Рішення № 33563470, 17.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13800/13 17.09.13

За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»додочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»простягнення 49 575, 12 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: представник Токаренко Я.С. (довіреність № 13 від 06.08.2013 року)

відповідача: представник Кібець С.В. (довіреність № 557 «д» від 27.12.2012 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 49 575, 12 грн., (у тому числі 46 765, 45 грн. - основного боргу, 83, 32 грн. - інфляційні втрати, 442, 11 грн. - 3 % річних та 2 284, 24 грн. - пеня).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором від 02.07.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2013 року порушено провадження у справі № 910/13800/13 та призначено її розгляд на 13.08.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засідання з 13.08.2013 року до 17.09.2013 року оголошувалась перерва.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у письмову відзиві проти позову заперечував, зазначаючи про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року № 44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство Відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію не застосовуються будь-які штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань незалежно від терміну їх виконання, тому на думку останнього нарахування Позивачем пені та штрафу суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом».

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 17.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 430131 від 02.07.2012 року.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 430131 від 02.07.2012 року Позивач зобов'язався виробляти та постачати теплову енергію у вигляді гарячої води Відповідачу у період з 01.07.2012 року по 30.06.2013 року у кількості 140, 455 Гкал., а останній оплатити її вартість.

Відповідач відповідно до пункту 4.1.3 договору № 430131 від 02.07.2012 року зобов'язався забезпечити споживання теплової енергії в обсягах, що не перевищують максимальних договірних значень по кожному параметру, витримувати максимальну годинну витрату мережної води не більше 0, 93 т/год., не перевищувати температуру зворотньої води більш ніж на 3 градуси С понад встановлену в температурному графіку.

Договір № 430131 від 02.07.2012 року на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до даних відомостей обліку використання теплової енергії за період з 01.11.2012 року по 01.05.2013 року, довідки про надходження грошових коштів за спожиту теплову енергію Позивач поставив Відповідачу теплову енергію вартістю 68 037, 05 грн.

Всі розрахунки згідно пункту 6.4 договору № 430131 від 02.07.2012 року виконуються на підставі рахунків, які Відповідач отримує від Позивача. Відповідач щомісяця з 07 по 14 число отримує в Позивача оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включають у себе вартість теплової енергії спожитої у попередньому місяці, та суми передоплати за теплову енергію (що визначається Позивачем з урахуванням максимального теплового навантаження визначеного договором). По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції Відповідач повертає Позивачу не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі не підписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції останнього (пункт 6.5). Відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана субабонентами останнього (пункт 6.6).

Відповідач за період з 01.11.2012 року по 01 травня 2013 року несвоєчасно розрахувався за використану теплову енергію та допустив виникнення заборгованості у розмірі 46 765, 45 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки доказів повного погашення заборгованості Відповідачем суду не надано, позовна вимога про стягнення 46 765, 45 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 2 284, 24 грн. Проте суд погоджується з позицією Відповідача, викладеною у письмовому відзиві про те, що зазначена вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2011 року порушено провадження у справі № 44/258-б про банкрутство Відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом із тим, Закон визначає, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходи, спрямовані на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Виходячи із змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України № 3-71гс12 від 12.03.2013 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Беручи до уваги, що втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто не є штрафними санкціями, суд не погоджується з позицією Відповідача, викладеною у письмовому відзиві, тому зазначені вимоги є обгрунтованими.

Перевіривши відповідні розрахунки Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 442, 11 грн. та 83, 32 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2012 року по травень 2013 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 47 290, 88 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задовлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, Солом'янський район, вулиця Народного Ополчення, будинок 11-А, ідентифікаційний код 33096517) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (01011, м. Київ, Печерський район, вулиця Панаса Мирного, будинок 28, офіс 20, ідентифікаційний код 37739041) 46 765 (сорок шість тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 45 коп. - основного боргу, 83 (вісімдесят три) грн. 32 коп. - інфляційні втрати, 442 (чотириста сорок дві) грн. 11 коп. - 3 % річних та 1 641 (одна тисяча шістсот сорок одна) грн. 22 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Повне рішення складено: 19.09.2013 року.

СуддяТ.Ю. Кирилюк