору про надання послуг та договору поставки.

Відповідно до ч.2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦКУ).

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У відповідності до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з пояснень позивача та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач в період з 19.11.2009 по 06.11.2012 поставив на адресу відповідача товару на суму 8533,29грн. та надав послуг з сервісного обслуговування обладнання в розмірі 354649,86грн., а разом виконав зобов'язання на суму 363183,15грн., доказом чого є підписані сторонами та скріплені печатками підприємств акти виконаних робіт (а.с.11-38) та накладні на товар (а.с.39-43). Відсутність претензій з боку відповідача свідчить про те, що поставка та обслуговування товару, були здійснені позивачем у повній відповідності до умов погоджених між сторонами зобов'язань.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Разом з тим, ч.1 ст.903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий ним товар та надані послуги виконав частково, сплативши на рахунок позивача 95116,19грн., на підтвердження чого в матеріалах справи містяться копії банківських виписок (а.с.83-90).

З метою досудового врегулювання спору, 08.07.2013 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №133 про сплату боргу в сумі 268066,96грн. (а.с.9-10, 78-81,), яка, за даними позивача, була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Разом з претензією, з метою належного виконання позивачем зобов'язань в частині встановлення строку їх виконання, позивачем було направлено на адресу відповідача рахунки-фактури, акти та накладні на суму наданих послуг та поставленого товару.

При цьому, слід зазначити, що підписання відповідачем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку відповідача здійснити розрахунки з позивачем.

Вказана правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 28.02.2012 №5002-8/481-2011 та від 21.04.2011 №9/252-10, а також інформаційному листі від 17.07.2012 №01-06/928/2012.

Враховуючи, що строк оплати наданих послуг сторони обумовили в рахунках-фактури, однак матеріали справи містять докази їх направлення відповідачу лише разом з вимогою про сплату боргу, строк виникнення зобов'язання щодо сплати заборгованості по актах слід обраховувати, виходячи з направленої на адресу відповідача претензії від 08.07.2013, з врахуванням ст.530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи положення ст.530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок розрахуватись за виконані позивачем роботи у строк до 20.07.2013 включно (08.07.2013 (дата претензії) + 7 днів + 5 днів (згідно Наказу Міністерства транспорту та звязку "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" від 12.12.2007 №1149).

Однак, як підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем, останній кошти за надані послуги та поставлені товари позивачу не повернув.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 268066,96грн. (363183,15грн. - 95116,19грн.), що підтверджується довідкою позивача про стан заборгованості №051 від 06.08.2013 (а.с.111); актами виконаних робіт (а.с.11-38); накладними (а.с.39-43); банківськими виписками (а.с.83-90) та іншими матеріалами справи.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів проведення розрахунків в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню на суму 268066,96грн. боргу по оплаті поставленого товару та наданих послуг.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.32,33,49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Овруцький гірничо-збагачувальний комбінат "Кварцит" (11114, Житомирська обл., Овруцький район, смт. Першотравневе, вул.Леніна, буд.1, ідент. код 00191879)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольтех" (03164, м.Київ, Святошинський район, вул.Академіка Булаховського, буд. 5-Б, офіс 13, ідент. код 33747588):

- 268066,96грн. боргу по оплаті наданих послуг та поставленого товару;

- 5361,35грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.09.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.