Ухвала суду № 33562682, 11.09.2013, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7237/13-ц

Провадження № 4-с/645/41/13

У Х В А Л А

іменем України

11 вересня 2013 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.

при секретарі - Ляховій І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Клавкіна А.В., -

встановив:

12.08.2013 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшла скарга ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Клавкіна А.В. (вх. № 21355/1164), в якій скаржник просить суд:

- визнати рішення державного виконавця Клавкіна А.В. неправомірними та скасувати: Постанову про відкриття виконавчого провадження; Постанову про стягнення виконавчого збору; Постанову про звернення стягнення на майно боржника - автомобіль RENAULT LOGAN, чорного кольору, 2010 р.в., ДНЗ НОМЕР_1; Постанову про розшук майна боржника - автомобіль RENAULT LOGAN, чорного кольору, 2010 р.в., ДНЗ НОМЕР_1;

- зобов'язати Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції повернути скаржникові сплачений нею виконавчий збір у розмірі 876,94 грн. та витрати на виконавче провадження у розмірі 30,00 грн. протягом 5 днів з дня набрання чинності рішенням суду за цією скаргою, шляхом банківського переводу на той самий рахунок, з якого надійшли ці кошти на рахунок Фрунзенського відділу ДВС від скаржника;

- зобов'язати Фрунзенський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції повернути скаржникові сплачену нею за виконавчим провадженням № 38459706 суму у розмірі 8769,43 грн. протягом 5 днів із дня набрання чинності рішенням суду за цією скаргою, шляхом банківського переводу на той самий рахунок, з якого надійшли ці кошти на рахунок Фрунзенського відділу ДВС від скаржника.

Скарга мотивована тим, що державним виконавцем Клавкіним А.В. було незаконно винесено постанову від 10.06.2013 року про відкриття виконавчого провадження № 38459706 по примусовому виконанню судового наказу № 2-н/2033/537/12, виданого 12.04.2013 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованості за опалення та підігрів води у сумі 8662,13 грн. та судового збору в сумі 107,30 грн., який, на думку скаржника, не відповідає вимогам ст.. 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в ньому не правильно вказане прізвище боржника та не зазначений ідентифікаційний код боржника.

Після незаконного відкриття виконавчого провадження, державний виконавець всупереч ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження», не направив скаржникові рекомендованим листом з повідомленням про вручення, постанову про відкриття виконавчого провадження, та 17.06.2013 року виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 876,94 грн., порушивши право скаржника на самостійне виконання рішення суду.

Крім того, скаржник наголосила, що державний виконавець Клавкін А.В., не переконавшись у наявності грошових коштів на рахунках боржника у банківських установах, 19.07.2013 року виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за якою було накладено арешт на автомобіль RENAULT LOGAN, чорного кольору, 2010 р.в., ДНЗ НОМЕР_1.

Того ж дня, 19.07.2013 року державним виконавцем Клавкіним А.В. винесено постанову № 38459706 про розшук майна боржника, за якою оголошено розшук автомобіля RENAULT LOGAN, чорного кольору, 2010 р.в., ДНЗ НОМЕР_1.

Скаржник наголошує, що 04.08.2013 року на посту ДАІ с. Кочерів Житомирської області, працівниками ДАЇ був затриманий належний їй автомобіль, на підставі постанов державного виконавця № 38459706, що підтверджується актом огляду та тимчасового затримання транспорту від 04.08.2013 року.

05.08.2013 року скаржник звернулася до Фрунзенського відділу ДВС ХМУЮ для з'ясування причин арешту її автомобіля, після чого державний виконавець Згоннік Л.М. надала їй копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 38459706.

Того ж дня, 05.08.2013 року скаржник отримала два поштових відправлення № 7979 та № 7980, якими їй були направлені дві постанови державного виконавця від 19.07.2013 року про арешт майна боржника та оголошення розшуку належного їй автомобіля.

Будучи юридично необізнаною та побоюючись, що її автомобіль може бути реалізований в примусовому порядку, ОСОБА_1 06.08.2013 року повністю сплатила борг, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій, про що зазначила у заяві, поданій 06.08.2013 року на ім'я начальника Фрунзенського відділу ДВС ХМУЮ.

08.08.2013 року. Державним виконавцем Згоннік Л.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, скаржник вважає, що державний виконавець виніс вищевказані постанови у незаконний спосіб, що призвело до порушення її прав і свобод, що стало підставою звернення до суду з відповідною скаргою.

Скаржник та її представник ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні підтримали скаргу в повному обсязі та просили її задовольнити.

Державний виконавець Фрунзенського відділу ДВС ХМУЮ Клавкін А.В. в судовому засіданні заперечував проти скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Мотивуючи свої заперечення державний виконавець послався на те, що йому на виконання було передано судовий наказ № 2-н/2033/537/12, виданий 12.04.2013 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача КП «Харківські теплові мережі» суми боргу у розмірі 8662,13 грн. та судового збору у розмірі 107,30 грн. Державний виконавець спростовує твердження скаржника, що судовий наказ видано не відносно неї, посилаючись на те, що невірно зазначене прізвище в судовому наказі є технічною помилкою, та наголосив, що ідентифікаційний номер боржника був зазначений в судовому наказі чорнилами, що, зокрема, дало змогу ідентифікувати особу боржника.

