Рішення № 33563479, 11.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/343-33/125 11.09.13

за позовом: Державної іпотечної установи, м.Київ, ЄДРПОУ 33304730

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м.Київ, ЄДРПОУ 20025456

за участю: Прокуратури міста Києва, м.Київ, ЄДРПОУ 02910019

про стягнення відсотків за користування кредитом та пені в сумі 51 610 608,93 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Боков І.О. - по дов.

від відповідача: Ситий В.О. - по дов.

прокурор: Шевченко О.В. - за посв.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 06.08.2013р. оголошувалась перерва до 13.08.2013р., 13.08.2013р. - до 20.08.2013р., 04.09.2013р. - до 11.09.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державна іпотечна установа, м.Київ звернулась до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м.Київ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 34 465 512,04 грн., у тому числі: суми заборгованості по відсотках 11 099 421,54 грн., пені за порушення зобов'язань в розмірі 23 366 090,50 грн. (за основним боргом - 20 864 860,21 грн., за відсотками - 2 501 230,29 грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) від 15.10.2008р. в частині повернення кредитних коштів у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості по відсотках та нарахованої пені.

Згідно з заявою вих.№4437-4 від 27.08.2010р., яку було прийнято судом, позивачем в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України було збільшено позовні вимоги та заявлено позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» 51 610 608,93 грн., у тому числі: суми заборгованості по відсотках 17 119 446,78 грн., пені за порушення зобов'язань в розмірі 34 491 162,15 грн. (за основним боргом - 30 689 206,96 грн., за відсотками - 3 801 955,19 грн.).

Рішенням від 21.10.2010р. господарського суду міста Києва по справі №9/343 позов Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 28.05.2010р. до 26.08.2010р. в сумі 17 119 446,93 грн., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 30 689 206,96 грн., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань за відсотками 3 801 955,19 грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 24.01.2011р. Київського апеляційного господарського суду рішення від 21.10.2010р. по справі №9/343 залишено без змін.

Постановою від 30.03.2011р. Вищого господарського суду України скасовано рішення від 21.10.2010р. господарського суду міста Києва та постанову від 24.01.2011р. Київського апеляційного господарського суду, справу №9/343 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

22.05.2012р. за результатами нового розгляду справи господарським судом міста Києва прийнято рішення по справі №9/343-33/125, яким задоволено позов Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 28.05.2010р. до 26.08.2010р. в сумі 17 119 446,78 грн., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту в розмірі 30 689 206,96 грн., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань за відсотками 3 801 955,19 грн., 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 04.09.2012р. Київського апеляційного господарського суду рішення від 22.05.2012р. по справі №9/343-33/125 залишено без змін.

23.04.2013р. постановою Вищого господарського суду України постанову від 04.09.2012р. Київського апеляційного господарського суду та рішення від 22.05.2012р. господарського суду міста Києва по справі №9/343-33/125 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Позивач в поясненнях вих.№2154/15/4 заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в поясненнях б/н від 28.05.2013р. проти задоволення позову заперечив, підтримав висновки Вищого господарського суду України, що викладені в постановах від 30.03.2011р. та від 23.04.2013р.

Згідно з повідомленням вих.№05/2-4044-11 від 13.08.2013р. Прокуратури міста Києва прокурором було заявлено про вступ у справу №9/343-33/125.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги Державної іпотечної установи підтримав, наполягав на задоволенні позову.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 11.09.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та прокурора, з огляду на вказівки Вищого господарського суду України, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2008р. між Державною іпотечною установою (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (позичальник) було укладено кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами).

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000,00 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009р. (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.4.1 укладеного між сторонами правочину відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються у розмірі 9,9% річних.

У пункті 1.4.2 договору сторони погодили, що відсотки нараховуються за методом «факт/факт» на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору.

Відповідно до п.1.4.3 договору відповідач зобов'язався здійснити останню сплату відсотків не пізніше дати, визначеної п.1.2 договору.

