Постанова № 33553805, 06.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2013 року 10 год. 35 хв. Справа № 808/4712/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Каракуші С.М.

за участю секретаря Лазько Д.В.

представника позивача Деревянко Л.Л.

представника відповідача Міщенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне підприємство «Форт»

до: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне підприємство «Форт» (далі - позивач або ТОВ «ІБП «Форт») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач або ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 №0000602212 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 14 4000 грн. за квітень 2011 року та податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 №0000612212, яким визначені податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 23 400 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 грн. Позивач вважає необґрунтованими висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та зазначає про відсутність з його боку порушень вимог податкового законодавства як підстави для визначення йому податкових зобов'язань з ПДВ.

При судовому розгляді справи проведено заміну первинного відповідача на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (а.с. 131).

Представник позивача, в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала у повному обсязі, просила у його задоволенні відмовити, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку з встановленими податковим органом порушеннями податкового законодавства.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 21.03.2013 по 27.03.2013 співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІБП «Форт» з питання дотримання вимог діючого податкового законодавства по взаємовідносинам ТОВ «Дніпропетровський завод стінових матеріалів» за червень 2010 року, ТОВ «Токмацький завод будівельних матеріалів» за серпень 2010 року, травень-червень 2011 року, ДП «Запорізький річковий порт «АСК Укррічфлот» за липень-серпень 2010 року, березень-червень 2011 року, ТОВ НВП «Е.Л.Т.А.» за червень 2012 року, ТОВ «Буд комплект-2004» за листопад 2010 року, ТОВ «К Буд концепт» за травень 2010 року та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» за квітень-травень 2011 року, та з питання включення до складу витрат за перевіряємий період, за результатами якої складено Акт №448/22-12/13615921 від 29.03.2013 (а.с. 9-21).

Як встановлено судом, у висновках акту перевірки податковим органом була допущена технічна помилка стосовно висновків акту перевірки щодо виявлених порушень, у зв'язку з чим відповідачем на адресу позивача направлений лист від 16.04.2013 №5006/10/22-12 із повідомленням про виправлення технічної помилки, допущеної при складанні акту перевірки, а саме стосовно висновків акту (а.с 22).

Так, згідно вищевказаного листа актом перевірки №448/22-12/13615921 від 29.03.2013 встановлено порушення:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, (змінами та доповненнями), ТОВ «ІБП «Форт» занижено податок на додану вартість у травні 2011 у сумі 23 400 грн.;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, (змінами та доповненнями), ТОВ «ІБП «Форт» завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за квітень, червень 2011 року на суму 15 750 грн.

На підставі вказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 №0000602212, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 15 750 грн. за квітень та червень 2011 року (а.с. 23).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаружється позивачем лише в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 14 400 грн. за квітень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Авитек Груп ЛТД».

Також на підставі вказаного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.04.2013 №0000612212, яким визначена сума податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 23401 грн., з якої 23 400 за основним платежем та 1 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд вважає необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

Відповідно до довідки Запорізького обласного управління статистики видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне підприємство «Форт» за КВЕД - 2010 є: будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), діяльність у сфері архітектури (71.11), пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (49.31), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням (46.73), виробництво бетонних розчинів, готових для використання (23.63).

Як встановлено судом та підтверджується Актом перевірки, постачальником ТОВ «ІБП «Форт» є ТОВ «Авитек Груп ЛТД», за рахунок якого сформовано податковий кредит на загальну суму ПДВ - 23400 грн., у т.ч. за квітень 2011 року на суму ПДВ - 14400 грн. та за травень 2011 року на суму ПДВ - 9000 грн.

Згідно з дослідженими судом видатковою накладною б/н від 02.12.2011, податковою накладною № 1052 від 22.04.2011 та податковою накладною №658 від 06.05.2011, які також надавались до перевірки, ТОВ «Авитек Груп ЛТД» поставило позивачу стінові бетонні блоки ФСБ 24-4-6, у кількості 500 шт., загальною вартістю 140400 грн., у тому числі ПДВ - 23400 грн. (а.с. 69-71).

Відповідно до вказаної видаткової накладної ТОВ «Авитек Груп ЛТД» є постачальником стінових бетонних блоків ФСБ 24-4-6, а ТОВ «ІБП «Форт» є їх одержувачем. У самій видатковій накладній зазначено, що товар отриманий уповноваженою особою ТОВ «ІБП «Форт».

Сума податку на додану вартість у розмірі 23400 грн. за податковою накладною № 1052 від 22.04.2011 та податковою накладною №658 від 06.05.2011 включено позивачем до складу податкового кредиту за квітень, травень 2011 року за датою списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів.

Розрахунки між підприємствами за отриманий товар проведено у безготівковій формі на загальну суму 140400 грн., у тому числі ПДВ - 23400 грн. згідно з платіжними дорученнями № 130 від 22.04.2011 на суму 86400 грн. та №171 від 26.05.2011 на суму 54 000 грн., що підтверджується випискою банківської установи від 22.04.2011 (а.с. 80-81).

Відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, постачання товару здійснювалось власним транспортом ТОВ «ІБП «Форт».

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № ЯТС 505050, за ТОВ «ІБП «Форт» зареєстрований марки «Камаз», модель 53212, 1991 року випуску, тип ТЗ вантажний бортовий, реєстраційний номер АР 1437АА (а.с. 130).

Факт того, що перевезення та поставка стінових бетонних блоків ФСБ 24-4-6 здійснювалась власним транспортним засобом підприємства, підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля №552143 від 01.12.2011 серія 04 АКБ, який наданий представником позивача в судовому засіданні та який долучений судом до матеріалів справи (а.с. 129).

Отриманий товар використаний ТОВ «ІБП «Форт» у власній господарській діяльності, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, підсумковою звітністю ресурсів за грудень 2011 року та розрахунком загальновиробничих видатків до локального кошторису №2-1-1 (а.с. 90-92), відповідно до якого частина придбаних у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» у квітні та травні 2011 року стінових бетонних блоків ФСБ 24-4-6 у кількості 14 штук використана в грудні 2011 року для влаштування стін підвалу приміщення 60 по вул. Ризькій, буд. 5, м. Запоріжжя, яке належить на праві власності ТОВ «ІБП «Форт» згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 04.03.2010 на приміщення №60 по вул. Ризькій, буд. 5, м. Запоріжжя (а.с. 93).

Отриманий товар використаний ТОВ «ІБП «Форт» у власній господарській діяльності, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, підсумковою звітністю ресурсів за грудень 2011 року та розрахунком загальновиробничих видатків до локального кошторису №2-1-1 (а.с. 94-97), відповідно до якого частина придбаних у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» у квітні та травні 2011 року стінових бетонних блоків ФСБ 24-4-6 у кількості 486 штук використана в грудні 2011 року при виконанні будівельних робіт на виробничій базі по вул. Сапожнікова, 8-а в м. Запоріжжі, яка належить на праві власності ТОВ «ІБП «Форт» згідно реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна - літ. А, Б, В по вул. Сапожнікова, 8-а в м. Запоріжжі (а.с. 98).

Також факт отримання та використання у грудні 2011 року ТОВ «ІБП «Форт» у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» у квітні та травні 2011 року стінових бетонних блоків ФСБ 24-4-6, у кількості 500 шт., підтверджується прибутковим ордером від 06.12.2011 №1366, який був наданий представником позивача в судовому засіданні та копія якого долучена судом до матеріалів справи (а.с. 99).

Таким чином, факт здійснення господарської операції відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує її реальність.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту Акту перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарської операції, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податкового кредиту за такою операцією.

Позивачем доведено реальність операцій щодо придбання стінових бетонних блоків ФСБ 24-4-6, документи, які підтверджують їх придбання та використання у власній господарській діяльності надані представником позивача в судовому засіданні та містяться в матеріалах справи.

Зазначені документи були надані також до перевірки, що не оспорюється представником відповідача, та про що також зазначено в акті перевірки.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статті 183 цього Кодексу.

Як було встановлено матеріалами справи безпосередній контрагент позивача, а саме ТОВ «Авитек Груп ЛТД» згідно актів перевірки ДПІ у Печерському районі м. Кмєва Київської області ДПС від 09.06.2011 №688/2303/37046350 (а.с. 101-110) та від 08.08.2011 №1042/2303/37046350 (а.с. 47-50) на час здійснення відповідних господарських операцій був у встановленому законодавством порядку зареєстрований як платник ПДВ.

Анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Авитек Груп ЛТД», яке відбулось після здійснення господарської операції, не може підставою для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також суд вважає необґрунтованими висновки Акту перевірки про нереальність господарських операцій та відсутність поставки, які обґрунтовані відсутністю документів, що підтверджують транспортування товару.

Як встановлено судом, перевезення товару здійснено власним вантажним автомобілем підприємства.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових рішень не є переконливими.

Факт здійснення господарської операції відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що зафіксовано також актом перевірки, та підтверджує її реальність.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Надані позивачем та дослідженні судом первинні документи підтверджують отримання ТОВ «ІПБ «Форт» товару, його транспортування на власному вантажному автомобілі, та подальше використання у власній господарській діяльності, і свідчать про реальність господарської операції з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» щодо поставки останнім на адресу ТОВ «ІПБ «Форт» стінових бетонних блоків ФСБ 24-4-6, що спростовує висновки перевірки, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що порушення податкового законодавства з боку позивача відсутні, а відтак оскаржувані податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 №0000602212 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14400 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.04.2013 № 0000612212 прийняті протиправно, та позов про їх скасування підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присудженню на користь позивача підлягають понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

Керуючись статтями 11, 71, 159-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 № 0000602212 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14400 (чотирнадцять тисяч чотириста гривень).

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.04.2013 № 0000612212.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне підприємство «Форт» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 378 (триста сімдесят вісім) грн. 01 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Каракуша