Постанова № 33553400, 03.09.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/6269/13-а

03 вересня 2013 року 10год. 57хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Рибалко О.В.

відповідача: представник Варьонов А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" до Спеціалізованої Державної податкової інспекція з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень -, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор" (далі - ПАТ "Запоріжтрансформатор ", позивач) - звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ) про скасування податкових повідомлень - рішень від 21.05.2013 року №0000232500, № 0000242500.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Пояснив суду, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та до складу податкового кредиту витрати та суми ПДВ по господарських операціях позивача з ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт». Податковий кодекс України не передбачає відповідальності платників податків за дії інших платників податків. Операції позивача з ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» мали реальний характер і фактично виконані, товари поставлені, роботи виконані, позивачем здійснено розрахунки з контрагентами. Крім того, ТОВ «Южхімресурси» в судовому порядку стягнуто з позивача борг за поставлений товар. Висновки відповідача щодо безтоварності операцій є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення протиправними. Просить позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в запереченнях. Зокрема пояснив, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, абз. а) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 20677 грн., та завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 392320 грн. На наявність таких порушень вказує те, що позивачем до перевірки не надано документів, що підтверджують транспортування товару від ТОВ «Южхімресурси». Згідно акту ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області ДПС від 15.02.2013 № 481/22.5-08/31685169 - встановлено відсутність у ТОВ «Южхімресурси» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у серпні-грудні 2011 року, травні-грудні 2012 року. Фактичного придбання позивачем товарів безпосередньо у ТОВ «Южхімресурси» неможливо підтвердити. Щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Південь-Схід Моноліт», відповідач покликається на акт ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя Запорізької області ДПС від 29.03.2013р.№ 265/2200/37573356, в якому зазначається про неможливість ТОВ «Південь-Схід Моноліт» здійснювати господарські операції з ТОВ «Фірма «Київуніверсалплюс», ТОВ «Строительная компанія Вира», ТОВ «Сомніум», ТОВ «Медіастр», ТОВ «Будівельна компанія «Гарант-Сервіс», ТОВ «Шоковіта», ПП «Промтехсервіс», ТОВ «Компанія Реверс», ТОВ «Сервісна Компанія «Формула» з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. У ТОВ «Південь-Схід Моноліт» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. ТОВ «Південь-Схід Моноліт» протягом 2012 року не здійснювало виплати доходу по цивільно-правових договорах. Вищенаведене, на думку податкового органу, підтверджує відсутність фактичного отримання робіт та товарів позивачем саме від ТОВ «Південь-Схід Моноліт». Відповідач вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю. При цьому суд виходив з такого.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Запоріжтрансформатор", зареєстроване як юридична особа 30.09.1994 року (а.с.19-21 том 1).

В період з 22.04.2013 по 25.04.2013 року працівниками СДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Южхімресурси» за період з 01.08.2011р. по 31.12.2012р., ТОВ «Південь-Схід Моноліт» за період з 01.01.2012р. по 28.02.2013 р., результати якої оформлено актом від 29.04.2013 № 206/25-0/00213428 (а.с.36-83 том 1).

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 20677 грн.; в порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.3, абз. а) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 392320 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 21.05.2013 року № 0000232500, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 25586,50 грн., з яких: 20677 грн. - за основним платежем, 4909,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.15 том 1);

від 21.05.2013 року № 0000242500, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 392320 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 196160,00 грн. (а.с.17 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали встановлені в ході перевірки обставини формування позивачем у 3, 4 кварталі 2011 року, в 3 кварталі 2012 року витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, по господарських операціях з ТОВ «Южхімресурси»; формування позивачем в серпні, вересні, грудні 2011 року, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, грудні 2012 року податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Южхімресурси», ТОВ «Південь-Схід Моноліт», по яких встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій.

Склад витрат та порядок їх визнання визначені ст. 138 Податкового кодексу України (далі по тексту постанови - ПК України). Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат. Витрати операційної діяльності включають: 1) собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати; 2) витрати банківських установ (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

З наведених норм вбачається, що законодавець поставив в залежність право платника податку включити до складу витрат звітного періоду, лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг (абз. а п. 200.4 ст. 200 ПК України).

При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З наведених норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Южхімресурси» (постачальник) та ПАТ «Запоріжтрансформатор» (покупець) укладено договір поставки № МН001479 від 21.10.2009 року, предметом якого є поставка товарів: хімічних матеріалів, миючих засобів, хімічного посуду (а.с.1-13 том 2).