Пунктом 2.2.2 договору було передбачено обов'язок позичальника в строки, що обумовлені цим договором, погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати спричинені збитки.

За порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення (п.3.2 договору).

За змістом п.5.1 угоди від 15.10.2008р. договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

23.03.2009р. сторонами було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №7/1 від 15.10.2008р. (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), якою п.1.1 кредитного договору було доповнено, зокрема, п.п.1.1.1 наступного змісту: «З 23.03.2009р. сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає позичальнику, а останній зобов'язується повернути, складає 693 595 080,00 грн.».

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом позовних вимог Державною іпотечною установою було заявлено до стягнення суму заборгованості по відсотках 17 119 446,78 грн., пеню за порушення зобов'язань за основним боргом в розмірі 30 689 206,96 грн., пеню за порушення зобов'язань за відсотками в сумі 3 801 955,19 грн. При цьому, як зазначалось, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) від 15.10.2008р. в частині повернення кредитних коштів у повному обсязі та у визначені договором строки.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.2 ст.35 вказаного Кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням від 11.10.2011р. господарського суду міста Києва по справі №54/267 (4/397), яке залишено без змін постановою від 25.01.2012 року Київського апеляційного господарського суду та постановою від 25.04.2012р. Вищого господарського суду України, було задоволено позов Державної іпотечної установи до Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», зобов'язано відповідача виконати умови кредитного договору №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними кредитами), у тому числі, перерахувати суму основного боргу в розмірі 693 595 080,00 грн.

Судами у справі №54/267 (4/397) було встановлено, що відповідач взяті на себе обов'язки за кредитним договором належним чином не виконав, кредит своєчасно та у повному розмірі не повернув.

Тобто, враховуючи, що судом при розгляді справи №54/267 (4/397) було встановлено факт порушення відповідачем умов договору в частині повернення позивачу кредиту рефінансування у повному обсязі та у встановлені строки, вказані обставини не підлягають повторному доказуванню при розгляді даної справи.

Разом з цим, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованості по відсоткам в сумі 17 119 446,78 грн. не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 ст.1048 вказаного Кодексу України встановлено, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як зазначалось, за змістом п.1.2 договору кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009р.

У пункті 1.4.2 договору сторони погодили, що відсотки нараховуються за методом «факт/факт» на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору.

Відповідно до п.1.4.3 договору відповідач зобов'язався здійснити останню сплату відсотків не пізніше дати, визначеної п.1.2 договору.

Наразі, Вищим господарським судом України в постановах від 30.03.2011р. та від 23.04.2013р. по розглядуваній справі було вказано, що задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за період з 28.05.2010р. по 26.08.2010р., судами нижчих інстанцій не були враховані умови п.1.2 договору, яким встановлено строк повернення кредиту - до 10.04.20009р.

Таким чином, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України та умови кредитного договору №1/7 від 15.10.2008р., господарський суд дійшов висновку, що відсотки за користування кредитом відповідно до укладеного договору сплачуються позивачем лише до 10.04.2009р., а тому заборгованість по відсоткам в сумі 17 119 446,78 грн. за період, що визначений позивачем, стягненню не підлягає.

За таких обставин, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3 801 955,19 грн., що нарахована на відсотки за користування кредитом за період з 29.05.2010р. по 27.08.2010р., з огляду на викладені вище висновки суду про неправомірність нарахування таких відсотків після 10.04.2009р.

З приводу позовних вимог про стягнення пені за порушення зобов'язань за основним боргом в розмірі 30 689 206,96 грн. господарський суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Як зазначалось, в п.3.2 кредитного договору №1/7 від 15.10.2008р. сторонами було передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На виконання вказівок Вищого господарського суду України, що викладені в постанові від 30.03.2011р. по розглядуваній справі, господарським судом було досліджено умови кредитного договору №1/7 від 15.10.2008р. на відповідність положенням ст.232 Господарського кодексу України та встановлено, що сторонами у вказаному договорі не було передбачено права позивача на нарахування пені за кожен день прострочення платежу у період, що перевищує визначений частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

При цьому, посилання позивача на встановлення сторонами у договорі іншого порядку нарахування пені не беруться судом до уваги, оскільки такі твердження є помилковими та безпідставними. Включення до тексту п.3.2 кредитного договору слів «за кожний день прострочення» не свідчить про зміну строку нарахування пені. Сторонами лише було вказано про порядок розрахунку розміру пені, проте не змінено встановленого законом періоду її нарахування.

