Ухвала суду № 33560187, 17.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Матвєєва В.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2013 року справа №812/6343/13-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Артема» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі № 812/6343/13-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Артема» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року позов Управління пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Артема» про стягнення заборгованості, задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Артема» на користь Управління Пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області заборгованість зі сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 28.02.2013 по 26.04.2013 в сумі 308396,71 грн., перерахувавши стягнені кошти на р/р 37196101001228 ГУДКСУ в Луганській області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що позивач не мав правових підстав виносити відносно відокремленого підрозділу «Шахта імені Артема» рішення про застосування фінансових санкцій, оскільки останній не є юридичною особою. Крім того, відповідачем було оскаржено рішення позивача про застосування фінансових санкцій, що в свою чергу зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі, а тому суд першої інстанції не повинен був стягувати спірну суму заборгованості.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстровано в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 р. за №13821200000000520 (арк. справи 7). ДП «Луганськвугілля» має у своїй структурі відокремлений підрозділ «Шахта імені Артема», який створено без права юридичної особи (арк. справи 8).

Відповідач є платником страхових внесків та перебуває на обліку позивача (арк. справи 6).

У зв'язку з несвоєчасною сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 28.02.2013 року по 26.04.2013 року до відповідача були застосовані штрафні санкції згідно рішення №599 від 20.06.2013 року у розмірі 308396,71 грн., з яких штраф - 212816,54 грн., пеня - 95580,17 грн. (арк. справи 11).

Наявність боргу за вказаний період підтверджується розрахунком ціни позову (арк. справи 9), розрахунком фінансової санкції та пені (арк. справи 12), карткою особового рахунку платника за період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року (арк. справи 13-16).

Рішення №599 від 20.06.2013 року було направлено на адресу відповідача та отриманою уповноваженою особою підприємства 25.06.2013 року (арк. справи 10). Зазначена в рішенні сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки відповідачем сума фінансових санкцій на підставі рішення позивача в установлений законом строк не сплачена, тому вона підлягає стягненню.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2464), платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконуванівиконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п. 2 ч. 4 ст. 6 Закону № 2464, платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 25 Закону № 2464, рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно ч. 10 ст. 25 Закону № 2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 4 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464, територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 14 ст. 25 Закону № 2464, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Враховуючи те, що відповідачем в десятиденний строк сума фінансових санкцій на підставі рішення позивача №599 від 20.06.2013 року не сплачена, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 28.02.2013 року по 26.04.2013 року в сумі 308396,71 грн.

Посилання апелянта на те, що ним було оскаржено рішення позивача про застосування фінансових санкцій, що в свою чергу зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначені відповідачем обставини будь-якими доказами не підтверджені.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Артема» залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі № 812/6343/13-а за позовом Управління пенсійного фонду України в Перевальському районі Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта імені Артема» про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова