Постанова № 33554057, 21.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2013 року № 826/10452/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., при секретарі Хрімлі К.О., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. 28.02.2012р.)

від відповідача1: Монастирук Ю.А. (дов. від 08.01.2013р. №721/17-911-20)

від відповідача2: Яцишен Д.В. ( дов. від 25.02.2013р. №447/11/13-13)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури України про визнання неправомірною відмови у задоволенні запиту на інформацію, зобов'язання вчинити дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.08.2013 року в 11 год. 06 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_4 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Міністерства закордонних справ України (надалі також - відповідач1), Міністерства культури України (надалі також - відповідач2), в якому просив:

- визнати неправомірною відмову у задоволенні запиту на інформацію, а саме - відмову у наданні позивачу Міністерством культури України та Міністерством закордонних справ України копії звіту, надісланого Національною комісією у справах ЮНЕСКО у ЮНЕСКО згідно з рішенням 36-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини 36 com 7B.90 "Kiev: Saint Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pechersk Lavra (Ukraine) (C527 bis)";

- зобов'язати Міністерство культури України та Міністерство закордонних справ України надати позивачу копію звіту, надісланого Національною комісією у справах ЮНЕСКО у ЮНЕСКО згідно з рішенням 36-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини 36 com 7B.90 "Kiev: Saint Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings. Kyiv-Pechersk Lavra (Ukraine) (C527 bis)".

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що запитуваний звіт є публічною інформацією, а відтак відповідачі неправомірно відмовили у надані копії звіту, надісланого Національною комісією у справах ЮНЕСКО у ЮНЕСКО згідно з рішенням 36-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини 36 com 7B.90 "Kiev: Saint Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pechersk Lavra (Ukraine) (C527 bis)".

Відповідачі проти позову заперечували з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню підлягає з огляду про наступне. Матеріалами справи підтверджено, що 08 квітня 2013 р. позивач звернувся до Міністерства закордонних справ України та Міністерства культури України з запитом на інформацію за вихідним № 288, у якому просив надати публічну інформацію, а саме копію звіту, надісланого Національною комісією у справах ЮНЕСКО у ЮНЕСКО згідно з рішенням 36-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини 36 com 7B.90 "Kiev: Saint Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pechersk Lavra (Ukraine) (C527 bis)" (надалі - Звіт).

За наслідком розгляду запиту позивача, відповідач2 листом № 133/10/55-13 від 17.04.2013 р. відмовив в наданні Звіту з підстав того, не надання чинним законодавством України повноважень Міністерству культури України по підготовці Звіту. Згаданий звіт здійснено в рамках міжнародного співробітництва за процедурою, визначеною документами, не регламентованими законодавством України та чинними для Україні міжнародними договорами, які відповідно до Конституції України є частиною національного законодавства. Крім того, відповідач2 зазначив, що запитуваний документ пов'язаний з процесом прийняття Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО певного рішення і передує його отриманню та публічному обговоренню. Як слідує із матеріалів справи, відповідачем1 за наслідками розгляду запиту позивача листом № 913/14- 172/3-948 від 18 квітня 2013 р. відмовлено в наданні інформації, оскільки Міністерство культури України, як головний розробник згаданого вище звіту, є розпорядником запитуваної інформації. У зв'язку із цим МЗС направило мій запит до Міністерства культури України для надання відповіді.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд прийшов до висновку про те, що відмова у наданні публічної інформації позивачу, а саме: копії звіту надісланого Національною комісією у справах ЮНЕСКО у ЮНЕСКО згідно з рішенням 36-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини 36 com 7B.90 "Kiev: Saint Sophia Cathedral and Related Monastii Buildings. Kyiv-Pechersk Lavra (Ukraine) (C527 bis) неправомірною з огляду про наступне.

Так, в Звіті міститься інформація щодо Національного заповіднику «Софія Київська», Києво - Печерська лавра, які є об'єктом культурної спадщини згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Водночас, інформація щодо пам'яток культурної спадщини є інформацією, що становить суспільний інтерес, стосується права кожного громадянина України, зокрема , на культурну спадщину, передбаченого ст. 54 Конституції України.

Тобто інформація щодо пам'яток культурної спадщини є публічною інформацією, тому що має суспільний інтерес та є інформацією, доступ до якої не може бути обмеженою відповідно до п. 5 ст. 6 Закону «Про охорону культурної спадщини».