Крім того, господарський суд зауважує, що саме по собі поняття «пеня» відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України означає грошову суму, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання виключно за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що нарахування пені за кредитним договором №1/7 від 15.10.2008р. можливе лише в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.1.2 вказаного договору кредит рефінансування був наданий позичальнику на строк до 10.04.2009р.

Одночасно, як встановлено судом, постановою №59 від 10.02.2009р. Правління Національного банку України у Відкритому акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009р. по 10.08.2009р.

Постановою №452 від 05.08.2009р. Правління Національного банку України було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 11.08.2009р. по 10.02.2010р.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент введення мораторію), протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За приписами ч.5 ст.85 вказаного Закону України в редакції, чинній 10.02.2010р., з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

Таким чином, пеня за кредитним договором №1/7 від 15.10.2008р. підлягає нарахуванню з 11.02.2010р. протягом шести місяців, тобто до 11.08.2010р.

Позивачем, в свою чергу, заявлено до стягнення пеню за основним боргом в розмірі 30 689 206,96 грн., яку нараховано за період з 29.05.2010р. по 27.08.2010р., що не відповідає вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України. Пунктом 3.2 кредитного договору, на підставі якого позивачем здійснено нарахування пені, не передбачено нарахування пені за весь строк існування заборгованості.

З огляду на викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що пеня за основним боргом за кредитним договором №1/7 від 15.10.2008р. може бути нарахована за період з 29.05.2010р. по 11.08.2010р. в розмірі 25 976 560,94 грн., а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

15.08.2013р. відповідачем було заявлено суду клопотання вих.№13-4-10299 від 15.08.2013р. про зменшення розміру пені до 1 724 558,11 грн. та розстрочку виконання рішення суду на 10 років, посилаючись на скрутний фінансовий стан товариства та погашення основного боргу перед позивачем.

Згідно з клопотанням вих.№13-4-11183 від 04.09.2013р. відповідач просив суд зменшити розмір пені до 1 грн.

За результатами розгляду вказаних клопотань господарський суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п.3.17.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з п.7.1.2 Постанови №9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

За змістом п.7.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття вказаного заходу не вимагається, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, у даному випадку господарський суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право розстрочити виконання рішення.

Приписами ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.34 вказаного Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як стверджує відповідач, заборгованість відповідача виникла в результаті скрутного матеріального становища банку, зумовленого низькою платоспроможністю населення та кризовим станом підприємств та організацій, які є боржниками Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».

За приписами ч.1 ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, що була чинна на момент введення тимчасової адміністрації та мораторію у Відкритому акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», Національний банк України зобов'язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платоспроможності банку.

Згідно з ч.1 ст.85 вказаного Закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

У ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у відповідній редакції визначено, що мораторієм є зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Враховуючи викладені вище положення законодавства, вбачається, що введення тимчасової адміністрації свідчить про наявність істотної загрози платоспроможності банку. При цьому, мораторій у банківській установі вводиться саме з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану юридичної особи.

Як свідчать матеріали справи та про що зазначалось судом вище, постановою №59 від 10.02.2009р. Правління Національного банку України у Відкритому акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 10.02.2009р. по 10.02.2010р. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009р. по 10.08.2009р.

Постановою №452 від 05.08.2009р. Правління Національного банку України було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 11.08.2009р. по 10.02.2010р.

Згодом 11.02.2011р. постановою №38 Правління Національного банку України з метою сприяння стабільності банківської системи України, захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності у Відкритому акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» продовжено тимчасову адміністрацію на строк необхідний для завершення капіталізації банку з метою його фінансового оздоровлення, але не більше ніж до 12.08.2011р.

12.08.2011р. постановою №280 Правління Національного банку України тимчасову адміністрацію в банку було припинено.

Таким чином, судом було встановлено, що спірна заборгованість виникла у період, коли існувала істотна загроза платоспроможності відповідача, що підтверджується викладеними вище обставинами справи та свідчить про поважність причин, за яких грошові зобов'язання не були виконані Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» у встановлені строки.

Також судом прийнято до уваги, що період, у який виникли спірні правовідносини, характеризується нестабільною ситуацією в економіці держави, що викликано подіями світової фінансової кризи 2008р.

При цьому, господарський суд враховує, що попри скрутне фінансове становище згідно з меморіальним ордером № 60001582 від 31.01.2013 року відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 693 595 080,00 грн. за кредитним договором.

Наразі, предметом розглядуваного позову є лише стягнення заборгованості по відсоткам та пені.

Разом з цим, за висновками суду, у даному випадку сплата штрафних санкцій та відсотків у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси інших осіб, зокрема, вкладників та інших кредиторів банку, а також погрожує дестабілізацією банківської системи України.

За твердженням відповідача, на теперішній час діяльність Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» характеризується позитивною динамікою, яка свідчить про поступове відновлення ліквідності та платоспроможності відповідача.

14.06.2013р. Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку України було прийнято рішення №422 від 14.06.2013р. «Про погодження оновленого плану (програми) фінансового оздоровлення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на період з 2013-2017рр.».

Оновлений план (програму) фінансового оздоровлення розроблено на період до 31.12.2016р. та передбачає комплекс заходів банку, спрямованих на поліпшення його фінансового стану (забезпечення достатності капіталу, платоспроможності, дохідності та рентабельності, поліпшення структури активів та зобов'язань) та усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення фінансового стану.

Наразі, враховуючи, що динаміка відновлення платоспроможності банку є поступовою, одночасне стягнення заявленої позивачем пені призведе до негативних наслідків у вигляді погіршення фінансового стану відповідача, що, в свою чергу, негативно вплине на стан платіжного балансу банку щодо розрахунків за зобов'язаннями перед вкладниками та іншими кредиторами.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.3 Закону України «Про аудиторську діяльність» аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів.

Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов'язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб'єктів господарювання (ч.6 ст.3 Закону України «Про аудиторську діяльність»).

Відповідачем було представлено до матеріалів справи звіт щодо перевірки прогнозної фінансової інформації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», що складений 04.09.2013р. Аудиторською фірмою «ПКФ Аудит-Фінанси».

Вказаним звітом, зокрема, підтверджено, що здійснення Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» виплати штрафних санкцій призведе до унеможливлення дотримання банком умов Програми фінансового оздоровлення, яка розрахована до 2017 року, суттєвого зменшення нормативних показників капіталу та порушення ряду економічних нормативів (зокрема, нормативів ліквідності та кредитного ризику), що призведе до застосування санкцій до банку з боку Національного банку України.

Господарський суд враховує, що зазначений вище звіт б/н від 04.09.2013р. було складено з дотриманням вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» спеціалізованою організацією, Аудиторською фірмою «ПКФ Аудит-Фінанси», що має відповідні повноваження на надання аудиторських послуг, що підтверджується свідоцтвом №3886 про включення до Реєстру аудиторських фірм та аудиторів, а також сертифікатом аудитора банків №0072, що виданий Білобловському С.В. (термін чинності продовжено рішенням №207/2 від 29.10.2009р. Аудиторської палати України).

Крім того, господарський суд приймає до уваги твердження відповідача про те, що Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» відіграє важливу роль у фінансовому секторі економіки України як складова банківської системи держави.

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначаються Законом України «Про банки і банківську діяльність», метою якого є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

За приписами ст.2 вказаного Закону України банківською діяльністю є залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України (ч.1 ст.4 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Матеріали справи свідчать, що відповідач є системним банком, що здійснює операції у різних секторах фінансового ринку та ринку позичкових капіталів, обслуговує підприємства різних галузей економіки та населення, у зв'язку з чим дестабілізація діяльності банку, за висновками суду, матиме негативні наслідки як для банківської системи, так і для держави в цілому.

Одночасно, судом враховано, що за змістом п.5 статуту Державної іпотечної установи, що затверджений постановою №768 від 17.07.2009р. Кабінету Міністрів України, основною метою діяльності Державної іпотечної установи є рефінансування іпотечних кредиторів (банків і небанківських фінансових установ, які провадять діяльність з надання забезпечених іпотекою кредитів) за рахунок коштів, що надійшли від розміщення цінних паперів, сприяння подальшому розвитку ринку іпотечного кредитування та будівництва, забезпечення реалізації державних програм щодо забезпечення житлом громадян України.

В свою чергу, стягнення Державною іпотечною установою з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» значної суми грошових коштів погрожує фінансовій стабільності банку, що суперечить меті діяльності позивача, яку визначено статутом Державної іпотечної установи.

Наразі, господарський суд також виходить зі змісту положень Директиви 2006/48/ЄС від 14.06.2006р. Європейського Парламенту та Ради про започаткування та здійснення діяльності кредитних установ, за приписами якої відповідальність за контролювання фінансової стійкості кредитної установи та, зокрема, її платоспроможності, повинна покладатися на її державу-члена походження. Належне функціонування внутрішнього банківського ринку потребує не лише застосування правових норм, а також тісної та регулярної співпраці та в значній мірі посиленого наближення та узагальнення регуляторних та наглядових практичних методик між компетентними органами держав-членів. Компетентні органи несуть відповідальність за дотримання вимог щодо того, що кредитні установи мають належну організацію та адекватні власні кошти, беручи до уваги ризики, яким вони піддаються або можуть піддаватися.

Таким чином, за висновками суду, забезпечення платоспроможності банківської установи є не лише заходом, що впливає на належну діяльність такої установи, а й важливим фактором життєздатності усієї національної банківської системи, що, в свою чергу, впливає й на становище держави, на території якої така банківська установа знаходиться, у міжнародних відносинах.

За таких обставин, судом встановлено наявність обставин, які є винятковими та такими, що достатні для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, а також розстрочки виконання рішення суду.

При цьому, клопотання відповідача про зменшення розміру пені та розстрочку виконання рішення суду підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене вище, з огляду на наявність інтересу держави в належній діяльності Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» та його платоспроможності, господарський суд вважає за необхідне скористатись своїм правом та зменшити пеню до 10 відсотків, а саме 2 597 656,09 грн., а також розстрочити виконання рішення суду на строк п'ять років шляхом затвердження наступного графіку погашення заборгованості: щомісячно сплаті відповідачем на користь позивача підлягають грошові кошти в сумі 44 000 грн. на протязі 59 місяців, починаючи з наступного місяця після набрання рішенням суду законної сили, та 14 609,49 грн. в останній місяць сплати заборгованості.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Державної іпотечної установи, м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», м.Київ про стягнення відсотків за користування кредитом та пені в сумі 51 610 608,93 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.15, ЄДРПОУ 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01133, м.Київ, Печерський район, бул.Лесі Українки, буд.34, ЄДРПОУ 33304730) пеню за основним боргом в розмірі 2 597 656,09 грн., державне мито в сумі 12 834,62 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 118,78 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розстрочити виконання рішення суду на строк 5 років шляхом сплати щомісячно Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.15, ЄДРПОУ 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01133, м.Київ, Печерський район, бул.Лесі Українки, буд.34, ЄДРПОУ 33304730) грошових коштів в сумі 44 000 грн. на протязі 59 місяців, починаючи з наступного місяця після набрання рішенням суду законної сили, та 14 609,49 грн. в останній місяць сплати заборгованості.

У судовому засіданні 11.09.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.09.2013р.

Суддя М.О. Любченко