Рішення № 33570966, 17.09.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А ЇН И

17.09.2013 Справа № 901/2215/13

За позовом Фізичної особи - підприємця Лисенко Владислава Сергійовича, м. Алушта.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-строй ЛТД», м. Сімферополь.

про стягнення 45 199,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Лисенко В.С., паспорт ЕС 506445 від 25.11.1997 р., Лисенко С.В., довіреність № 566 від 04.06.2013 р., представник.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Фізична особа - підприємець Лисенко Владислав Сергійович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-строй ЛТД» про стягнення 57 135,00 грн. боргу за надані послуги.

30.08.2013 суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, у якій останній просить: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-строй ЛТД» суму заборгованості за договором в розмірі 45 199,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не сплатив кошти за наданні послуги згідно актів виконаних робіт № 82 від 03.12.2012 р., № 72 від 03.11.2012 р., № 11 від 04.05.2012 р., № 10 від 02.04.2012 р., № 9 від 02.04.2012 р. та № 32 від 01.12.2011 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з тих підстав, що акти виконаних робіт не можуть бути належними доказами наявності заборгованості. Проте у судовому засіданні 30.08.2013 р. представник відповідача пояснив, що акт звірки від 23.08.2013р. підписаний з його боку, не підтверджує суму боргу по актам виконаних робіт, по яким позивач просить стягнути суму заборгованості, а підтверджує загальну суму заборгованості за весь час дії договору, тому заява про зменшення суми позову, складена позивачем не коректно.

Розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України

Строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

01 січня 2010 року між Фізичною особою - підприємцем Лисенко Владиславом Сергійовичем (Виконавць) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль - строй ЛТД» (Фірма) був укладений договір № 0261/186-2697 (а.с. 9-10). Відповідно до якого Виконавець надає послуги з проживання робітників Фірми із розрахунку 18,00 грн на добу з людини, у кількості 30 осіб.

Як зазначено у п. 2.3 даного договору остаточний розрахунок проводиться на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг.

Крім того, 01 січня 2012 року між Фізичною особою - підприємцем Лисенко Владиславом Сергійовичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль - строй ЛТД» (Фірма) був укладений договір №0181/186-2025 (а.с. 12-13), відповідно до якого Виконавець надає послуги з проживання робітників Фірми із розрахунку 25,00 грн на добу з людини, у кількості до 50 осіб.

Відповідно до п. 2.3 договору №0181/186-2025 остаточний розрахунок проводиться на підставі підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг.

Виходячи з приписів частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, позивачем були надані послуги, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками, актами прийому-передачі по наданим послугам з проживання, а саме: акт № 1/11-12 від 03.12.2012 по рахунку 82 на суму 1 850,00 грн, акт 1/10/12 від 03.11.2012 по рахунку 72 на суму 4 560,00 грн, акт від 04.05.2012 по рахунку № 11 на суму 14 275,00 грн, акт від 02.04.2012 по рахунку № 9 на суму 11 775,00 грн, акт від 26.12.2011 по рахунку № 32 на суму 18 100,00 грн та акт від 02.04.2012 по рахунку № 9 на суму 6 575,00 грн (а.с. 14-19). Всього на суму 57 135,00 грн.

Проте, як вбачається з акту взаєморозрахунків від 23.08.2013 сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 45 199,0 грн., що не заперечується відповідачем (а.с. 85-89).

На думку позивача, відповідач повинен сплатити суму заборгованості у розмірі 45 199,00 грн., оскільки цю суму визнає відповідач та вона підтверджується актом взаєморозрахунків від 23.08.2013, у зв'язку з чим зменшив позовні вимоги.

Проте, суд не приймає зазначену позицію позивача, з огляду на наступне.

До матеріалів справи позивач надав відомість про заборгованість з 01.01.2011 по 03.12.2012 за надані послуги по проживанню робітників згідно актів виконаних робіт. Відповідно до неї сума заборгованості по спірним актам виконаних робіт складає 37 991,00 грн., з урахуванням часткової оплати, а саме: відповідно до акту від 26.12.2011 сума заборгованості складає 7 491,00 грн., з урахуванням часткової оплати у розмірі 10 609,00 грн.; відповідно до акту від 02.04.2012 сума боргу складає 6 575,00 грн.; відповідно до акту 02.04.2012 сума боргу складає 3 150,00 грн., з урахування часткової оплати у розмірі 10 609,00 грн.; відповідно до акту від 04.05.2012 сума боргу складає 14 275,00 грн.; відповідно до акту від 03.11.2012 сума боргу складає 4 650,00грн; відповідно до акту від 03.12.2012 сума боргу складає 1 850,00 грн. (а.с. 99).

Інші акти виконаних робіт, які зазначені у відомості, а саме: акт від 01.01.2011, акт від 01.01.2011 р, акт від 01.03.2011р. та акт від 03.07.2012 р., відповідно до яких сума заборгованості складає 7 208,00 грн., не є предметом розгляду цієї справи, оскільки не покладені позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому, позивач не використав свого права на змінював підстави позову до розгляду справи по суті.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача коштів в сумі 7 208,00 грн. в рамках цієї справи - відсутні. Проте позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позивом про стягнення вказаної суми боргу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У статті 173 Господарського кодексу України зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, керуючись вищевикладеним, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 37 991,00 грн., тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

З огляду на викладені обставини, а також враховуючи те, що відповідач підтвердив суму заборгованості, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 446, грн. покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Консоль-строй ЛТД» (код ЄДРПО України 31095642) на користь Фізичної особи-підприємця Лисенко Владислава Сергійовича (ідентифікаційний номер 2018901570) 37 991,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 446,13 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення 7 208,00 грн. в задоволенні позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 17.09.2013р.

Повне рішення складено - 19.09.2013р.

Суддя С.О. Лукачов