Державний виконавець зазначив, що 10.07.2013 року ним правомірно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку було своєчасно направлено сторонам виконавчого провадження, та у зв'язку з невиконанням боржником судового наказу у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», 17.06.2013 року ним було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.

Разом з цим, державний виконавець наголосив, що на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, судом якої юрисдикції вони видані, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Крім того, державний виконавець вважає, що ним правомірно винесено і постанову про арешт коштів боржника та заборону на його відчуження, оскільки в ході примусового виконання вищевказаного судового наказу державним виконавцем не було отримано інформації про наявність рахунків у боржника, у зв'язку з чим ним було звернуто стягнення на автомобіль боржника.

Щодо вимог скаржника про повернення ВДВС сплачених нею коштів, державний виконавець пояснив, що відповідно до вимог ст.. 43 ЗУ «Про виконавче провадження» сплачену ОСОБА_1 суму боргу та судового збору ВДВС було перераховано на рахунок КП «Харківські теплові мережі», а виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій - на відповідні рахунки УДКСУ у Фрунзенському районі м. Харкова. Таким чином, державний виконавець наголосив, що оскільки зазначені кошти не обліковуються на депозитному рахунку відділу то Фрунзенський ВДВС ХМЮ повернути їх не має можливості.

З огляду на викладене, державний виконавець просив суд залишити скаргу без задоволення.

Представник стягувача КП «Харківські теплові мережі» Харіна Н.М., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні заперечувала проти скарги та просила суд відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що боржницею у добровільному порядку було сплачено суму боргу, судового збору, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, що свідчить про визнання нею свого боргу. Крім того, представник стягувача підтримала позицію державного виконавця та вважала його дії у даному виконавчому провадженні правомірними та законними.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, викладені у скарзі, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Згідно зі ст.. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 грудня 2012 року Фрунзенським районним судом м. Харкова виданий судовий наказ (справа № 2033/3063/2012 провадження № 2-н/2033/537/2012), за яким стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за опалення та підігрів води в сумі 8662,13 грн. та судовий збір в сумі 107,30 грн..

Зі змісту вказаного судового наказу, копія якого міститься в матеріалах справи, вбачається, що замість вірного прізвища боржника - ОСОБА_1 вказане невірне - ОСОБА_1. Крім того, у вказаному судовому наказі відсутній ідентифікаційний код боржника.

Суд критично ставиться до твердження державного виконавця, що ідентифікаційний код боржника в судовому наказі було вказано чорнилами, оскільки останнім не подано доказів в обґрунтування цього твердження. Судом оглянутий оригінал вказаного судового наказу, в якому відсутній цей код.

Згідно зі ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону України від 04.07.2012 року, який набрав чинності 08.08.2012 року, у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Всупереч вищевказаних норм діючого законодавства, не зважаючи на те, що вказаний судовий наказ не відповідав вимогам ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки в судовому наказі допущено помилку у прізвищі боржника ОСОБА_1, а також не зазначено ідентифікаційного коду боржника, державним виконавцем Фрунзенського відділу ДВС ХМЮ Клавкіним А.В. постановою від 10.06.2013 року було відкрито виконавче провадження ВП № 38459706 по примусовому виконанню судового наказу № 2-н/2033/537/12, виданого 12.04.2013 року, про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості у розмірі 8662,13 грн. та судового збору у розмірі 107,30 грн..

З урахуванням наведеного, суд вважає постанову державного виконавця Фрунзенського відділу ДВС ХМЮ Клавкіна А.В. про відкриття виконавчого провадження ВП № 38459706 від 10.06.2013 року по примусовому виконанню судового наказу № 2-н/2033/537/12, неправомірною.

Разом з цим, у п. 2 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38459706 від 10.06.2013 року державним виконавцем встановлений семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Отже, постанови про відкриття виконавчого провадження повинні бути надіслані боржникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В матеріалах виконавчого провадження міститься поштове вкладення, яке було направлено 26.06.2013 року на адресу боржника: м. Харків, пр.. Московський, 245 В, кв. 111, та повернулося до Фрунзенського відділу ДВС ХМЮ з поміткою ТОВ «Укркур'єр» про причину повернення, а саме: «Адресат не проживає за адресою», що посвідчено 01.07.2013 року підписом співробітника служби доставки Мельниковим.

Таким чином, судом встановлено, що боржник не був своєчасно та належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню судового наказу № 2-н/2033/537/12.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про неправомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, а також порушення ним вимог ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" в частині порядку направлення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з положень п.1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки для самостійного виконання рішення суду документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець розпочинає примусове виконання.