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 лютого 2012 р. щодо зобов'язання надання інформації по попередньому звіту, поданому до ЮНЕСКО, Національною комісією у справах ЮНЕСКО в Україні, визнано, що звіти Національної комісії у справах ЮНЕСКО в Україні є публічною інформацією та що розпорядники інформації зобов'язані надавити зазначені звіти на запит в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до положень преамбули Закону «Про доступ до публічної інформації» (надалі - Закон №2939), цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Частиною 1 ст.1 Закону №2939 передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.13 Закону №2939 передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

При цьому, в ч.1, ч.2 та ч.4 ст.19 Закону №2939 вказано, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі. При цьому, п.2 ч.1 ст.6 Закону №2939 передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Положеннями ч.1 та ч.2 ст.20 Закону №2939 зазначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 1 Положення про Національну комісію України у справах ЮНЕСКО, затвердженого Указом Президента України від 26 березня 1996 року №212/96 (надалі - Положення), Національна комісія України у справах ЮНЕСКО (далі - Комісія) є постійно діючим міжвідомчим органом при Міністерстві закордонних справ України, створеним з метою забезпечення участі України в діяльності ЮНЕСКО, виходячи з міжнародних зобов'язань України як члена ЮНЕСКО.

Указом Президента України Про Національну комісію України у справах ЮНЕСКО від 09 листопада 1995 року №1022/95 Головою Комісії призначений ДЕМЧЕНКО Руслан Михайлович - перший заступник Міністра закордонних справ України.

Згідно п. 3 Положення основними завданнями Комісії є сприяння популяризації діяльності ЮНЕСКО серед громадськості України та використання її інтелектуального потенціалу з метою соціально-економічного розвитку держави.

Пунктом 4 Положення встановлено, що Комісія відповідно до покладених на неї завдань здійснює заходи щодо використання каналів ЮНЕСКО для популяризації національної культури, науки, освіти, сприяє підготовці та поданню доповідей, інформаційних матеріалів відповідно до запитальників ЮНЕСКО.

Враховуючи вищевикладене, Національна комісія України у справах ЮНЕСКО постійно діючим органом при Міністерстві закордонних справ України, яку очолює Перший заступник Міністра закордонних справ України P.M.Демченко, та яка сприяє популяризації діяльності ЮНЕСКО серед громадськості України, зокрема, шляхом підготовці та подання доповідей (звітів). Тому доповіді (звіти) Національної комісії України у справах ЮНЕСКО є публічною інформацією, яку розпорядник інформації (Міністерство закордонних справ України), зобов'язаний надати на запит особи.

Із системного аналізу норм чинного законодавства України, вбачається, що відмова Міністерства закордонних справ України у наданні Звіту з підстав того, що нібито МЗС не є розпорядником інформації є неправомірною.

При вирішенні питання щодо правомірності рішення відповідача2, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 4 Положення про Міністерство культури України, Мінкультури України відповідно до покладених на нього завдань: визначає пріоритетні напрями розвитку у сферах кінематографії, культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України і забезпечує нормативно-правове регулювання у цих сферах. Відповідно до наданої на Запит відповіді Міністерства культури України, вбачається, що Міністерство культури України є розпорядником інформації.

Тобто, інформація щодо звітів (докладів) Національної комісії України у справах ЮНЕСКО стосується охорони культурної спадщини, а відповідно була отримана Міністерством культури України у ході своєї діяльності.

Таким чином, відмова Міністерства культури України у наданні Звіту з підстав того, що нібито Міністерство культури України не с розпорядником інформації є неправомірною. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що Міністерство культури України та Міністерство закордонних справ України, як розпорядники інформації зобов'язані були надати публічну інформацію на запит позивача, а саме: копію звіту, надісланого Національною комісією у справах ЮНЕСКО у ЮНЕСКО згідно з рішенням 36-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини 36 com 7B.90 "Kiev: Saint Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pechersk Lavra (Ukraine) (C527 bis)". Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірною відмову у задоволенні запиту на інформацію, а саме - відмову у наданні позивачу Міністерством культури України та Міністерством закордонних справ України копії звіту, надісланого Національною комісією у справах ЮНЕСКО у ЮНЕСКО згідно з рішенням 36-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини 36 com 7B.90 "Kiev: Saint Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pechersk Lavra (Ukraine) (C527 bis)".

Зобов'язати Міністерство культури України та Міністерство закордонних справ України надати позивачу копію звіту, надісланого Національною комісією у справах ЮНЕСКО у ЮНЕСКО згідно з рішенням 36-ї сесії Комітету Всесвітньої спадщини 36 com 7B.90 "Kiev: Saint Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings. Kyiv-Pechersk Lavra (Ukraine) (C527 bis)".

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва стягнути судові витрати в сумі 34, 41 на користь ОСОБА_4 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міністерства закордонних справ України, Міністерства культури України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин