Постанова № 33553438, 11.09.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/5109/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Шевченко О.С.,

за участю:

представника позивача - Гавриш М.Д.,

представника відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Присадки" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Науково-виробниче об'єднання "Присадки" (надалі - позивач, ТОВ "НВО "Присадки") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0001082301/210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 482109 грн, у тому числі 385687 грн - за основним платежем, 96422 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пунктів 198.6 статті 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" (надалі - ТОВ "НВП "Присадки"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що вказаний контрагент на момент здійснення господарської операції був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, перебував на податковому обліку, позивачем було придбано паливно-мастильні матеріали, що в подальшому використані у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на додану вартість за наслідками господарських операцій підтверджено належними документами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.6 статті 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин зі спірним котрагентом. Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Зазначав про обов'язковість зазначення у податкових накладних, виписаних вказаним контрагентом, код товару згідно УКТЗЕД. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Присадки" зареєстровано Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 22.11.2011 року, ідентифікаційний код 37698655, перебуває на обліку у податкових органах як платник податків, у тому числі ПДВ.

У період з 11.01.2013 року по 17.01.2013 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань, викладених в запереченні до акту від 17.12.2012 року № 5540/22-209/37698655 (а.с. 25-57, т. 1) у зв'язку з надходженням заперечення від 29.12.2012 року вх. № 425/10 (а.с. 58-61, т.1), за результатами якої складено акт від 24.01.2013 року № 540/22.5-12/37698655 (а.с. 63-69, т.1).

Даним актом зафіксовано порушення позивачем пунктів 198.6 статті 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на суму 385687 грн, в тому числі за серпень 2012 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0001082301/210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) у розмірі 482109 грн, у тому числі 385687 грн - за основним платежем, 96422 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 70-71, т.1).

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги ТОВ "НВО "Присадки" - без задоволення (а.с. 72-84, т.1).

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходив з наступного.

Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу (п.198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1 та 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо взаємовідносин позивача (по тексту договорів - Покупець) із Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Присадки" (надалі - ТОВ "НВП "Присадки") (по тексту договорів - Постачальник) було укладено договори від 06 серпня 2012 року № 232Н та від 16 серпня 2012 року № 233Н, відповідно до умов яких Постачальник зобов'язується поставити Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар) узгодженими партіями, а Покупець зобов'язується їх оплатити та прийняти в асортименті, кількості відповідно до поданих заявок, узгодженими з Покупцем. Ціна кожного з договорів становить приблизно 3000000 грн, у тому числі ПДВ. Якість Товару повинна відповідати діючим ГОСТам (ДСТУ) та ТУ та посвідчуватись паспортом якості Постачальника або сертифікатом відповідності для Товару, що підлягає сертифікації. Базис поставки: FCA (франко-перевізник на естакаді наливу Полтавська область, Кременчуцький район, с. Омельник, вул. Козацька, 9). Умови поставки розуміються Сторонами у відповідності з "Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів" (Інкотермс 2010) (а.с. 139-148, т.1).

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту були наступні податкові накладні, видані вказаним контрагентом: від 09.08.2012 року № 1137 та № 1141, від 10.08.2012 року № 1149 та № 1150, від 13.08.2012 року № 1157, № 1158, № 1159 та № 1161, від 14.08.2012 року № 1165, № 1167 та №1168, від 16.08.2012 року № 1174, від 17.08.2012 року № 1179 та № 1180, від 21.08.2012 року № 1183 та № 1185, від 22.08.2012 року № 1189, від 27.08.2012 року № 1194, № 1195 та № 1200, від 28.08.2012 року № 1203, від 29.08.2012 року № 1215, № 1216 та № 1219, від 30.08.2012 року № 1221, № 1223, № 1226 та № 1228, від 31.08.2012 року № 1230, № 12334 та № 1235 (а.с. 85-115, т. 1). Зазначені податкові накладні підписані та скріплені печаткою ТОВ "НВП "Присадки", яке мало статус платника ПДВ, що підтверджується наявними у справі документами.

Факт господарських операцій позивача із ТОВ "НВП "Присадки" щодо поставки товарів (матеріалів) підтверджується наступними первинними документами, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: видатковими накладними (а.с. 149, 154, 158, 163, 168, 174, 178, 182, 186, 193, 196, 203, 212, 216, 220, 233 237, 243, 249, т.1; 5, 9, 12, 15, 21, 25, 31, 34, 39, 43, 46, 50, т.2), платіжними дорученнями, на підставі яких проведено оплату придбаного товару (а.с. 121-137, т.2), а також договором суборенди (піднайму) приміщення від 30.04.2012 року № 34-А з додатком (а.с. 75-78, т.2).

В подальшому даний товар було реалізовано наступним контрагентам, на підтвердження чого до матеріалів справи додано належні первинні документи (а.с. 152-153, 157, 162, 167, 173, 177, 181, 185, 191-192, 195,202, 209-211, 215, 219, 228-232, 236, 241-242, 248, т.1; 3-5, 8, 11, 14, 19-20, 24, 29-30, 33, 38, 42, 45, 48-49, 53, т.2).

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання нафтопродуктів у подальшій господарській діяльності позивача.

Крім того, суд наголошує, що ні актом перевірки, ні запереченнями відповідача не ставиться під сумнів реальність та товарність операцій, проведених між позивачем та його контрагентом.

Натомість, згідно акту перевірки перевіряючими встановлено, як підставу для фіксування порушення позивачем податкового законодавства, невідповідність податкових накладних, зокрема: невірно оформлені податкові накладні, а саме графи 4 "Код товару згідно з УКТЗЕД" не заповнені. Крім того, за допомогою бази даних автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що за період з листопада 2011 року по вересень 2012 року основним постачальником ТОВ "НВП "Присадки" (контрагента позивача) паливно-мастильних матеріалів був ТОВ "Нафтохім Європа" на загальну суму 24549940,68 грн, у тому числі ПДВ 4091656,78 грн, який з квітня 2012 року є імпортером паливно-мастильних матеріалів.

Виходячи з аналізу норм, відповідачем зроблено висновок, що заповнення графи 4 "Код товару згідно з УКТЗЕД" в податковій накладній по всьому ланцюгу постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар, або стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки є обов'язковим, в тому числі і у випадку продажу такого товару від ТОВ "НВП "Присадки" до ТОВ "НВО "Присадки".

Надаючи оцінку вказаним вище посиланням відповідача, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

За змістом листа Державної податкова служба України від 16.07.2012 р. № 19145/7/15-3417-20 "Щодо коду УКТ ЗЕД у податковій накладній" при реалізації придбаних імпортованих чи підакцизних товарів платники податку - продавці, які не є безпосередніми імпортерами чи виробниками вказаних товарів, у випадку коли податкова накладна, на підставі якої такі товари були придбані, не містить коду згідно з УКТ ЗЕД щодо таких товарів, самостійно визначають код товару згідно з УКТ ЗЕД відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України "Про Митний тариф України", з урахуванням пояснень і методичних рекомендацій Держмитслужби, та зазначають його в податковій накладній.

Код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) повинен зазначатись за всім ланцюгом постачання таких товарів до моменту їх продажу кінцевому споживачу або до моменту, коли такі товари перетворюються в інший товар або стають частиною нового в результаті виробництва, обробки, переробки тощо. У випадку коли під час виробництва, обробки, переробки тощо створено новий підакцизний продукт, йому присвоюється новий відповідний код згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, Державна податкова служба України визначає, що обов'язок із зазначення коду УКТ ЗЕД у податковій накладній законодавцем покладено на платника податку - продавця, який не є безпосереднім імпортером чи виробником вказаного товару.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що згідно паспортів та сертифікатів відповідності підтверджено, що виробником ПММ, які було придбано у спірного контрагента, є останній, а саме ТОВ "НВП "Присадки". Даний факт не спростовано відповідачем, а також не надав належних доказів, що саме цей товар не є товаром ввезених на митну територію України, як і не надано доказів імпорту вказаних товарів на митну територію України.

Натомість, на підтвердження наявності виробничих потужностей у вказаного вище контрагента для переробки та виробництва продукції з паливно-мастильних матеріалів позивачем долучено до матеріалів справи належним чином засвідчені копії дозволу на продовження виконання роботи та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки № 229.09.53-23.20.0 та свідоцтва про атестацію лабораторії хімічного аналізу, а також лист стосовно наявності таких потужностей та номенклатури товару, що виробляється, які надані спірним контрагентом (а.с. 73-74, 85-114, т.2).

Отже, в ході судового розгляду справи позивачем в повному обсязі доведено виконання ним дій для належного виконання свого обов'язку по належному формуванню податкових накладних та подальшого формуванню ПДВ.

Беручи до уваги наведене, спірне податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, яке відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2013 року № 0001082301/210.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Присадки" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 05.02.2013 року № 0001082301/210.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Присадки" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294 грн.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 16 вересня 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський