Постанова № 33569390, 18.09.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2013 р.Справа № 1570/3794/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Лук'янчук О.В.,

при секретарі Берекет Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Істок" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Істок" до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що Білгород-Дністровською ОДПІ з 02.04.2012 року по 18.04.2012 року проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Істок» вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, в тому числі з податку на додану вартість з 01.02.2010 р. по 31.12.2011 року. За результатами перевірки складено акт виїзної планової перевірки від 24.05.2012 року за № 1066/22-118/24759439, на який позивачем надавались заперечення від 31.05.2012 року. На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення. Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті, позивач зазначає, що твердження Білгород-Дністровської ОДПІ щодо фіктивності правочинів позивача з контрагентами є безпідставними, адже господарські операції здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства, всі контрагенти позивача були і є зареєстрованим як платник ПДВ. Правом на одержання пояснень з боку контрагента відповідач не скористався. ТОВ «Істок» надано всі документи, що підтверджують здійснення господарської операції. Позивач просить не брати до уваги доводи відповідача щодо незаконності включення до складу валових витрат суми в розмірі 58333,0 грн. на придбання послуг від постачальника ТОВ «Реконструкція», оскільки, ТОВ «Істок» не несе відповідальність за діяльність третіх осіб; позивач повністю сплатив контрагенту вартість придбаних товарів та отримав від нього податкові накладні. Що стосується встановлених актом перевірки порушень вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», позивач посилається на нормативну базу, згідно якої протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються санкції до боржника за невиконання зобов'язання щодо сплати обов'язкових платежів. Стосовно відносин з іншими контрагентами, позивач зазначає, що податковим органом не враховано податковий кредит лише з тієї підстави, що внесено відносно підприємств-контрагентів запис про відсутність за місцем реєстрації та анульовано свідоцтво платника ПДВ, при цьому, ТОВ «Істок» зазначає, що господарські операції з контрагентами здійснювались до моменту анулювання свідоцтва ПДВ.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням по справі, позивач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що, в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.01.1997 року ТОВ «Істок» (ідентифікаційний код юридичної особи 24759439), відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (т. 1 а.с. 223).

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ основними видами діяльності товариства є перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків, прісноводне рибальство, будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками, роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах (т. 1 а.с. 222).

З 02.04.2012 року по 18.04.2012 року Білгород-Дністровською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Істок», за результатами якої складено акт від 24.05.2012 року за № 1066/22-118/24759439 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Істок», код ЄДРПОУ 24759439 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, з податку на додану вартість з 01.02.2010 р. по 31.12.2011 року» (т. 1 а.с. 97-221).

На підставі даного акту прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000032240 від 07.06.2012 року (т.1 а.с. 69), № 0000042240 від 07.06.2012 року (т. 1 а.с 70), № 0000252201 від 07.06.2012 року (т. 1 а.с. 71), № 0000262201 від 07.06.2012 року (т. 1 а.с. 72), № 0000771701 від 05.06.2012 року (т. 1 а.с.73).

Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на висновки акту, вказує, що у контрагентів позивача відсутні виробничі потужності, які необхідні для здійснення певних технологічних процесів, відсутні складські приміщення, транспортні засоби, що унеможливлює встановити реальність господарської діяльності позивача.

Судова колегія Одеського апеяційного адміністративного суду не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Так, податковим повідомленням рішенням № 0000262201 (т.1 а.с.72) за встановлені в ході перевірки порушення ТОВ «Істок» п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.2.3 п. 7.2 , п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР збільшено суму податкового зобов'язання на 790922,00 грн: 654977 грн - за основним платежем; 135945 - за штрафними санкціями.

Відповідно до п.п 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця);місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону; п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6. ст. 201 Кодексу).

П. 187.1 ст. 87 ПК України визначає поняття дати виникнення податкових зобов'язань: датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4.ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону).

П. 198.3. ст.198 Податкового кодексу передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.06.2012 року № 0000252201 (а.с. 71) донараховано ТОВ «Істок» за порушення п.1. 32 ст. 1 , п.п. 4.1.1 п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.1 , п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР ); п. 44.1 ст.44, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України податкове зобов'язання - за основним платежем на суму 1047518 та за штрафними санкціями - на 166453 грн.

Відповідно до п. 4.1. ст.4 Закону № 334/94-ВР валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий дохід включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.11.2.3 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами.

П.138.2 ст.138 ПК України передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат.

Податковим повідомленням-рішення від 07.06.2012 року № 0000032240 (а.с. 69) за встановлене порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (далі - Закон № 185/94-ВР) Білгород-Дністровською ОДПІ нараховано суму грошового зобов'язання позивачеві у розмірі 42295 грн.

Згідно ст. 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000042240 (т. 1 а.с. 70) визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 680 грн. за порушення позивачем ст. 9 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 (далі - Декрет № 15-93) та на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України та згідно ст. 16 Декрету № 15-93.

Відповідно до ст. 9 Декрету № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000771701 (т. 1 а.с. 73) визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 8221, 81 грн., за штрафними санкціями - 2565, 45 грн.

Пунктом 119.1 ст. 119 ПК України передбачено, що неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, передбаченого цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Реконструкція» укладено договір підряду на проведення проектних робіт від 01.09.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Реконструкція» зобов'язується своїми силами та засобами, за завданням замовника (ТОВ «Істок») і за його рахунок розробити проектну документацію на перепланування гуртожитку в житлові квартири (т. 1 а.с.46-47). По виконанню даного договору між сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 04.04.2011 року (т. 2 а.с. 6).

09.04.2010 року укладено договір між ТОВ «Істок» та ТОВ «Кепітал Форс», на умовах якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується її прийняти та оплатити (т. 1 а.с. 52-54).

На підставі даного договору оформлена податкова накладна від 12.04.2010 року № 120 (т. 1 а.с.55) та видаткова накладна від 12.04.2010 року № РН-0000585 (т. 1 а.с.56).

В зв'язку з несплатою за даним договором заборгованості ТОВ «Кепітал форс» позивачеві, ТОВ «Істок» звернулось до господарського суду м. Севастополя про стягнення боргу у розмірі 18 352 349, 32 грн. З зустрічним позовом звернувся ТОВ «Кепітал форс» до ТОВ «Істок» про визнання договору нікчемним. Рішенням господарського суду м. Севастополя (а.с. 49-51 т. 1) позов ТОВ «Істок» задоволено частково та 24.02.2012 року видано наказ про примусове виконання рішення (а.с. 48 т.1 ).

25.03.2010 року укладено договір поставки між ТОВ «Море плюс» та ТОВ «Істок» № 58 (а.с. 58 т.1), на підставі якого оформлено податкову накладну № 8 від 06.04.2010 року (а.с. 60-61 т. 1).

В матеріалах справи наявний акт прийому - передачі товару від 06.04.2010 року (а.с. 67 т. 1) до договору зберігання від 01.04.2010 року (а.с. 65 т. 1); довіреність від 06.04.2010 року на Корженко Г.І. щодо отримання товару від ТОВ «Море плюс» (т. 1 а.с.62).

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні клопотання позивача про залучення до матеріалів справи висновку економічного дослідження від 29.10.2012 р.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Розглянувши заяву представника позивача про залучення письмових доказів, колегія суддів вважає, що висновок економічного дослідження Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 жовтня 2012 року містить інформацію, щодо предмету доказування та відомості про обставини, що мають значення для справи, а тому прнийшла до висновку, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні заявленого клопотання та залучає вищезазначений висновок до матеріалів справи.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, на підставі яких фіксуються факти здійснення господарських операцій. Законодавством встановлено одну умову - документ повинен засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт.

Позивачем підтверджено прийняття отриманих за договорами товарів та реальність господарських операцій наявними в матеріалах справи документами, а саме: рішенням господарського суду м. Севастополя про стягнення боргу, копіями податкових накладних, видатковими накладними, копіями журналу видачі довіреностей на отримання ТМЦ та копіями довіреності для отримання ТМЦ, актами приймання передачі, товаротранспортною накладною, копіями рахунку фактури, а також висновком № 5154/5155 економічного дослідження Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 жовтня 2012 року.

На час здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом - всі контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстровані як платники податку на додану вартість, і якщо віповідач володів інформацією про зловживання у систамі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, то він мав право вжити відповідні заходи з метою запобігання або усунення таких зловживань, однак таких доказів до суду надано не було.

Крім того, виходячи з принципу індивідуальної відповідальності позивач не може нести відповідальність за несплату податків постачальником чи недостовірність його відомостей.

Суд першої інстанції також погодився з висновком ДПІ, з приводу нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентами.

Однак колегія судів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Аналізуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанцій про те, що відповідачем підтверджено правомірність прийнятих ним податкових повідомленнь-рішеннь.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню - оскаржувану постанову суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Істок"- заовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2012 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Істок - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000032240 від 07.06.2012 року, № 0000042240 від 07.06.2012 року, № 0000252201 від 07.06.2012 року, № 0000262201 від 07.06.2012 року, № 0000771701 від 05.06.2012 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуюча суддя: Шевчук О.А.

Суддя: Зуєва Л.Є.

Суддя: Лук'янчук О.В.