На підставі вказаного договору, додаткових угод до нього, специфікацій, видаткових накладних, податкових накладних, ТОВ «Южхімресурси» в періоді, охопленому перевіркою, реалізовано позивачу нітрилотриетанол (триетаноламін), формалін, неоном, парафін нафтовий, натрій сірчанокислий та ін. на суму 93964,55 грн., ПДВ - 18792,91 грн.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар проводились в безготівковій формі.

ТОВ «Южхімресурси» були виписані та надані позивачу податкові накладні № 20 від 05.08.2011, № 21 від 05.08.2011, № 19 від 05.08.2011, № 50 від 16.08.2011, №4 від 02.09.2011, № 58 від 19.08.2011, № 5 від 02.09.2011, № 6 від 02.09.2011, № 51 від 16.08.2011, № 57 від 19.08.2011, № 64 від 23.09.2011, № 836 від 29.09.2011, № 19 від 09.09.2011, № 63 від 23.09.2011, № 6 від 02.12.2011, № 5 від 02.12.2011, № 37 від 14.12.2011, № 59 від 23.12.2011, № 68 від 28.12.2011, №67 від 28.12.2011, № 69 від 28.12.2011, № 72 від 23.08.2012, № 75 від 20.07.2012, №18 від 06.07.2012, № 77 від 23.08.2012, № 19 від 06.07.2012, № 20 від 06.07.2012, №17 від 06.07.2012, № 76 від 20.07.2012, № 76 від 23.08.2012, № 74 від 20.07.2012, № 71 від 23.08.2012, №68 від 23.08.2012, № 75 від 23.08.2012, № 73 від 23.08.2012, № 78 від 23.08.2012, № 70 від 23.08.2012, № 74 від 23.08.2012, №69 від 23.08.2012.

Позивач перевозив товари власними транспортними засобами, що підтверджується подорожніми листами, талонами замовника (а.с.18-193 том 2), копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с.4-6 том 5), копіями наказів про прийняття водіїв на роботу (а.с.7-12 том 5).

На підставі вказаних первинних документів позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену в ціні придбаних товарів у ТОВ «Южхімресурси» в розмірі 18792,91 грн.; до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включено витрати в сумі 93964 грн. по господарських операціях з ТОВ «Южхімресурси» (а.с.13-29 том 5).

В подальшому отримані від ТОВ «Южхімресурси» товари позивачем оприбутковані та використані в господарській діяльності позивача, що підтверджується видатковими накладними, прибутковими ордерами, рахунками, копіями банківських виписок, (а.с.15-200 том 2, том 3), службовою запискою від 12.08.2013 № 1/11-1837 (а.с.13-29 том 5), службовою запискою від 09.08.2013 № 1/101/634 (а.с.30-35 том 5), накладними на внутрішнє переміщення матеріалів, сертифікатами якості, копією витягу (роздруківки) з електронної системи кодифікації складів та кладових позивача (а.с.36-239 том 5).

Крім того, обставини щодо реального отримання позивачем товару від ТОВ «Южхімресурси» за договором поставки №МН001479 від 21.10.2009 підтверджуються рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.08.2013 року № 908/2505/13, яке набрало законної сили 27.08.2013 року (а.с.110-115 том 7).

05.03.2012 року між ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (підрядник) та позивачем (замовник) укладено договір підряду № GI002931, предметом якого є роботи з підсилення теплоопору покриття, фарбування будівельних конструкцій малярної ділянки зварювального цеху, що знаходиться за адресою м.Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3.

09.04.2012 року між ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (підрядник) та позивачем (замовник) укладено договір підряду № GI003014, предметом якого є роботи з заміни віконних блоків на металопластикові по осі 10 в висотному прольоті корпусу магнітопроводів, що знаходиться за адресою м.Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3.

За умовами вказаних договорів, підрядник зобов'язується виконати роботу зі своїх матеріалів та своїми засобами.

На підставі виписаних ТОВ «Південь-Схід Моноліт» податкових накладних № 1 від 07.03.2012, № 1 від 10.05.2012, № 4 від 17.07.2012, № 12 від 12.12.2012, № 5 від 12.04.2012, № 2 від 14.05.2012, № 3 від 13.06.2012, № 1 від 10.07.2012, № 8 від 23.08.2012, №25 від 25.12.2012, позивачем включено суми ПДВ в загальному розмірі 373527 грн. до складу податкового кредиту відповідних періодів (а.с.70-71 том 1).