Згідно зі ст. 32 Закону України « Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження»: стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Проте, з матеріалів виконавчого провадження, наданих державним виконавцем для огляду в судовому засіданні, вбачається, що в порушення законодавства, державний виконавець не переконався у наявності існування грошових коштів на рахунках належних боржнику у банківських установах, не зробив запиту до Державної податкової інспекції про наявність відкритих рахунків у боржника та будь-яких інших дій, спрямованих на з'ясування наявності у боржника коштів у гривнях та іноземній валюті, інших цінностей, у тому числі коштів на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Суд критично оцінює твердження державного виконавця Клавкіна А.В. про те, що ним не було отримано інформації про наявність рахунків у боржника, оскільки матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що останній здійснював будь-які дії з метою отримання такої інформації.

Крім того, листом Державної податкової служби України від 15.11.2012 року № 8860/0/71-12/18-3117 підтверджено, що згідно з пунктом 3 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Втім, всупереч вказаних положень ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем 19.07.2013 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що постанова державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за якою накладено арешт на автомобіль RENAULT LOGAN, чорного кольору, 2010 р.в., ДНЗ НОМЕР_1, а також постанова № 38459706 про розшук майна боржника, за якою оголошено розшук вищевказаного автомобіля є неправомірними та підлягають скасуванню.

Стосовно вимоги скаржника про скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про зобов'язання Фрунзенського відділу ДВС ХМЮ повернути скаржникові сплачений нею виконавчий збір у розмірі 876,94 грн. та витрати на виконавче провадження у розмірі 30,00 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» № 3 від 13.12.2010 року, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку. Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання. За змістом пункту 7 частини другої постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами.

Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Оскільки скаржник просить скасувати постанову державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору та повернути сплачені судовий збір у сумі 879,94 грн. та 30,00 грн. витрат на виконавче провадження, то суд приходить до переконання, що даний спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим суд вважає необхідним закрити провадження за скаргою в цій частині.

Стосовно вимоги скаржника про зобов'язання Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції повернути скаржникові сплачену нею за виконавчим провадженням № 38459706 суму у розмірі 8769,43 грн. протягом 5 днів із дня набрання чинності рішенням суду за цією скаргою, шляхом банківського переводу на той самий рахунок, з якого надійшли ці кошти на рахунок Фрунзенського відділу ДВС від скаржника, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно розпорядження від 08.08.2013 року старшого державного виконавця Згоннік Л.М., затвердженого начальником Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції у Харківській області Карпенко В.О., грошові кошти в сумі 9676,37 грн., що надійшли 07.08.2013 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 2-н/2033/537/12, виданого 21.12.2012 року Фрунзенським районним судом м. Харкова, про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» у розмірі 8769,43 грн., відповідно до ст.. 43 Закону України «Про виконавче провадження» були перераховані наступним чином: 8662,13 грн. боргу та 107,30 грн. судового збору - на користь КП «Харківські теплові мережі», 879,94 грн. виконавчого збору - на користь Держави КБКД в УДКСУ у Фрунзенському районі м. Харкова, та 30,00 грн. витрат на проведення виконавчих дій - на користь Головного управління юстиції у Харківській області.

Суд, приймаючи до уваги те, що грошові кошти у розмірі 8662,13 грн. боргу та 107,30 грн. судового збору були сплачені ОСОБА_1 самостійно та перераховані Фрунзенським відділом ДВС ХМЮ на користь КП «Харківські теплові мережі», та на депозитному рахунку Фрунзенського відділу ДВС ХМУЮ вони відсутні, не вбачає правових підстав для задоволення вищевказаної вимоги скаржника. Разом з цим, зважаючи на те, що ОСОБА_1 звернулася до Фрунзенського районного суду м. Харкова із заявою про скасування судового наказу № 2-н/2033/537/12, та вказана заява прийнята судом до розгляду, суд вважає необхідним роз'яснити скаржникові, що у разі скасування судового наказу № 2-н/2033/537/12 вона не позбавлена права звернутися до суду в порядку статей 380, 381 ЦПК України із заявою про поворот виконання рішення.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 209, 210, 383, 387 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 (вхідний № 21355/1164 від 12.08.2013 року) на рішення та дії державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Клавкіна А.В. - задовольнити частково.

Визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Клавкіна А.В., а саме: Постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2013 року ВП № 38459706; Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.07.2013 року ВП № 38459706; Постанову про розшук майна боржника - автомобіль RENAULT LOGAN, чорного кольору, 2010 р.в., ДНЗ НОМЕР_1 від 19.07.2013 року ВП № 38459706.

В частині вимог скаржника про скасування постанов державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 879,94 грн. та 30,00 грн. витрат на виконавче провадження - закрити провадження за скаргою.

В частині вимог скаржника про повернення сплачених нею за виконавчим провадженням № 38459706 суму у розмірі 8769,43 грн. шляхом банківського переводу на той самий рахунок, з якого надійшли ці кошти на рахунок Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від скаржника - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Суддя Федорова О.В.