Рішення № 3356809, 13.01.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" січня 2009 р. Справа № 3/400/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» (в особі філії м. Миколаєва)

поштова адреса: вул. Радистів, 73 а, м. Київ, 02089

юридична адреса: вул. Богунська, 26В, м. Бровари, Київська область, 07400

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 14 041,30 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Карбовська О.М. за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні присутні:

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по наданню послуг в сумі 14 041,30 грн., Свої позовні вимоги ґрунтує на підставі договору № 1938/2007 в/з від 01.12.07 р. та норм цивільного законодавства.

Позивачем виконані вимоги ухвали суду від 08.12.2008 р.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзив по суті позовної заяви не надав.

Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд -

встановив:

01.12.2007р. між ТОВ «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»(надалі позивач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 ( надалі відповідач) було укладено договір відповідального зберігання № 1938/2007 в/з.

За вказаним договором позивач передав на відповідальне зберігання відповідачеві пневматичні шини для вантажного автотранспорту, а відповідач прийняв продукцію. Відповідно до п.3.4.2 договору, відповідач зобов'язався повернути її в дводенний термін за першою вимогою.

Згідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

За приписами п. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання п.3.1.1 договору, позивач провів інвентаризацію наявності продукції на складі відповідача. Так, з'ясувалось, що продукція на складі відповідача відсутня, про що було складено відповідний інвентаризаційний опис № 1 станом на 08.10.08 р.

Згідно п. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

14.10.08 р. позивач направив відповідачу вимогу за № 710 про повернення продукції на складі в належному стані, або за неможливості такого повернення, сплатити вартість продукції у сумі 10 801,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 943 ЦК України зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

За правилами п. 1 ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно п. 5.2 договору, у випадку втрати, псування, приведення продукції в стан не придатний для подальшого цільового використання, що відбулося з вини зберігача, останній відшкодовує власникові її повну вартість.

Аналогічна норма також міститься в п.п.1 п. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або з пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 10801,00 грн.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Крім того, згідно п. 5.3 договору за неналежне виконання умов цього договору, відповідач сплачує штраф у розмірі 30% від вартості втраченого товару.

Таким чином, за розрахунками позивача штраф обґрунтовано становить 3240,30 грн.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За таких обставин, позовні вимоги заявлені обґрунтовано у відповідності до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені, відповідачем визнані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»(в особі філії м. Миколаєва) (вул. Богунська, 26В, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 33212540) -10801,00грн. боргу, 3240,30 грн. штрафу, 140,41грн. держмита, 118грн. витрат на ІТЗ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя О.Г. Смородінова