Рішення № 33563607, 13.09.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2013 р. Справа № 911/2920/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп», Київська обл., с. Мархалівка

фізичної особи-підприємця Войного Олександра Валентиновича, Дніпропетровська обл., смт. Васильківка

про стягнення 8722,06 грн.

за участю представників:

від позивача: Грищенко О.М. (дов. від 25.03.2013 р.);

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився.

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (далі - відповідач 1) та фізичної особи-підприємця Войного Олександра Валентиновича (далі - відповідач 2), в якому просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 1000,00 грн. 3% річних та стягнути з відповідача-2 2361,39 грн. 3% річних та 5360,67 інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою № 15-11/12-147 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р. до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до фізичної особи-підприємця Войного Олександра Валентиновича щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат, що виникли в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки № КП05/03/08-Х від 06.03.2008 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та ФОП Войновим О.В. Позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою № 15-11/12-147 про заміну кредитора у зобов'язані від 15.11.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки № 21-12-2012-22 від 21.12.2012 р., відповідно до умов якого відповідач-1, відповідальність якого обмежується сумою 1000,00 грн., поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо сплати 3% річних.

08.08.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому останній визнав позовні вимоги у повному обсязі та просив розглянути справу без участі представника ТОВ «ПК Трейдсервісгруп».

29.08.2013 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання.

Вказане клопотання позивача було задоволено, ухвалою суду від 29.08.2013 р. розгляд справи відкладено на 13.09.2013 р.

Представник позивача у судовому засіданні 13.09.2013 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 в судові засідання 29.08.2013 р. та 13.09.2013 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач 1 був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 38716261 та відзивом на позовну заяву.

Представник відповідача 2 в судові засідання 29.08.2013 р. та 13.09.2013 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач 2 був повідомлений належним чином, оскільки кореспонденція направлялася на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 088259 від 06.06.2013 р.). Відповідач 2 відзив на позов до суду не надіслав, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Войновим Олександром Валентиновичем (відповідач 2, покупець) було укладено договір поставки № КП 05/03/08-Х, відповідно до якого постачальник передає у власність покупця товар, відомості про який зазначені в п. 1.2. договору, а покупець приймає та оплачує його на умовах договору (п. 1.1. договору).

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009 р., яке набрало законної сили, у справі № 28/247-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» до фізичної особи-підприємця Войного Олександра Валентиновича про стягнення 30002,21 грн., встановлено, що ТОВ «Корпорація Агросинтез» відповідно до договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р. було поставлено товар на суму 21105,00 грн., в порушення умов договору ФОП Войний О.В. поставлений товар не оплатив, в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 21105,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009 р. у справі № 28/247-09 стягнуто з ФОП Войного О.В. на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 21105,00 грн. заборгованості, 623,18 грн. 3 % річних та 3060,19 грн. інфляційних втрат.

Зі змісту наявного в матеріалах справи листа № Г-1021-02 від 15.05.2013 р. Головного управління юстиції у Дніпропетровській області вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 28/247-09 від 09.06.2009 р. було завершено 25.04.2013 р. на підставі п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення.

Отже, на момент звернення позивача до суду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009 р. у справі № 28/247-09 відповідачем 2 не виконано, заборгованість за договором поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р. не погашено.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

15.11.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Агросинтез» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко-Тайс» (новий кредитор, позивач) укладено угоду № 15-11/12-147 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання фізичною особою-підприємцем Войновим О.В. (боржник, відповідач 2) зобов'язання щодо сплати розміру 3 % річних та інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р., в зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р. (п. 1.1. угоди).

Згідно з п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3% річних та інфляційних втрат за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов'язання згідно з договором поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 7552,58 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р., є загальною сумою (розміром) 3 % річних та інфляційних втрат, котрі нараховані за період із 28.03.2009 р. по 15.11.2012 р., відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Окрім цього, з моменту укладення угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р., по відношенню до боржника щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно з договором поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р. (п. 2.3. угоди).

В силу п. 2.4. угоди первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань станом на 15.11.2012 р. виходячи з наступного: сума нарахованих інфляційних втрат становить 5255,14 грн., сума нарахованих 3% річних становить 2297,44 грн.

