Рішення № 33563427, 17.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.09.2013 Справа № 5006/12/166/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при помічнику судді Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», м. Бровари

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй», Донецьк

про стягнення 183167,16грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», м. Бровари до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй», Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 183167,16грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оперативної оренди обладнання №311571 від 01.07.2011р. відповідач взяв на себе зобов'язання після закінчення терміну дії договору повернути об'єкт оренди, однак свої зобов'язання відповідач виконав не в повному обсязі, обладнання повернув частково, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі вартості неповернутого обладнання в сумі 183167,16грн. У зв'язку із невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оперативної оренди позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 183167,16грн.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, однак у судових засіданнях проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 28.02.2013р. за клопотанням відповідача по справі була призначена товарознавча експертиза, проведення якої було доручено Харківському НДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса. В обґрунтування свого клопотання відповідач стверджував, що ним була повернута частина обладнання на склад позивача від прийняття якого останній відмовився, уз зв'язку із наявністю на обладнанні дефектів. Для проведення експертизи судом були поставлені питання щодо наявності цих дефектів, причини їх виникнення та встановлення вартості обладнання у разі наявності дефектів. 22.05.2013р. від Харківського НДІСЕ ім. М.С.Бокаріуса надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судової експертизи, у зв'язку із ненаданням сторонами витребуваних судовим експертом додаткових матеріалів та також поставлено питання щодо здійснення оплати за проведену експертизу.

Ухвалою господарського суду від 11.06.2013р. за клопотанням відповідача судом, вдруге була призначена комплексна судово-товарознавча та судово-трасологічна експертиза, проведення якої було доручено Київському НДІСЕ та запропоновано здійснити відповідачу оплату за проведення експертиз. 29.07.2013р. на адресу суду від Київського НДІСЕ надійшов лист №8043-13 про неможливість проведення судової експертизи, у зв'язку із необхідністю залучення додаткових фахівців та не виясненим питанням відносно того, хто здійснить оплату за проведену експертизу.

Не отримавши від сторін відповіді на питання щодо здійснення оплати за проведення експертизи суд дійшов ґрунтовного висновку, що одна із сторін починає зловживати своїми процесуальними правами та таким чином намагається затягнути судовий процес відносно розгляду справи по суті.

За клопотанням представників сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (від 03 липня 2012р. №5029-VІ) та клопотанням представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй» (Орендар) 01 липня 2011р. був укладений договір оперативної оренди обладнання №311571 за умовами якого Орендодавець надає Орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку PERI (в т.ч. окремі елементи, спеціалізовану тару для транспортування), іменовану надалі «обладнання», асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов п.2.1. договору передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту прийму-передачі. Асортимент і строки передачі обладнання Орендарю узгоджуються сторонами додатково (п.2.2. договору).

Місцем повернення обладнання є м. Харків, пров. Метисний, 14А. (п.2.3. договору).

За приписами п.3.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 жовтня 2011р., а в частині повернення обладнання, оплати заборгованості з орендної плати та інших платежів - до повного виконання Орендарем своїх обов'язків за цим договором. Продовження строку дії даного договору здійснюється шляхом підписання додаткової угоди до нього. У разі відсутності додаткової угоди про продовження строку дії даного договору він припиняє свою чинність в строк, зазначений в цьому пункті.

Згідно п.5.2.9. договору орендар зобов'язаний повернути (Здати на склад орендодавця) обладнання протягом десяти календарних днів після припинення (призупинення) договору або з моменту письмової вимоги (повідомлення) Орендодавця належно упакованим, в справному стані, із врахуванням природного зносу.

Пунктом 5.2.10. договору передбачено обов'язок орендаря відшкодувати (згідно п.7.3. договору) орендодавцю повну вартість неповернутого, некомплектного або знищеного обладнання протягом десяти календарних днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунку на оплату відповідно до п.7.3. даного договору.

