Рішення № 33553539, 11.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 34/218-22/171 11.09.13

За позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра"

про стягнення 148 020 444,38 грн.

за участю: Прокуратури міста Києва

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

Від прокуратури: Жовтун Н.Б.

від позивача: Боков І.О. - предст. за довір.;

від відповідача: Ситий В.О. - предст. за довір.

Рішення прийняте 11.09.2013 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 28.08.2013 на 11.09.2013.

У судовому засіданні 11.09.2013, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Державна іпотечна установа звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 23 891 975,18 грн. нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 21.01.2010 р. до 27.05.2010 р., 78 376 244,04 грн. інфляційних втрат від суми неповернутого залишку кредиту, 45 752 225,16 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту і сплати відсотків (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. (суддя Дідиченко М.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 у справі № 34/218-22/171 позов Державної іпотечної установи задоволено у повному обсязі, стягнуто з ПАТ "Комерційний банк "Надра" заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом у сумі 23 891 975,18 грн., збитки від інфляції у розмірі 78 376 244,04 грн., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту у сумі 41 682 213,92 грн., пеню за порушення взятих на себе зобов'язань по відсотках у сумі 4 070 011,24 грн.

Постановою Верховного суду України від 02.07.2013 постанову Вищого господарського суду України від 25.09.2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 24 липня 2013 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно розпорядження № 04-1/464 від 01.08.2013 про призначення повторного автоматичного розподілу справ, справу передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою від 05.08.2013 суддя Літвінова М.Є. прийняла спрву до свого провадження, розгляд справи призначено на 28.08.2013.

13.08.2013 Прокуратура міста Києва звернулася із заявою про вступ прокурора у справу.

28.08.2013 через відділ діловодства суду від позивача надійщли пояснення.

28.08.2013 від відповідача надійщли письмові пояснення по суті спору та клопотання про розстрочення виконання рішення на десять років рівними частинами та зменшити розмір пені, у разі задоволення цієї вимоги.

В судовому засіданні 28.08.2013, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву на 11.09.2013.

09.09.2013 через відділ діловодства суду від відповідача надійщло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

11.09.2013 від Прокуратури міста Києва надійшли письмові пояснення із запереченнями протии поданного відповідачем клопотання.

Представник позивача 11.09.2013 також подав до суду письмові заперечення на клопотання відповідача.

В судовому засіданні 11.09.2013, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 року між Державною іпотечною установою (надалі - кредитор) та Відкритим акціонерним товариством Комерційним банком «Надра», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (надалі - позичальник) укладено кредитний договір №7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 7 00 000 000 грн. та сплатити відсотки за користуванням кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009 (п. 1.2. кредитного договору).

Згідно з п.1.2.1. кредит рефінансування надається з метою формування позичальником портфелю іпотечних кредитів, що відповідають вимогам до іпотечних кредитів, затверджених Наглядовою радою кредитора (додаток 1 до генерального договору № 1 від 21.02.2006р. з урахування норм "Порядку надання державних гарантій за зобов'язаннями Державної іпотечної установи"), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006р. № 1094), в розмірі отриманого кредиту рефінансування згідно цього договору.

Відповідно до п.п. 2.2.1., 2.2.2. Договору позичальник зобов'язується не пізніше дня погашення кредиту рефінансування з урахуванням графіку сформувати портфель іпотечних кредитів у національній валюті України - гривні, що відповідають вимогам до кредитів. В строки, обумовлені договором, погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.

Додатковою угодою № 1 до кредитного договору №7/1 від 15.10.2008 р., доповнено пункт 1.1. першого розділу кредитного договору підпунктами 1.1.1., 1.1.2 наступного пункту, а саме з 23.03.2009р. сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає позичальнику, а останній зобов'язується повернути складає 693 595 080,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2010 року у справі №54/267 (4/397), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010 року та Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 року позов задоволено частково. Зобов'язано банк виконати умови кредитного договору, а саме: перерахувати на розрахунковий рахунок Установи № 26506301869 у ВАТ «Державний ощадний банк України» суму основного боргу в розмірі 693 595 080 грн., суму нарахованих відсотків за користування за період з 10.04.2009 до 20.01.2010 в розмірі 55 497 107,72 грн.

За змістом ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

А отже, факт встановлений судом у рішенні від 16.02.2010 року щодо надання позивачем відповідача кредиту у сумі 693 595 080, 00 грн. та не повернення його відповідачем у строк встановлений договором не доводиться знову.

Відповідно до п.1.4 кредитного договору за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує кредитору відсотки в порядку та розмірах згідно наступного: відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних (п.п.1.4.1); відсотки нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п.1.2 договору. При нарахування відсотків день видачі кредиту рефінансування приймається до розрахунку як 1 повний день користування кредитом рефінансування, а день повернення кредиту рефінансування до розрахунку відсотків не включається.

Крім того, відповідно до п. 1.4.3 Договору, Відповідач зобов'язався здійснити останню сплату відсотків не пізніше дати погашення кредиту рефінансування, тобто 10 квітня 2009 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами за період з 21.01.2010 року до 27.05.2010 року у розмірі 23 975,18 грн.

За твердженнями позивача, станом на час звернення до суду відповідачем не виконано в повному обсязі умови п.1.2 Договору щодо повернення суми кредиту рефінансування та суми нарахованих відсотків.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проте сторонами встановлено порядок нарахування відсотків за користування кредитом, зокрема проценти виплачуються до настання терміну, зазначеного у п. 1.2 Договору, тобто до 10 квітня 2009 року. За таких обставин, суд вважає, що стягнення процентів після 10 квітня 2009 року є безпідставними.

Позивач також заявив до стягнення інфляційні втрати від суми неповерненого залишку кредиту за період з 13.04.2009 по 31.03.2010 у розмірі 78 376 244,04 грн., пеню за прострочення виконання зобов»язань з повернення кредиту за період з 11.02.2010 по 28.05.2010 (107 днів) у розмірі 41 682 213,92 грн., пеню за прострочення зобов»язання щодо сплати відсотків у розмірі 4 070 011,24 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суду виходить з наступного.

Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом є безпідставними, необґрунтованими є вимоги позивача про стягнення пені за порушення взятих зобов'язань за відсотками у розмірі 4 070 011,24 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 3.2 Договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування, позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення.

Постановою Правління Національного банку України № 59 від 10 лютого 2009 року "Про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві комерційному банку "Надра" запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів терміном на шість місяців - з 10.02.2009 до 10.08.2009, та продовжено із 11.08.2009 до 10.02.2010 відповідно до п. 1 постанови правління НБУ від 05.08.2009р. №452.

Відповідно до п. 1 ч. 3 статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (у редакції чинній на момент виникнення між сторонами спірних відносин) протягом дії мораторію забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

За приписами п. 2 ч. 3 статті 85 названого закону протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч. 5 статті 85 Закону з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами.

Проаналізувавши наведені норми суд дійшов висновку, що пеня має нараховуватись протягом шести місяців після закінчення строку дії мораторію.

За розрахунком позивача доданим до заяви про збільшення позовних вимог пеня за порушення зобов'язань щодо повернення кредиту розрахована за період з 11.02.2010 по 28.05.2010 та становить 41 682 213,92 грн., тобто з урахуванням вищенаведених норм і після закінчення дії мораторію.

Тому розмір пені за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту є обґрунтованим та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що розмір інфляційних втрат за прострочення сплати основного боргу повинен розраховуватись після 10.02.2010, тобто за період з 11.02.2010 по 31.03.2010.

За перерахунком суду розмір інфляційних втрат за прострочення сплати основного боргу становить 19 539 267,00 грн. та підлягає задоволенню в цьому розмірі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

28.08.2013 відповідач звернувся до суду з клопотанням про розстрочення виконання рішення суду та зменшення розміру пені в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор та позивач заперечили проти заявленого клопотання відповідача.

Пунктом 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення закріплені й у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, згідно з якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правління НБУ прийняло постанову №59 про призначення тимчасової адміністрації у Відкритому акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» строком на один рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009 по 10.08.2009 та постановою № 452 від 05.08.2009 - продовжено до 10.02.2010, постановою Правління НБУ № 60 від 10.02.2010 продовжено до 11.02.2011.

Так, 14.06.2013 Рішенням комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків №422 погоджено оновлений план (програму) фінансового оздоровлення банку на період 2013-2017.

Окрім того, матеріали свідчать про те, що на виконанні Державної виконавчої служби України знаходиться на примусовому виконанні наказ від 27.04.2012 по справі №54/267 щодо стягнення з банку на користь позивача 862 991 901,40 грн. заборгованості за кредитом в тому числі штрафні санкції.

В тому числі, на підтвердження сплати основного боргу за договором №7/1 від 15.10.2008, додаткової угоди № 1, на рахунок Державної іпотечної установи, та продовження виконання своїх зобов»язань, банк надав копію меморіального ордеру від 31.01.2013.

Судом приймається до уваги, що відповідно до звіту ПАТ «КБ «Надра» складеного ТОВ АФ «ПКФ Аудит-фінанси», здійснення виплати банком на користь позивача загальної суми штрафних санкцій, приведе до унеможливлення дотримання банком умов програми фінансового оздоровлення, яка розрахована до 2017 року, суттєвого зменшення нормативних показників капіталу та порушення ряду економічних нормативів (нормативи ліквідності та кредитного ризику).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, суд, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь до 4 168 221,39 грн. (10 % від розміру пені заявленої до стягнення).

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи мотиви заявленого клопотання, суд вважає за доцільне його задовольнити частково та розстрочити виконання рішення рівними частинами на 5 років, з урахуванням вищенаведених обставин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог: інфляційні втрати - 19 539 267,00 грн., пеню - 4 168 221,39 грн.

Тому, позов підлягає частковому задоволенню у зазначеній сумі штрафу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, бул. Л.Українки, 34, код 33304730) інфляційні втрати у розмірі 19 539 267,00 грн. (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот тридцять дев'ять тисяч двісті шістдесят сім гривень 00 коп.), пеню - 4 168 221,39 грн. (чотири мільйона сто шістдесят вісім тисяч двісті двадцять одна гривня 39 коп.).

3.Розстрочити виконання судового рішення строком на п'ять років з моменту набрання ним законної сили, зобов'язавши Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул.Артема, 15, код 20025456) сплачувати на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул.Грінченка, 1; 01133, бул. Л.Українки, 34, код 33304730) заборгованість щомісячно рівними частинами у розмірі 395 124,81 грн.

4.В іншій частині позову відмовити.

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код 20025456) на користь Державної іпотечної установи (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1; 01133, бул. Л.Українки, 34, код 33304730) судові витрати - 4 121,97 грн. (чот рити тисячі сто двадцять одна гривня 97 коп.).

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 13.09.2013.

Суддя М.Є. Літвінова