Постанова № 33560164, 18.09.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2013 року справа № 823/2837/13-а

м. Черкаси

08 год. 30 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Мишенка В.В.,

за участі секретаря -Гордієнка Ю.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Черкаси адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом, в якому просить, визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області (далі - відповідач) неправомірними та скасувати вимогу про сплату недоїмки № Ф-648 від 09.08.2013р. в сумі 876 грн. 98 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем прийнято вимогу про сплату недоїмки від 09.08.2013р. №Ф-648 згідно з якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальну суму 876 грн. 98 коп. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 з вимогою відповідача не погоджується, оскільки відповідно до п. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від сплати єдиного внеску, як пенсіонер за віком, що отримує пенсію відповідно до закону.

Позивач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі, зі змісту якої вбачається, що позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, проте 11.09.2013р. надіслав на адресу суду письмове заперечення, в якому просив розгляд справи здійснювати без його участі та зазначивши, що на позивача не поширюється положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки позивачу призначена пенсія із зниженням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно ст. 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З огляду на те, що на момент звернення до суду позивач не досяг загальновстановленого пенсійного віку, то він зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальних підставах.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо всіма особами, які беруть участь у справі, буде заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності, то судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Пунктом 10 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, письмовим провадженням у справі є розгляд і вирішення адміністративної справи судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд вирішив провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 27.02.1992р., виконавчим комітетом Канівської міської ради Черкаської області, згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 та перебуває на спрощеній системі оподаткування і є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Спеціальним законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р., що набрав чинності з 01.01.2011р. (далі - Закон №2464).

На підставі ст. 25 Закону України №2464 УПФУ в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області направлено позивачу як платнику єдиного внеску вимогу від 09.08.2013р. № Ф-648 про визначення суми недоїмки ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 876 грн. 98 коп.

Суд вважає необґрунтованими дії відповідача щодо прийняття вимоги від 09.08.2013р. № Ф-648 зі сплати боргу, виходячи з наступного.

Статтею1 Закону України від 09.07.2003р. №1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено поняття «пенсіонер» (надалі за текстом - Закон №1058-VI) особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 26 Закону №1058-VI визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Нормативним актом, що визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-XII (далі - Закон №796).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону №796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 27.01.2009р. серії НОМЕР_2

Відповідно до наданого посвідчення серії НОМЕР_4 позивач є громадяном, який постійно проживає, або постійно працює на території посиленого радіологічного контролю (категорія 4).

Згідно свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_3 від 01 квітня 2013р. позивач є фізичною особою - підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування та сплачує єдиний податок.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) та пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Частиною 1 ст. 26 Закону №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Безпідставними є посилання відповідача на те, що до ОСОБА_1 не може бути застосовано положення ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, оскільки позивач не досяг 60-річного віку, тому, що вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску пенсіонерів за віком.

Відповідно до ст. 1 Закону №2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно ст. 4 Закону №2464 є зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями тощо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером за віком та отримує відповідно до закону пенсію. Пенсію за віком відповідачу було призначено згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженим пенсійним віком. Позивач перебуває на обліку в Пенсійному фонді України як пенсіонер за віком з 27.01.2009р., термін дії посвідчення - довічно.

Відповідач при прийнятті оскаржуваної вимоги виходив з того, що позивач для застосування до нього ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску за загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (звільнення пенсіонерів від сплати єдиного внеску) повинен досягти пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд звертає увагу, що звільнення від сплати єдиного внеску відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пов'язано з умовами: виходом на пенсію та статусом платника єдиного податку. Додаткових умов для отримання вказаної пільги закон не передбачає.

Статтею 55 Закону №796 встановлено додаткову соціальну гарантію для окремих категорій громадян, а саме: достроковий вихід на пенсію до встановленого законодавством строку за певних умов. Саме такою гарантією скористався позивач при виході на пенсію.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов'язки платників єдиного внеску: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики; у випадках, передбачених цим Законом і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, стати на облік у територіальному органі Пенсійного фонду, як платник єдиного внеску; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Частиною 4 ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-VI від 07.07.2011р. (далі - Закон № 3609-VI) ст. 4 Закону №2464 доповнено ч. 4, згідно якої особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 у відповідності до ст.12 Закону №1058-IV укладено з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивач, як пенсіонер за віком при зниженні віку згідно ст.55 Закону №796, не є платником єдиного внеску на виконання спірної вимоги.

Відповідно до ч. 1 Закону №1058-IV пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію. У зв'язку з тим, що позивач отримує пенсію за віком, а ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів вчинення дій, а саме у прийнятті вимоги від № Ф-648 від 09.08.2013р. про сплату недоїмки у сумі 876 грн. 98 коп.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін та покази свідків, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, 128, ст. ст. 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області щодо винесення вимоги про сплату недоїмки № Ф-648 від 09.08.2013р.

Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі Черкаської області № Ф-648 від 09.08.2013р. про сплату недоїмки фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 876 (вісімсот сімдесят шість) грн. 98 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у порядку, передбаченому ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя В.В. Мишенко