Згідно п. 4.3. угоди первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про поступку права вимоги.

Відповідно до п. 6.1. угоди угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за угодою.

15.11.2012 р. первісний кредитор за актом прийому-передачі документів передав новому кредитору передбачені п. 4.1. угоди документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору.

22.04.2013 р. між ТОВ «Корпорація Агросинтез» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено додаткову угоду № 1 до угоди № 15-11/12-147 від 15.11.2012 р., відповідно до якої сторони вирішили змінити пункти 1.2, 2.1. угоди, доповнити статтю 2 угоди пунктом 2.4., та викласти їх у новій редакції.

Згідно з п. 1.2. угоди новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3% річних та інфляційних втрат за весь період існування заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р.

Пунктом 2.1. угоди передбачено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, станом на 15.11.2012 р. становить 7552,58 грн.

Відповідно до п. 2.4. угоди з моменту укладення угоди новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р., по відношенню до боржника щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р.

15.06.2013 р. на виконання угоди № 15-11/12-147 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні ТОВ «Корпорація «Агросинтез» направило на адресу ФОП Войного О.В. повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується фіскальним чеком № 3635 від 15.06.2013 р. та описом вкладення у цінний лист від 15.06.2013 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача 2 було передано позивачеві 15.11.2012 р.

21.12.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель, відповідач 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор, позивач) укладено договір поруки № 21-12-2012-22, відповідно до якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФОП Войного О.В. щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3 % річних у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно з п.п. 2.1., 3.1. договору поруки під основним договором в договорі розуміють угоду № 15-11/12-147 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012 р., укладену згідно договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру 3% річних у сумі 1000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Пунктом 6.1. договору поруки передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою № 27-22/12 від 27.12.2012 р., в якій просив відповідача 1 виконати зобов'язання відповідно до договору поруки № 21-12-2012-22 від 21.12.2012 р., яка 29.12.2012 р. була отримана директором товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» Назаркевичем О.В., що підтверджується його підписом на вказаній вимозі.

09.01.2013 р. відповідач 1 звернувся до позивача з відповіддю на вимогу № 27-22/12 від 27.12.2012 р., в якій повідомив позивача, що зобов'язання за договором поруки № 21-12-2012-22 від 21.12.2012 р. будуть виконані в строк до 31.03.2013 р.

Проте, станом на момент прийняття рішення ні відповідачем 1, ні відповідачем 2 заборгованість по сплаті 3% річних та інфляційних втрат сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як встановлено господарським судом, до позивача згідно угоди № 15-11/12-147 від 15.11.2012 р. про заміну кредитора у зобов'язанні та договору поруки № 21-12-2012-22 від 21.12.2012 р. перейшло право вимоги до відповідачів, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 2 договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача 1 за договором поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р. не сплачена, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 1000,00 грн. 3% річних та стягнути з відповідача-2 2361,39 грн. 3% річних та 5360,67 інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1 та відповідача-2 1000,00 грн. 3% річних та стягнути з відповідача-2 2361,39 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача 2 за договором поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р. у сумі 21105,00 грн. за загальний період з 31.03.2008 р. по 26.07.2013 р.

Як вбачається зі змісту рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009 р. у справі № 28/247-09 та позовної заяви вих. № 86/09юр від 27.03.2009 р., за результатами розгляду якої воно було прийнято, з ФОП Войного О.В. на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» було стягнуто 623,18 грн. 3 % річних, нарахованих на заборгованість за договором № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р. у сумі 21105,00 грн. за період з 01.04.2008 р. по 27.03.2009 р.

