Постанова № 33553933, 11.09.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року о 11 год. 30 хв. м. Львів № 813/6086/13-а

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Харів М.Ю.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/6086/13-а

за позовомЛьвівського міського центру зайнятості - представник Борис А.С.доОСОБА_2 простягнення коштів в сумі 5417,69 грн

В С Т А Н О В И В:

Львівський міський центр зайнятості звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 5417,69 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що у період перебування на обліку у центрі зайнятості у статусі безробітного відповідач не повідомив про те, що був зареєстрований як фізична особа - підприємець. У зв'язку із цим допомогу по безробіттю на зазначену вище суму йому було виплачено безпідставно. Оскільки відповідач не повернув отриманих коштів добровільно, Львівський міський центр зайнятості звернувся з даним позовом до суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав, щодо задоволення позову не заперечував.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Львівський міський центр зайнятості є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та діє відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення», «Про державну службу».

Відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі -Закон України № 1533-ІІІ).

Як вбачається зі ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ст. 7 Закону України № 1533-ІІІ видами забезпечення безробітних є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; допомога по частковому безробіттю; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Згідно п.5 ст.12 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11.02.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи. На підставі поданої відповідачем заяви від 15.02.2013 року, в якій зазначено, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не належить до громадян, які забезпечують себе роботою самостійно, йому було надано статус безробітного.

Як вбачається з витягів із наказів, позивачем 18.02.2013 року на підставі п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2.1. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» було призначено відповідачу та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно до п.п.1 п.5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 року, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності або іншої діяльності.

Згідно ст. 43 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця.

Відповідно до акта № 9 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 30.05.2013 року, ОСОБА_2 на момент реєстрації у центрі зайнятості та отримання статусу безробітного 11.02.2013 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та не заперечується самим відповідачем.

У зв'язку з поданням ОСОБА_2 недостовірних даних під час реєстрації в центрі зайнятості відповідач безпідставно набув статус безробітного та отримав допомогу по безробіттю за період з 18.02.2013 року по 23.04.2013 рік у сумі 5 417,69 грн. Дана сума допомоги по безробіттю підтверджується розрахунком виплаченого матеріального забезпечення та випискою по картковому рахунку відповідача.

Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України Закону України № 1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

ОСОБА_2 своєчасно не виконав обов'язки застрахованої на випадок безробіття особи, внаслідок чого безпідставно отримував допомогу з безробіття.

Згідно п.3 ст.36 цього ж Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Львівським міським центром зайнятості 01.06.2013 року ОСОБА_2 скеровано претензію про відшкодування коштів в сумі 5 417, 69 грн. Дану претензію відповідач отримав рекомендованим повідомленням про вручення, однак дані кошти повернуто не було.

Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вище викладене, виходячи із заявлених позовних вимог, матеріалів справи, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені і підлягають до задоволення.

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, м. Львів) на користь Львівського міського центру зайнятості (вул. Кн. Ольги, 122, м. Львів, ЄДРПОУ 25555035, МФО 825014, банк: ГУДКСУ у Львівській області, р/р 37170001000584, КЕКВ 1341 - повернення коштів допомоги з безробіття) кошти в сумі 5417 (п'ять тисяч чотириста сімнадцять) гривень 69 коп.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 16.09.2013 року.

Суддя Кедик М.В.