Обставини щодо виконання працівниками ТОВ «Південь-Схід Моноліт» ремонтних робіт для позивача, правомірності формування позивачем податкового кредиту, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами: договорами підряду, документами щодо погодження договірних цін, пояснювальними записками, кошторисами, графіками виконання робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками вартості виконаних робіт, податковими накладними, рахунками-фактурами, банківськими виписками, копіями ліцензій (а.с. 1-200 том 4), наказами ТОВ «Південь-Схід Моноліт» про прийняття працівників на роботу, договорами про надання послуг, роздруківками з електронної пропускної системи підприємства щодо перетину території позивача працівниками ТОВ «Південь-Схід Моноліт», копіями накладних на ввезення матеріалів та обладнання ТОВ «Південь-Схід Моноліт» на територію ПАТ «Запоріжтрансформатор», копіями листів про надання дозволів на ввезення-вивезення обладнання та матеріалів, виготовлення перепусток працівникам ТОВ «Південь-Схід Моноліт» (а.с.1-250 том 6, а.с.1-68 том 7).

Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані послуги (роботи) проводились в безготівковій формі, підтвердженням чого є банківські виписки.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт», відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Окрім того, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентами - ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товару, виконання робіт, по здійсненню розрахунків між сторонами.

Отже, наявні в матеріалах справи документи є первинними в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджують рух матеріальних цінностей, виконання робіт, використання позивачем придбаних товарів та робіт у власній господарській діяльності.

Наявні у справі документи також засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Судом не встановлено фактів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» спільного інтересу щодо їх отримання. Операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Таким чином, суд вважає доведеним реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт», та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з акту перевірки №206/25-0/00213425 від 29.04.2013 року, відповідачем не спростовується, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт» були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказані обставини також підтверджуються копіями виписок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідками з ЄДРПОУ, копіями свідоцтв про реєстрацію платників ПДВ, довідками про взяття на облік платників податків, копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 201-207 том 4).

Крім того, як вбачається з акту перевірки №206/25-0/00213425 від 29.04.2013 року висновки податкового органу ґрунтуються на висновках:

- акту ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області ДПС від 15.02.2013 № 481/22.5-08/31685169 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Южхімресурси» щодо підтвердження здійснення господарських відносин з ТОВ «Стандарт-Д», ТОВ «Ангстрем Континенталь», ТОВ «Ривс», ТОВ «Матадор» та повноти їх відображення в податковому обліку;

- акту ДПІ у Хотрицькому районі м.Запоріжжя у Запорізькій області ДПС від 29.03.2013 № 265/2200/37573356 про результати документальної перевірки ТОВ «Південь-Схід Моноліт».

Щодо таких покликань податкового органу суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Крім того суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи зустрічної звірки, в котрому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, котрі не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ні акт перевірки, ні довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, які достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Поряд з обумовленим, позиція відповідача щодо оцінки дій позивача виключно на підставі даних стосовно контрагентів суперечить як приписам національного законодавства так і практиці Європейського суду з прав людини. В ст. 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, а тому притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09 р. у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Щодо доводів відповідача про те, що позивачем не надано доказів транспортування товару від ТОВ «Южхімресурси», суд зазначає, що такий товар перевозився транспортом та силами позивача, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії подорожніх листів. За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Щодо покликань відповідача на відсутність у ТОВ «Південь-Схід Моноліт» працівників, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні копії договорів про прийняття працівників на роботу, копії цивільно-правових договорів про надання послуг. Крім того, податковий орган в рішенні від 30.07.2013 № 1283/10/08-01-10/01-20 зазначив, що згідно відомості про виплачені та нараховані суми за формою 1-ДФ рахується кількість працівників за фактичними виплатами заробітної плати за 1 квартал 2012 року - 15 чол., 2 квартал 2012 року - 16 чол., 3-4 квартали 2012 року по 8 чол. (а.с.116-118 том 7).

Щодо покликань податкового органу на відсутність у контрагентів позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення операцій, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Тому, обставини, наведені відповідачем, не можуть бути доказом нездатності контрагентів виконати взяті на себе зобов'язання по продажу товару та проведенню робіт. Крім того, трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Таким чином, відповідачем по справі не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту та до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суми податку на додану вартість та суми витрат, сплачені позивачем в ціні отриманих товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг) від ТОВ «Южхімресурси» та ТОВ «Південь-Схід Моноліт», а відтак, податкові повідомлення - рішення від 21.05.2013 року № 0000232500 та № 0000242500 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.05.2013 року № 0000232500 та № 0000242500.

Присудити на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька