Рішення № 33569868, 11.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

5

Справа № 0907/7673/2012

Провадження № 22ц/779/1496/2013

Категорія 41

Головуючий у І інстанції Барашков В.В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Шишка А.І., Пнівчук О.В.,

секретарів: Лисак І.В., Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 23 квітня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про

стягнення грошових коштів в сумі 150 000 грн., понесених на здійснення капітального будівництва по реконструкції квартири з добудовою.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що за погодженням відповідача, який є власником квартири АДРЕСА_1, ним за власні кошти було вчинено добудову стоматологічного кабінету до даної квартири, яку відповідач зобов'язувався передати у власність його сім'ї.

Зазначав, що будівництво вказаного нежитлового приміщення, усі придбані будівельні матеріали та роботи, оформлення проектної документації, відведення земельної ділянки в оренду здійснювалось ним та за його особисті кошти

Посилаючись на те, що на момент будівництва він перебував у зареєстрованому шлюбі з дочкою відповідача - ОСОБА_4 і тому кошти витрачені ним на добудову є спільною сумісною власністю подружжя, просив позов задовольнити.

В процесі розгляду справи ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та посилаючись на проведену судово-будівельну експертизу про оцінку добудови спірного приміщення, просив стягнути на його користь ? частину вартості майна, що становить 334 453 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 квітня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 334 453,00 грн.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 травня 2013 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 500,00 грн. судового збору та на користь Спеціального фонду Державного бюджету України - 1 844,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 посилається на те, що воно є незаконним, необґрунтованим та прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що в процесі розгляду справи судом помилково без участі сторін винесено ухвалу про призначення судової будівельно-технічної експертизи та тричі необґрунтовано відмовлено у задоволенні заяви про відвід суду. Крім того, при задоволенні заяви про допит відповідача та його представника, видаливши їх із залу, суд помилково позбавив можливості дати їхні пояснення.

Апелянт зазначає, що судом безпідставно взято до уваги заяву про збільшення позовних вимог, оскільки висновок судової будівельно-технічної експертизи, на який посилається в ній позивач не відповідає вимогам чинного законодавства та ґрунтується на припущеннях.

Крім того, судом не враховано, що подані позивачем письмові докази, квитанції та чеки є фальшивими, оскільки не відповідають проектній документації, не співпадають з часом реального будівництва та не містять жодного підтвердження того, що вчинені саме позивачем.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові за безпідставністю.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_3, представники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 апеляційну підтримали по вищенаведених мотивах.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідача кошти, які були затрачені на реконструкцію квартири з добудовою, суд першої інстанції виходив з того, що дійсна вартість прибудови в цілому в поточних цінах, визначена порівняльним підходом (аналогів - продаж) становить 668 906 грн. і враховуючи, що кошти, затрачені на проведену реконструкцію квартири з добудовою були власністю подружжя, до стягнення підлягає половина вартості будівництва в сумі 334 453 грн.

Разом з тим, висновок суду про стягнення половини вартості добудови до квартири є невірним.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у шлюбі з ОСОБА_4 з 2002 року по 2010 рік.

Відповідач (батько ОСОБА_4.) на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 липня 2002 року став власником квартири АДРЕСА_2 (а.с.43,т.1).

В зазначеній квартирі зі згоди відповідача ОСОБА_3 зареєструвалися ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с.44,т.1).

18 грудня 2002 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (а.с.7,т.1).

Звертаючись до суду з позовом про стягнення ? частини вартості будівництва добудови спірного приміщення, позивач посилався на те, що ним в період шлюбу з ОСОБА_4 проведена добудова стоматологічного кабінету до квартири, в якій вони проживали і оскільки такі роботи проводилися за згодою власника квартири, то він має право на відшкодування ? частини вартості проведеного будівництва.

Не заперечуючи самого факту виконання позивачем будівельних робіт, відповідач ОСОБА_3 посилався на те, що такі роботи проводилися виключно за його кошти, які він передавав дочці, оскільки мав на меті займатися медичною практикою.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що після того як ОСОБА_3 став власником квартири, в період з 2004 року була виготовлена проектна документація по реконструкції квартири з добудовою стоматологічного кабінету і в період 2006-2007 років здійснена прибудова стоматологічного кабінету з підвалом.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 18 вересня 2007 року № 460 затверджено акти державної комісії приймання в експлуатацію об'єктів стоматологічного кабінету (переобладнання квартири) на АДРЕСА_1, загальною площею 149,5 кв.м. Квартира на АДРЕСА_1, після переобладнання частини квартири під стоматологічний кабінет і добудови, складається з двох житлових кімнат площею 41,0 кв. м., кухні, ванної кімнати, туалету, коридору, передньої веранди загальною площею 81,0 кв. м.

Свідоцтво про право власності на стоматологічний кабінет було видано ОСОБА_3 10 квітня 2008 року.

Зібраними по справі доказами встановлено, що позивач разом з дружиною ОСОБА_4 свою працею та коштами здійснили переобладнання квартири шляхом добудови стоматологічного кабінету до квартири, і в результаті проведеної реконструкції квартира була переведена в нежитлове приміщення.

Факт здійснення позивачем організації будівництва, забезпечення будівельними матеріалами, проведення оплати працівникам за виконані роботи підтверджується показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та не заперечується відповідачем.

Посилання відповідача на те, що проведення робіт здійснювалося виключно за його кошти, а допомога у проведенні добудови позивачем надавалась безоплатно не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними доказами.

В той же час, позивачем представлено фіскальні чеки та товарні накладні (т.1, а.с. 121-246), які підтверджують факт придбання позивачем будівельних матеріалів в період проведення будівництва.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №38/11-12 від 19 листопада 2012 року, проведеної експертом ОСОБА_11, дійсна вартість реконструйованої квартири з добудовою та підвалом в поточних цінах, визначена витратним підходом становить 322 208 грн. Дійсна вартість добудови в цілому в поточних цінах, визначена порівняльним підходом (аналогів - продаж) становить 668 906 грн., а вартість реконструйованої квартири з добудовою та з підвалом в поточних цінах, визначена порівняльним підходом (аналогів-продаж) становить 1 026 122 грн. При визначенні вартості витратним підходом експерт виходив із вартості будівельного аналогу.

Порівняльний аналіз базується на порівнянні продажі з нерухомістю, яка оцінюється, з нерухомістю, яка продається в конкретному місці розташування об'єкта оцінки.

Згідно з вимогами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У п. 4 Постанови № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок» ( із послідуючими змінами) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що особи, які приймали участь у будівництві жилого будинку (його купівлі) не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно.

Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст. 156 ЖК обов'язок.

Таким чином, висновок суду про стягнення на користь позивача половини дійсної вартості добудови в цілому в поточних цінах, визначеної порівняльним підходом (аналогів - продаж) протирічить нормам матеріального права.

А тому враховуючи, що позивач своєю працею та за рахунок спільних коштів подружжя здійснив добудову стоматологічного кабінету до квартири і вартість затрат, понесених на здійснення реконструкції квартири з добудовою становить 322 208 грн., колегія суддів вважає, що на відшкодування понесених затрат на будівництво в користь позивача підлягають до стягнення кошти в сумі 161 104 грн.

У зв'язку з цим рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Посилання ОСОБА_3 на те, що фінансування будівництва здійснювалося тільки ним, оскільки він мав на меті займатися медичною практикою не заслуговують на увагу, оскільки в своє заперечення ним не представлено жодних доказів щодо розміру понесених затрат на проведення реконструкції квартири.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 161 104 грн. в рахунок відшкодування затрат понесених на здійснення реконструкції квартири з добудовою.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 611 грн. 04 коп. сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді А.І. Шишко

О.В. Пнівчук