Рішення № 33563625, 16.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16405/13 16.09.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»

до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 35 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Гаркуша Г.В. за довіреністю № 233 від 17.04.2013 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.08.2013 р. Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» (відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу 35 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» на підставі договору добровільного страхування автотранспорту № 250598111 від 11.12.2009 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Chevrolet», реєстраційний номер АА 1620 НМ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «KIA», реєстраційний номер АІ 9619 ВЕ, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/6371889), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16.09.2013 р. о 10:10 год.

13.09.2013 р. через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 7/2-28/24669 від 10.09.2013 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № ВС/6371889.

13.09.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками для залучення до матеріалів справи, а саме: письмового підтвердження про відсутність аналогічного спору; копії запиту до відповідача на отримання полісу № ВС/6371889; опису вкладення у цінний лист та фіскальний чек щодо відправлення запиту; копій витягів з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та відповідача.

16.09.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист з додатками для залучення до матеріалів справи, а саме: копії витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача.

В судове засідання, призначене на 16.09.2013 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 16.09.2013 р., не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.08.2013 р. не виконав, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 16.09.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 16.09.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.09.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2009 р. між Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» та представництвом «Шерінг Плау Сентрал Іст АГ» в Україні в особі Голови представництва - Сентягяєва Ільдара Діляверовича (страхувальник) було укладено договір № 250598111 добровільного страхування автотранспорту (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Chevrolet», реєстраційний номер АА 1620 НМ. Відповідно до зазначеного договору страхування, особами, допущеними до керування застрахованим автомобілем, можуть бути всі співробітники, представництва «Шерінг Плау Сентрал Іст АГ» в Україні, що керують автомобілем на законних підставах. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 11.12.2009 р. до 24:00 год. 10.12.2010 р.

22.11.2010 р. в смт. Ворзель на перехресті вулиці Об'їзної та вулиці Крупській сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Chevrolet», реєстраційний номер АА 1620 НМ під керуванням Дузь Оксани Миколаївни та автомобіля «KIA», реєстраційний номер АІ 9619 ВЕ, яким керував Федорів Володимир Васильович. Наведене підтверджується відомостями № 8701763 про обставини дорожньо-транспортної пригоди ВДАІ РУ ГУ МВС України у Київській області від 06.12.2010 р.

ДТП сталася в результаті порушення Федоровим Володимиром Васильовичем п.п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.10.2010 р. у справі № 3-5155/10, відповідно до якої Федорова Володимира Васильовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Chevrolet», реєстраційний номер АА 1620 НМ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 348 про оцінку зазначеного автомобіля, що складений 14.10.2010 р. оцінювачем Курило Олександром Григоровичем, становить 44 042,27 грн. (надалі - звіт № 348 про оцінку автомобіля від 14.10.2010 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складених страхових актів № 55431 від 07.12.2010 р. та № 56346 від 10.02.2011 р. по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 51 820,70 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 12013 від 16.12.2010 р. та № 1414 від 25.02.2011 від 19.10.2010 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 09.10.2010 р.) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб;

- забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП з урахуванням ліміту по майну. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 р. не представлено договору (полісу № ВС/6371889) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять витяг з єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копію зазначених відомостей за таким полісом, надану позивачем разом з позовною заявою.

Відповідно до полісу № ВС/6371889, який є договором І типу, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Відкритим акціонерним товариством Національна страхова компанія «Оранта» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Федорова Володимира Васильовича, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 35 000,00 грн., франшиза - в сумі 0,00 грн., станом на час скоєння ДТП зазначений поліс був дійсним.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що Федорів Володимир Васильович керував автомобілем «КІА», реєстраційний номер АІ 9619 ВЕ, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВС/6371889, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 348 про оцінку автомобіля від 14.10.2010 р. та страховими актами № 55431 від 07.12.2010 р. та № 56346 від 10.02.2011 р. по договору страхування, а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку в межах ліміту відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 35 000,00 грн.

Так, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 35 000,00 грн. (35 000,00 (ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, за полісом № ВС/6371889) - 0,00 грн. (франшиза)).

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 цього Закону документів.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Матеріалами справи, зокрема, копією претензії № 2168 від 09.08.2012 р. підтверджено, що позивач звертався з такою вимогою до відповідач, про що свідчить штамп на повідомленні про вручення поштового відправлення (копії претензії та повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 35 000,00 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 35 000,00 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 35 000,00 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Укрїана» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) 35 000,00 грн. (тридцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2013 р.

Суддя Гумега О. В.