Відповідно до п.7.3. договору у випадку неповернення у встановлений строк, а також у випадку пошкодження обладнання, порушення комплектності або його загибелі, орендар сплачує орендодавцю (згідно п.5.2.10 договору) вартість такого обладнання, згідно з цінами, вказаних в актах приймання-передачі (із врахуванням індексації), з нарахуванням податку на додану вартість (відповідно до чинного законодавства).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами були складені та підписані акти приймання-передачі обладнання №00098/Дц-Р від 08.07.2011р., №00641/Х від 08.07.2011р., №01038 від 03.08.2011р. №00935/Х від 15.09.2011р., відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду обладнання, всього на загальну суму 1126749,15грн.

Згідно додаткової угоди №4 від 31.10.2011р. строк дії договору оперативної оренди №311571 від 01.07.2011р. сторонами було продовжено до 31.12.2011р., додатковою угодою №7 від 31.12.2011р. - до 31.01.2012р.

Після закінчення терміну дії договору оперативної оренди відповідачем частково було повернуто орендоване обладнання, що підтверджується актами приймання-передачі №00645/Х від 08.07.2011р., №01227/Х від 11.11.2011р., №01304/Х від 25.11.2011р., №01338/Х від 01.12.2011р., №01369/Х від 05.12.2011р., №01421/Х від 15.12.2011р., № 00006/Х від 03.01.2012р., №00019/Х від 04.01.2013р., № 00036/Х від 10.01.2012р., №00075/Х від 20.01.2012р., №00116/Х від 30.01.2012р., № 00327/Х від 02.04.2012р., № 00359/Х від 06.04.2012р., №00402/Х від 20.04.2012р., № 00447/Х від 03.05.2012р., № 00490/Х від 16.05.2012р., № 00581/Х від 13.06.2012р., №00601/Х від 21.06.2012р. Всього відповідачем було повернуто обладнання на загальну суму 995754,95грн.

У зв'язку із припиненням договору оренди та частковим поверненням обладнання позивачем на адресу відповідача 13.07.2012р. було надіслано листа із вимогою компенсувати вартість неповернутого з оренди обладнання на підставі умов п.5.2.10 та п.7.3 договору та рахунку №00065/Дц від 13.07.2012р. на суму 183167,16грн. Як доказ надіслання даної вимоги разом із рахунком позивачем надано опис вкладення до цінного листа.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 183167,16рн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно приписів ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з умов п. 5.2.9. договору оперативної оренди відповідач взяв на себе зобов'язання повернути обладнання протягом десяти календарних днів після припинення договору, тобто до 11 лютого 2012р. (згідно додаткової угоди №7 від 31.12.2011р.). Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення орендованого майна належним чином не виконав, орендоване майно повернув частково, у зв'язку із чим позивачем, відповідно до умов п.5.2.10, п.7.3. договору на адресу відповідача було надіслано листа із вимогою компенсувати вартість неповернутого майна та рахунок на суму 183167,16грн. Однак відповідач на день розгляду справи орендоване обладнання не повернув, вартість неповернутого майна не компенсував, відповіді на лист не надав.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги викладені у позовній заяві.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання за договором оперативної оренди №311571 від 01.07.2011р., а саме повернення орендованого обладнання протягом десяти календарних днів після припинення договору, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму вартості неповернутого майна, що складає 183167,16грн.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.11-16, 202, 252, 509, 525, 526, 530, 533, 598, 599, 610, 612, 625, 626, 629, 631, 632, 638, 759, 761-763 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна», м. Бровари до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй», Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 183167,16грн, задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-строй» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 163, р/р №26003200100153 в ПАТ «Банк Камбіо», МФО 380399; р/р №260019465 ДОД «Райфійзен Банк Аваль», МФО 335076, код ЄДРПОУ 32794569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пері Україна» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул.Об`їзна дорога, 60, код ЄДРПОУ 31032954, р/р 26000000672000 в ПАТ «КІБ Креді Агріколь», м.Київ, МФО 300379) суму боргу у розмірі 183167,16грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3663,34грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.09.2013р.

Суддя С.В. Тоцький