Отже, оскільки рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009 р. у справі № 28/247-09 вже стягнуто з ФОП Войного О.В. 623,18 грн. 3 % річних за період з 01.04.2008 р. по 27.03.2009 р., то позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вірного розрахунку, здійсненого судом за загальний період з 28.03.2009 р. по 26.07.2013 р., сума 3% річних, нарахованих на заборгованість у сумі 21105,00 грн., становить 2744,23 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідача 1 та відповідача-2 1000,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню повністю, а позовні вимоги про стягнення з відповідача-2 2361,39 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 1744,23 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача-2 5360,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача-2 у сумі 21105,00 грн. за загальний період з березня 2009 р. по травень 2013 р.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат вбачається, що він обґрунтовано здійснений за період з березня 2009 р. по травень 2013 р., оскільки, як вже зазначалось, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2009 р. у справі № 28/247-09 стягнуто з ФОП Войного О.В. на користь ТОВ «Корпорація «Агросинтез» 3060,19 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2008 р. по лютий 2009 р., проте є невірним, оскільки позивачем не враховано періоди, коли індекс інфляції був менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до вірного розрахунку, сума інфляційних втрат за заявлений позивачем період становить 4790,84 грн., в зв'язку з чим вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просить суд пропорційно стягнути із відповідача 1 та відповідача 2 адвокатські витрати у сумі 700,00 грн. на підставі договору № 25-10/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25.03.2013 р.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 25-10/03 від 25.03.2013 р., акт прийому-передачі документів від 25.03.2013 р., акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.07.2013 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009 р. та платіжне доручення № 220 від 29.03.2013 р. на суму 700,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг. Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013р.).

25.03.2013 р. між позивачем (замовник) та адвокатом Грищенко О.М. (виконавець) був укладений договір № 25-10/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги). Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником та ФОП Войний Олександр Валентинович та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» - далі за текстом договору «Боржники», які виникли на підставі договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р., угоди № 15-11/12-147 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р. та на підставі договору поруки № 21-12-2012-22 від 21.12.2012 р., надання консультацій з приводу можливого та законодавчо доцільного стягнення із боржника обрахованого, відповідно до норм чинного законодавства України, розміру 3% річних, інфляційних втрат, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником перед замовником зобов'язання щодо договору поставки № КП 05/03/08-Х від 06.03.2008 р., угоди № 15-11/12-147 про заміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012 р. та на підставі договору поруки № 21-12-2012-22 від 21.12.2012 р., консультації з питань практичного застосування норм цивільного. господарського та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки та написання від імені замовника до господарського суду Київської області відповідної позовної заяви, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданим позовом, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов'язків виконавця за даним договором (п. 1.1. договору)

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що розмір оплати послуг виконавця (гонорар) за цим договором становить 700 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору суму, зазначену в п. 3.1. договору, замовник повинен сплатити в строк до 30.04.2013 р.

Розрахунки за цим договором здійснюється шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця (п.3.4. договору).

26.07.2013 р. позивачем та Грищенком О.М. підписано акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв виконані роботи та надані послуги, передбачені п. 2.1. договору № 25-10/03 від 25.03.2013 р., загальною вартістю 700,00 грн.

Позивач сплатив адвокату Грищенку О.М. 700,00 грн. за договором № 25-10/03 від 25.03.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням № 220 від 29.03.2013 р., яке наявне в матеріалах справи, та з якого вбачається, що одержувачем коштів є Грищенко О.М., призначення платежу: «оплата за послуги згідно договору № 25-10/03 від 25.03.2013 р.».

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, та те, що сума оплати вказаних послуг позивачем є співрозмірною з ціною позову, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України та підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 604,74 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та фізичної особи-підприємця Войного Олександра Валентиновича (52600, Дніпропетровська обл., Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Крупської, 20, кв. 7, код 2639015495) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 1000,00 грн. (одну тисячу грн. 00 коп.) 3% річних, 80,26 грн. (вісімдесят грн. 26 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 197,26 грн. (сто дев'яносто сім грн. 26 коп.) судового збору.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Войного Олександра Валентиновича (52600, Дніпропетровська обл., Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Крупської, 20, кв. 7, код 2639015495) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, Голосіївський район, вул. Академіка Заболотного, 38, кв. 23, код 38039872) 1744,23 грн. (одну тисячу сімсот сорок чотири грн. 23 коп.) 3% річних, 4790,84 грн. (чотири тисячі сімсот дев'яносто грн. 84 коп.) інфляційних втрат, 524,48 грн. (п'ятсот двадцять чотири грн. 48 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 1289,10 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят дев'ять грн. 10 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 18.09.2013 р